10.06.2014 р. Справа № 914/1805/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни Жовківського району Львівської області
про стягнення 46595 грн. 22 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
при секретарі Чопко К.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Погорілий О.І. - представник
від відповідача: не з"явився
Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось.
Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула", м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни Жовківського району Львівської області про стягнення 32396 грн. 26 коп., з яких 27091 грн. 49 коп. основного боргу, 1091 грн. 08 коп. 15% річних, 1079 грн. 20 коп. пені, 2709 грн. 15 коп. штрафу та 425 грн. 34 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 26.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 10.06.2014р.
05.06.2014р. позивачем, на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.05.2014р., подано заяву від 04.06.2014р. (вх. №2895/14) про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої проведено розрахунок пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходячи із дати виникнення обов'язку оплати по кожній окремій видатковій накладній, по якій існує заборгованість та позивач просить стягнути з відповідача 46595 грн. 22 коп., з яких 27091 грн. 49 коп. основного боргу, 4015 грн. 03 коп. 15% річних, 3786 грн. 99 коп. пені та 11701 грн. 71 коп. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2014р. позовні вимоги просив задоволити та подав лист від 10.06.2014р. (вх. №25126/14 від 10.06.2014р.), яким просив долучити до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2013р. по 02.06.2014р., підписаний уповноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Відповідач у судове засідання 10.06.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки, та невиконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.05.2014р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.05.2014р.
Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.
01.02.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір № СКФ/СК/ВП/010-6589 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт, відповідно до п. 2.1 якого позивач зобов"язувався передати у власність відповідача товари на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а відповідач зобов"язувався приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.
У п. 5.2. договору сторони узгодили, що сплата вартості товарів за лімітною схемою здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків на оплату товарів в строк не пізніше 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку відповідачу, (відповідно до п. 5.3 договору) та/або досягнення залишку суми на особовому рахунку, визначеному у п. 6.4.3; 6.4.4 цього договору, або за умови відстрочки платежу за отриманий товар, за попередні 5 (п"ять) календарні дні. Остаточний розрахунок за товар здійснюється по факту надання видаткової накладної за поставлений товар протягом 2-х днів з моменту отримання такої за допомою факсимільного зв"язку з подальшим наданням оригіналу.
На виконання умов Договору № СКФ/СК/ВП/010-6589 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 152251,49 грн., долученими до матеріалів справи.
За поставлений товар відповідач розрахувався частково, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 125160,00 грн.
В порядку досудового врегулювання спору, 20.03.2014р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №20/03-1 про погашення забогованості за отримані товари, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, ТзОВ "Сервісна компанія "Формула" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27091 грн. 49 коп. основного боргу.
Крім того, позивач, згідно із заявою від 04.06.2014р. (вх. №2895/14) про збільшення та уточнення позовних вимог, просив стягнути 4015 грн. 03 коп. 15% річних, 3786 грн. 99 коп. пені та 11701 грн. 71 коп. штрафу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір № СКФ/СК/ВП/010-6589 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт від 01.02.2013р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором № СКФ/СК/ВП/010-6589 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт від 01.02.2013р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 27091,49 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № СКФ/СК/ВП/010-6589 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт від 01.02.2013р.
Щодо позовної вимоги про стягнення 11701 грн. 71 коп. штрафу від простроченої суми суд зазначає наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.
Пунктом 8.2 Договору № СКФ/СК/ВП/010-6589 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт від 01.02.2013р. сторонами узгоджено, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш ніж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення такої заборгованості, винна сторона зобов'язана додатково сплатити на користь і на вимогу протилежної сторони штраф у розмірі 10% від вартості неоплачених товарів.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 10% штрафу, відповідно до заяви від 04.06.2014р. (вх. №2895/14) про збільшення та уточнення позовних вимог, суд прийшов до висновку вимогу позивача задоволити та стягнути з відповідача 11701 грн. 71 коп. штрафу.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3786 грн. 99 коп. пені суд зазначає наступне.
Пунктом 8.2 Договору сторонами узгоджено, що покупець, як сторона, що неналежним чином виконує свої грошові зобов 'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлені товари) за цим договором (зокрема несвоєчасно розраховується за поставлені товари), повинна сплатити на користь іншої сторони і за її вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування з урахуванням заяви від 04.06.2014р. (вх. №2895/14) про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до п. 8.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 3786 грн. 99 коп.
Щодо позовної вимоги про стягнення 4015 грн. 03 коп. 15 процентів річних від простроченої суми суд зазначає наступне.
Відповідно до умов п. 8.4 договору передбачено, що винна сторона, зокрема, зобов'язана сплатити суму боргу та 15% річних, за весь час прострочення оплати.
Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 15% річних за прострочення виконання, суд прийшов до висновку вимогу позивача задоволити та стягнути з відповідача 4015 грн. 03 коп. 15 % річних.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню з урахуванням заяви від 04.06.2014р. (вх. №2895/14) про збільшення та уточнення позовних вимог.
Судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, 16, ідентифікаційний код 33169349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула" (03680, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, ідентифікаційний код 36958905) 27091 грн. 49 коп. основного боргу, 4015 грн. 03 коп. 15% річних, 3786 грн. 99 коп. пені, 11701 грн. 71 коп. штрафу та 1827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 13.06.2014р.
Суддя Морозюк А.Я.