ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7609/14 02.06.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродакорд ОР"
до Міністерства оборони України
про стягнення 751 877,95 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
Від позивача:Миханів В.Р.
Від відповідача: Гладкий С.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродакорд ОР" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - "Міністерство") про стягнення 751 877,95 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №286/2/13/13 від 30.05.2013 р. позивач надав послуги з харчування, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 751 877,95 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/7609/14 та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.
В судовому засідання 19.05.2014 р. оголошено перерву до 02.06.2014 р.
В судове засідання 02.06.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 02.06.2014 р. з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Враховуючи, що представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
30.05.2013 р. між Товариством (виконавець) та Міністерством (замовник) укладено договір №286/2/13/13 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) (надалі - "Договір").
Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2013 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації Договору, освіження (оновлення) продовольства, а замовник - прийняти послуги і оновити у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору.
Згідно пункту 4.1 Договору розрахунки за Договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника рахунків-фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі).
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що до рахунку-фактури додається: зведений акт приймання наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, складається на підставі оформлених актів приймання наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) та підписується виконавцем, замовником та представником замовника (командувачем військової частини (начальником установи, закладу).
У пункті 10.1 Договору сторони погодили (з урахуванням внесених змін згідно Додаткової угоди №11 від 27.02.2014 р.), що даний Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
У пункті 1.1 Додаткової уоди №16 від 12.05.2014 р. сторони погодили нову редакцію специфікації до Договору, та встановили ціну, кількість та строки надання послуг у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.
На виконання умов Договору у період з 01.01.2014 по 20.02.2014 р. позивачем було надано відповідачу послуги з харчування та забезпечення продуктами харчування на загальну суму 751 877,95 грн., що підтверджується рахунками-фактури, актами приймання, зведеними актами приймання наданих послуг.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було сплачено вартість наданих послуг у період 01.01.2014 р. по 20.02.2014 р., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 751 877,95 грн.
Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи (рахунками-фактури №12 від 11.01.2013 р., №46 від 21.01.2014 р., №134 від 05.02.2014 р., №229 від 11.02.2014 р., №367 від 21.02.2014 р., актами приймання №№1, 3, 5, 7, 11 послуг із забезпечення продуктами харчування за спірний період та зведеними актами приймання наданих послуг з харчування) підтверджується надання позивачем відповідачу на виконання умов цього Договору у період з 01.01.2014 р. по 20.02.2014 р. послуг на загальну суму 751 877,95 грн.
Акти приймання послуг та зведені акти приймання послуг з харчування підписані представниками та скріплені печаткою Міністерства, тому суд приходить до висновку, що представниками відповідача на дату підписання актів не заперечувалось надання таких послуг у вказаному обсязі та не було застережень щодо їх якості.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та пункт 4.1 Договору замовник повинен був оплатити надані послуги з харчування протягом 20 банківських днів з дня надходження до нього рахунків-фактур, які надавалися позивачем разом з зведеними актами приймання наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) (п.4.2 Договору).
Посилання відповідача на не подання позивачем зведених актів приймання наданих послуг з харчування та рахунків-фактур замовнику, як це передбачено п. 6.4.6 Договору, судом відхиляються, оскільки вказані акти підписані представниками замовника, зокрема, командирами військових частин, та скріплені їх печатками, а такі акти є додатками до рахунку-фактури (п. 4.2 Договору), що свідчить про передачу рахунків та актів.
Обґрунтованих пояснень обставин, які перешкоджали командирам військових частин передати дані акти та рахунки Міністерству оборони України, суду не надано.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі, а тому на дату розгляду даної справи відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення закріплені у статті 526 Цивільного кодексу України.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В судовому засіданні представник відповідача вказує на неможливість оплати наданих послуг у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.
Щодо такого твердження, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та не обгунтованими.
Аналогічна правова позиція щодо того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.
До того ж, суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
Умовами п. 4.1 Договору в частині оплати прийнятих робіт передбачено, що оплата здійснюється за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі. Однак, дана умова не є ні визначенням строку/терміну виконання зобов'язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, так як в даному випадку вона стосується лише обов'язків відповідача щодо оплати наданих послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина має змінювати права та обов'язки сторін.
Керуючись наведеним, суд приходить до висновку, що Міністерством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено, відтак позовні вимоги Товариства до Міністерств про стягнення заборгованості у розмірі 751 877,95 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродакорд ОР" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційни код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродакорд ОР" (09140, Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка, вул. Гагаріна, 5, ідентифікаційний код 33882399) 751 877 (сімсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 95 коп. боргу та 15 037 (п'ятнадцять тисяч тридцять сім) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 06.06.2014 р.
Суддя Р.В. Бойко