05 червня 2014 р. Справа № 876/5272/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю позивача ОСОБА_1, представників позивача Барбадин - Дунець Н.М.,
Півень О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2013 року у адміністративній справі №1329/140/12, 2а/460/29/13 за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради третя особа Правління автогаражного кооперативу «Янтар» про скасування рішення та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Яворівського районного суду Львівської області із позовною заявою, третя особа Правління автогаражного кооперативу «Янтар» про скасування рішення та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 28.02.2013 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Вважає, що відповідач не довів правомірності винесеного ним рішення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та її представники апеляційну скаргу підтримали, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Відповідач та третя особа в судове засідання явку уповноважених представник не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідач представив на адресу суду заяву про розгляду справи у відсутності представника міської ради. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 24 листопада 1998 року Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 444, яким вирішила з метою впорядкування території гаражного кооперативу «Янтар» надати дозвіл правлінню кооператива на добудову ряду гаражів в західній частині кооперативу та затвердити список забудовників додаткового рядку гаражів згідно додатку № 1 і включити їх в списки членів авто гаражного кооперативу «Янтар».
Будівництво гаражів розпочати після розробки проекту, узгодження його в установленому порядку та видачі забудовникам будівельних паспортів.
Позивач здійснила будівництво гаражу, однак узаконити дане будівництво позивач не може без визначення юридичного статусу земельної ділянки, на якій він знаходиться, тому 08 квітня 2011 року звернулася до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області із заявою, в якій просить передати їй безоплатно земельну ділянку площею 58,3 кв.м. для гаражного будівництва, розташованій на земельній ділянці гаражного кооперативу «Янтар» в м. Новояворівську.
20 грудня 2011 року Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 419, яким вирішила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви від 11 квітня 2011 року щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 58,37 м.кв. для гаражного будівництва, розташовану на земельній ділянці гаражного кооперативу «Янтар» в м. Новояворівську, у зв'язку із тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету № 444 від 24 листопада 1998 року дозвіл на добудову гаражів в західній частині кооперативу «Янтар» надавався правлінню кооперативу «Янтар», а не ОСОБА_1, яка відповідно до п. 2 даного рішення була включена до списку членів гаражного кооперативу «Янтар».
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржене рішення відповідачем прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та підстав для його скасування немає.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Наявними у справі доказами підтверджується, що позивач є членом авто гаражного кооперативу «Янтар» та вона виготовила будівельний паспорт на індивідуальний гараж НОМЕР_1 автогаражного кооперативу «Янтар» в м. Новояворівську Яворівського району Львівської області.
Звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у приватну власність, позивач покликається на рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради № 444 від 24 листопада 1998 року, яким надавався дозвіл на добудову гаражів в західній частині кооперативу «Янтар», який неодноразово укладав договори оренди земельної ділянки із відповідачем у даній справі.
Земельна ділянка, на якій розташований гараж позивача, є частиною земельної ділянки, що знаходиться в оренді у автогаражного кооперативу, якому свого часу надавався дозвіл на будівництво та добудову гаражів.
Крім цього, рішенням №444 від 24 листопада 1998 року затверджено список забудовників та їх включено в списки членів авто гаражного кооперативу.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів не більше 0.01 га.
Однак, судом встановлено, що особисто позивачу ОСОБА_1, земельна ділянка відповідно до вимог ст. 121 ЗК України, безоплатно для будівництва гаражу із земель державної або комунальної власності не надавалась.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є протиправним, а натомість вказують на те, що прийняте відповідачем рішення є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням вимог чинного земельного законодавства України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2013 року у адміністративній справі №1329/140/12, 2а/460/29/13 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді О.І. Довга
В.С. Затолочний
Повний текст ухвали складено 10.06.2014 р.