05 червня 2014 р. Справа № 876/1772/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівського управління начальника робіт на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у адміністративній справі №813/8429/13а за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Львівського управління начальника робіт про стягнення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до суду із позовом до Львівського управління начальника робіт про стягнення податкового боргу в сумі 48042 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Львівського управління начальника робіт (вул. Луганська, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 22995851) в дохід державного бюджету борг в розмірі 48042 (сорок вісім тисяч сорок дві) грн. 00 коп.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не враховано рішення ДПІ про списання сум безнадійного податкового боргу, у зв'язку із чим сума для стягнення мала б складати 2056,84 грн. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Сторони в судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідач представив на адресу суду заву про розгляд справи у його відсутності. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 04.01.2002 року позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю2» №2/94, відповідно до якої загальна сума боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом на 04.01.2002 року становить 20454,50 грн.
Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідача за жовтень 2012 року - серпень 2013 року сума податку на додану вартість, що підлягає до сплати відповідачем, становить 48042 грн.
Заборгованість відповідача з податку на додану вартість за жовтень 2012 року - серпень 2013 року становить 48042 грн., що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на додану вартість, довідкою позивача, а також зворотнім боком облікової картки платника.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки відповідачем суму податкової заборгованості в розмірі 48042 грн. не сплачено така підлягає стягненню.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Підпунктом 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 31.1. ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно зі ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заборгованість відповідача, станом на дату розгляду справи, становить 48042 грн., є узгодженою та підтверджується вищевказаними доказами, а також зворотнім боком облікової картки платника та тому підлягає стягненню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Що стосується посилань апелянта на рішення про списання безнадійного податкового боргу, то вказані рішення датовані періодом лютий 2010 року - листопад 2011 р., натомість предметом стягнення у даній справі є заборгованість за жовтень 2012 року - серпень 2013 року по податку на додану вартість в сумі 48042 грн.
Щодо рішення про списання податкового боргу №3/02-25 від 25.02.2014 р. в сумі 76843,00 грн., то таке не було предметом дослідження в суді першої інстанції, та винесене податковим органом після винесення судового рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівського управління начальника робіт - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у адміністративній справі №813/8429/13а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді О.І. Довга
В.С. Затолочний