12.06.2014 р. Справа № 914/1356/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С", м.Дубляни Жовківського району Львівської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Любинці Стрийського району Львівської області
про стягнення 4 315,20 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Бредіхіна Н.О. - юрисконсульт (довіреність б/н від 23.10.2013р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 6022,74 грн., з яких 5901,00 грн. - основний борг та 121,74 грн. - 3% річних. Згідно із поданою позивачем заявою про зміну підстав позову (вх. №2669/14 від 26.05.2014р.) та згідно із заявою позивача про уточнення позовних вимог (вх.№3039/14 від 12.06.2014р.) до стягнення заявлено 4 315,20 грн., з яких 4 193,46 грн. основного боргу та 121, 74 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 18.04.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.05.2014р. Ухвалою суду від 14.05.2014р. розгляд справи відкладено на 03.06.2014р. Ухвалою суду від 03.06.2014р. розгляд справи відкладено на 12.06.2014р.
Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№3039/14 від 12.06.2014р.) в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 4 193,46 грн. основного боргу та 121, 74 грн. 3% річних. Представник позивача позовні вимоги з врахуванням поданої раніше заяви про зміну підстав позову (вх. №2669/14 від 26.05.2014р.) та згідно із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№3039/14 від 12.06.2014р.) підтримав повністю.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Станом на 12.06.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 03.06.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 82456, АДРЕСА_1. Крім того, на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 82456, АДРЕСА_1. ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що - причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 82456, АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві суду невідомо.
Станом на 12.06.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Даний спір розглядається судом з врахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову (вх. №2669/14 від 26.05.2014р.) та з врахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог (вх.№3039/14 від 12.06.2014р.).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
08.04.2014р. між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки №Д14/548, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується
поставити (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) продовольчі товари.
Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна та сума кожної поставки передбачається в накладній, яка являється невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п.3.1. договору постачальник поставляє (продає) продукцію по цінах, домовленості, з врахуванням ПДВ.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець зобов'язується забезпечити поступлення коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 13 днів від дати отримання продукції.
На виконання умов договору поставки №Д14/548 від 08.04.2014р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію по наступних накладних №Д-000015331 від 10.04.2014р. на суму 2,17 грн., №Д-000015330 від 10.04.2014р. на суму 1 523,74 грн., №Д-000015768 від 12.04.2014р. на суму 1 959,50 грн.
Крім поставок по договору №Д14/548 від 08.04.2014р., позивачем також було поставлено відповідачу продукцію по наступним накладним №Д-000031546 від 23.07.2013р. на суму 5 923,06 грн., №Д-0000593777 від 25.12.2013р. на суму 179,04 грн., №Д-000008266 від 22.02.2014р. на суму 1 011,82 грн., №Д-000008267 від 22.02.2014р. на суму 1,20 грн., №Д-000008268 від 22.02.2014р. на суму 1 354,02 грн. та №Д-000008269 від 22.02.2014р. на суму 2 233,96 грн.
Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплат за поставлений йому товар. Неоплаченим залишився товар по накладній №Д-000008269 від 22.02.2014р. на суму 2 233,96 грн. та по накладній №Д-000015768 від 12.04.2014р. на суму 1 959,50 грн. Таким чином сума основного боргу, як стверджує позивач, становить 4 193,46 грн. Оплати по решта накладних були здійсненні відповідачем із простроченням платежів.
Таким чином, позивач керуючись нормами ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, розмір яких становить 121,74 грн.
Отже загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 4 315,20 грн., з яких 4 193,46 грн. основного боргу та 121, 74 грн. 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а
покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №Д14/548, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) продовольчі товари.
Факт поставки за договором №Д14/548 від 08.04.2014р. підтверджується наступними накладними №Д-000015331 від 10.04.2014р. на суму 2,17 грн., №Д-000015330 від 10.04.2014р. на суму 1 523,74 грн., №Д-000015768 від 10.04.2014р. на суму 1 959,50 грн.
Також, як вбачається із матеріалів справи, крім поставок по договору №Д14/548 від 08.04.2014р., позивачем також було поставлено відповідачу продукцію по наступним накладним №Д-000031546 від 23.07.2013р. на суму 5 923,06 грн., №Д-0000593777 від 25.12.2013р. на суму 179,04 грн., №Д-000008266 від 22.02.2014р. на суму 1 011,82 грн., №Д-000008267 від 22.02.2014р. на суму 1,20 грн., №Д-000008268 від 22.02.2014р. на суму 1 354,02 грн. та №Д-000008269 від 22.02.2014р. на суму 2 233,96 грн.
Позивач стверджує, що неоплаченими залишились наступні накладні: №Д-000008269 від 22.02.2014р. на суму 2 233,96 грн. та №Д-000015768 від 12.04.2014р. на суму 1 959,50 грн. Докази оплати відповідачем по вказаним накладним в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідачем не подано.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 4 193,46 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок розміру 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 121,74 грн. 3% річних є обґрунтована та підлягає задоволенню.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №18340383 від 11.04.2014р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (82456, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" (80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул.Вокзальна, 11, код ЄДРПОУ 33622074) основний борг в розмірі 4 193,46 грн. та 3% річних в розмірі 121,74 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 17.06.2014р.
Суддя Петрашко М.М.