ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8904/14 16.06.14
За позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України та Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813"
про стягнення 406 479,18 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Фрейдун О. М. - представник за довіреністю, Пелех Ю. В. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явилися
від прокуратури: Янківський С. В. - посвідчення № 019586
Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України та Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 394 142, 00 грн., трьох процентів річних у сумі 8 001,62 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4 335,56 грн. за виконані роботи відповідно акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за виконані по акту роботи, що стало підставою для подання позову про стягнення боргу, 3% річних та втрат від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8904/14, призначено справу до розгляду.
Представники прокуратури та позивача в судове засідання 16.06.2014 з'явилися та підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.
Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 19.05.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.
Провадження у справі порушено ухвалою суду від 13.05.2014, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 16.06.2014 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 16.06.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
В липні 2011 року Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" (позивач) виконало будівельні роботи на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (відповідач) на суму в розмірі 394142,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за липень 2011р., які підписані та скріплені печатками сторін.
Проте відповідач не розрахувався за виконані на його користь роботи, а тому заборгованість відповідача склала 394142,00 грн.
За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 394142, 00 грн., трьох процентів річних у сумі 8001,62 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4335,56 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до п. 1 Оглядового Листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено спрощений договір підряду, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом-вимогою № 1198 від 08.07.2013 та листом-вимогою № 366 від 20.03.2014, що направлений відповідачу поштою, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за виконані роботи згідно з актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт у розмірі 394142,00 грн. На доказ направлення листів позивач надав суду копії опису вкладення в цінний лист від 10.07.2013, фіскального чеку № 4358 від 21.03.2014 та опису вкладення в цінний лист від 21.03.2014
Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень визначені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 08.12.2009р. № 1268 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» відповідач повинен був сплатити заборгованість за виконані роботи до 22.07.2013.
Проте, доказів сплати відповідачем вартості виконаних робіт матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості виконаних робіт у розмірі 394142,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем становить - 394 142,00 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 394142,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Позивач також заявив до стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 8001,62 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4335,56 грн. нарахованих у період з 18.07.2013 по 21.03.2014.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позивач неправильно визначив дату початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7839,65 грн. відповідно до розрахунку суду та інфляційних втрат в сумі 4335,56 грн. відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом.
Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (02660, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вулиця Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) основного боргу в сумі 394142 (триста дев'яносто чотири тисячі сто сорок дві) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7839 (сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 65 коп., інфляційних втрат в сумі 4335 (чотири тисячі триста тридцять п'ять) грн. 56 коп.
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (02660, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865) в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 8126 (вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 34 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили - видати накази.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 17.06.2014 року
Суддя О.А. Грєхова