Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-24-38
"03" червня 2014 р. Справа № 911/1349/14
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекорна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» про стягнення боргу,
Представники:
позивача : не з'явилися;
відповідача: Стрельченко І.П. (дов. №09/14 від 08.01.2014).
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" про стягнення боргу.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за видатковими накладними у період з 12.08.2013 по 30.12.2013. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 30417,78 грн. боргу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2014 порушено провадження у справі № 911/1349/14 та призначено її до розгляду на 06.05.2014.
Ухвалою від 06.05.2014 розгляд справи відкладено на 20.05.2014.
Ухвалою від 20.05.2014 розгляд справи відкладено на 03.06.2014.
У судовому засіданні 03.06.2014 представник відповідача не визнав позовні вимоги щодо стягнення заборгованості на загальну суму 30430,92 грн., проте сам факт поставки не заперечив. Позивач свого представника в судове засідання 03.06.2014 не направив.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 03.06.2014 судом в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекорна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" (покупець) 08.07.2010 було укладено договір поставки № 1552, відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. якого постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари згідно із замовленнями Покупця (додаток №1 "Бланк замовлення" до договору) та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього Договору. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Специфікації, затвердженої Сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим Договором, та їх ціни, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2 "Специфікація"). Покупець надає Постачальникові рекламні та маркетингові послуги у порядку згідно з умовами, передбаченими у Додатку №3, стаття 2 „Додаткові рекламні послуги".
Умовами договору сторони визначили предмет договору, строки та умови поставок, ціну та порядок розрахунків, спеціальні умови, строк дії договору.
Відповідно до статті 3 вказаного Договору Постачальник поставляє, а Покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у Специфікації (Додаток №2 до Договору), затвердженій сторонами.
Відповідно до п. 2.1. Постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину „Покупця", який вказаний у Замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з Замовленням, Договором та законодавством. Замовлення Покупця на поставку товарів обов'язкові для Постачальника. Замовлення можуть надаватись Постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній Пошті або у іншій формі, прийнятній для Покупця, за 7 днів до дня поставки Товару (максимально 7 днів). Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки, таку інформацію, яка також буде зазначена у Замовленні: 2.1.1. Номер замовлення Покупця; 2.1.2. Номер магазина Покупця; 2.1.3. Адресу місця доставки товару; 2.1.4. Дату замовлення; 2.1.5. Кодовий номер Постачальника та Покупця, найменування та кількість товарів, що поставляються; 2.1.6. Назву і номер Постачальника; 2.1.7. Назва перевізника.
Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товари поставлено Покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і Сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані Покупцем (пункт 2.7. Договору).
Постачальник поставляє, а Покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у Специфікації (додаток № 2 до Договору) затвердженій сторонами (п. 3.1. Договору).
Даний договір діє до 31 грудня 2011 року Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1 Договору).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
04.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекорна", Товариством з обмеженою відповідальністю „Край" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Край-2" було укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони у зобов'язані по договору поставки №1552 від 08.07.2010 з ТОВ „Край" на ТОВ „Край - 2". З 04.10.2010 всі права (як кредитора у зобов'язанні по Договору) і обов'язки (як боржника у зобов'язанні по Договору) сторони Покупця по Договору поставки перейшли з ТОВ „Край" до ТОВ „Край-2" і ТОВ „Край" вибуло із зобов'язання по Договору як Сторона.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі Договору №1552 та у відповідності до ст. 244-247 ЦК України 01.11.2011, 28.11.2011 та 07.02.2013 року видано Генеральні довіреності на отримання та завіряння підписами посадових осіб ТОВ „Край-2" фактів отримання товару від ТОВ «Лекорна» у відповідності з накладними товарно-матеріальних цінностей.
Покупець визначив повноважних осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей та навів зразки їх підписів, якими підтверджується отримання товару та зразок відтиску штампу (печатки) (а.с.206-212).
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на те керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Згідно із пунктом 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
На виконання умов договору позивачем постачався товар на загальну суму 30430,92 грн., що підтверджується видатковими накладними оригінали яких наявні в матеріалах справи (а.с. 63-102): №2574 від 12.08.2013 року на суму 1408,50 грн., №2645 від 19.08.2013 року на суму 1257,42 грн., №2716 від 27.08.2013 року на суму 1281,78 грн., №2780 від 02.09.2013 року на суму 768,48 грн., №2851 від 09.09.2013 року на суму 1296,00 грн., №2955 від 17.09.2013 року на суму 883,62 грн., №3010 від 23.09.2013 року на суму 827,70 грн., №3274 від 07.10.2013 року на суму 1356,66 грн., №3334 від 14.10.2013 року на суму 851,10 грн., №3454 від 21.10.2013 року на суму 1061,94 грн., №3564 від 28.10.2013 року на суму 656,04 грн., №3622 від 04.11.2013 року на суму 755,82 грн., №3703 від 11.11.2013 року на суму 1144,50 грн., №3789 від 18.11.2013 року на суму 1153,32 грн., №3891 від 25.11.2013 року на суму 774,12 грн., №3959 від 02.12.2013 року на суму 880,32 грн., №4071 від 10.12.2013 року на суму 1914,54 грн., №4190 від 16.12.2013 року на суму 6747,30 грн., №4306 від 23.12.2013 року на суму 1989,24 грн., №4424 від 30.12.2013 року на суму 3422,52 грн.
Зі змісту наданих видаткових накладних вбачається, що вони, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме:
· найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;
· назву документа(форми);
· дату і місце складення документа;
· зміст та обсяг господарської операції;
· одиницю виміру господарської операції(у натуральному таабо вартісному виразі);
· посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
· особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами двох сторін та скріплені печатками підприємства, що підтверджує факт отримання відповідачем товару, однак відповідач повністю не оплатив отриманий по договору товар, чим порушив умови договору, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, на день розгляду справи становить 30417,78 грн.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем вищевказаних накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відтак, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
31.01.2014 між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року, з якого вбачається, що Відповідач підтверджує наявність заборгованості перед Позивачем в сумі 33417,78 грн.
20.03.2014 року позивач звернувся із вимогою до відповідача на оплату боргу за вищевказаними накладними за договором у сумі 33417,78 грн.
Направлення даної вимоги на адресу відповідача підтверджується копією опису вкладення із відбитком календарного штемпеля від 24.03.2014 року та копією фіскального чеку № 2007 від 24.03.2014 року.
Відповіді на дану претензію відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманого товару сплатив частково, що підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 127).
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та факт несплати за поставлений товар відповідно до видаткових накладних у встановлені договором терміни.
Відтак, враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді вартість неоплаченого товару відповідачем за видатковими накладними становить 30417,78 грн.
Враховуючи виконання продавцем своїх зобов'язань з передачі товару покупцю за накладними, у першого виникло право вимагати оплати вартості переданого товару.
Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 30417,78 грн., господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем становить - 30417,78 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 30417,78 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Край-2" (код ЄДРПОУ 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лекорна" (код ЄДРПОУ 36987468) 30417,78 грн. боргу, а також 1827,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ.
Повний текст рішення складено 10.06.2014.
Суддя А.Ф. Черногуз