ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24615/13 10.06.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»
про стягнення 2 790 265,68 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Грищенко О.М. за довіреністю б/н від 19.11.2013 р.;
Коверга А.П. за довіреністю б/н від 03.02.2014 р.;
від відповідача: Угрин С.В. за довіреністю б/н від 14.01.2014 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (далі - відповідач) про стягнення 2 053 967, 41 грн., в тому числі 2 014 652, 19 грн. основного боргу та 39 315, 22 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладених між сторонами угоди № SAP54-PE/2008 від 04.10.2011 р. та додаткових угод до неї він надав відповідачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, а також здійснило продовж дії даної угоди послуги з підтримки програмного забезпечення SAP, зокрема, за період 2, 4 квартал 2012 року та 1 - 2 квартал 2013 року було надано послуги з підтримки програмного забезпечення SAP на загальну суму 2 956 186, 35 грн., що підтверджується відповідними актами. Як зазначає позивач, відповідач мав оплатити відповідні послуги протягом 21 календарного дня з моменту отримання рахунку-фактури, який в даному випадку було одержано відповідачем 04.04.2013 р. Оскільки відповідач повністю такі послуги не оплатив, у нього виник борг перед позивачем на суму 2 014 652, 19 грн., у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24615/13, розгляд справи призначено на 04.02.2014 р.
31.01.2014 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зміну підстав позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 2 233 644, 16 грн. основного боргу, 51 465, 15 грн. 3 % річних та 8 934, 58 грн. інфляційних втрат. При цьому, позивач вказує на те, що ним було допущено помилки в поданій суду позовній заяві, оскільки в дійсності спір між сторонами стосується укладеної між ними Угоди № SAP47-РЕ/2008 від 10.10.2008 р. та додаткової угоди до неї № 3 від 26.05.2010 р., за умовами якої позивач надав можливість відповідачу надати кінцевим користувачам права на використання доступу до програмного забезпечення SAP та послуги з його підтримки. Зокрема, позивач надав послуги з підтримки програмного забезпечення за період 2, 4 квартал 2012 року на суму 2 233 644, 16 грн., про що було складено Акти № 6218003002-2012с від 30.06.2012 р. на суму 663 905, 70 грн., № 6218003344-2012с від 31.12.2012 р. на суму 461 821, 78 грн., № 6218003345-2012с від 31.12.2012 р. на суму 663 905, 70 грн., № 6218003347-2012с від 31.12.2012 р. на суму 444 010, 98 грн. Відповідач отримав від позивача рахунок на оплату наданих послуг 03.04.2013 р., однак у визначений строк - 21 день з дати його отримання, так і не розрахувався.
31.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/24615/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/24615/13 та призначено її до розгляду на 19.02.2014 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. справу № 910/24615/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/24615/13 та призначено її до розгляду на 19.02.2014 р.
Судове засідання, призначене на 19.02.2014 р., з технічних причин не відбулось.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. розгляд справи було призначено на 18.03.2014 р..
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/24615/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/24615/13 та призначено її до розгляду на 18.03.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 08.04.2014 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. справу № 910/24615/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/24615/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.2014 р.
04.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 2 695 465, 94 грн. основного боргу, 62 454, 15 грн. 3 % річних та 32 345, 59 грн. інфляційних втрат.
Заява обґрунтована тим, що впродовж дії Угоди № SAP47-РЕ/2008 від 10.10.2008 р. та додаткової угоди до неї № 3 від 26.05.2010 р. позивач надав послуги з підтримки програмного забезпечення за період 2, 4 квартал 2012 року на загальну суму 2 695 465, 94 грн., про що було складено Акти № 6218003001-2012с від 30.06.2012 р. на суму 461 821, 78 грн., № 6218003002-2012с від 30.06.2012 р. на суму 663 905, 70 грн., № 6218003344-2012с від 31.12.2012 р. на суму 461 821, 78 грн., № 6218003345-2012с від 31.12.2012 р. на суму 663 905, 70 грн., № 6218003347-2012с від 31.12.2012 р. на суму 444 010, 98 грн. Відповідач отримав від позивача рахунки на оплату наданих послуг 03.04.2013 р., однак у визначений строк - 21 день з дати його отримання, так і не розрахувався. Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути на його користь з відповідача основний борг, а також 3 % річних та інфляційні втрати за обрані ним періоди нарахування.
У судовому засіданні 08.04.2014 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану до суду 04.04.2014 р., яка за своїм змістом є заявою про зміну підстав позову, збільшення розміру позовних вимог та заявлення додаткової позовної вимоги, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. розгляд справи, враховуючи неявку представника відповідача, було відкладено на 13.05.2013 р.
13.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання, яким він просить суд зобов'язати позивача надіслати йому копію позовної заяви, заяви про збільшення розміру позовних вимог та доданих до них документів, а також відкласти розгляд справи.
У судовому засіданні 13.05.2014 р. суд розглянув вказані клопотання відповідача та відмовив в їх задоволенні, в силу недостатньої обґрунтованості.
Від представника відповідача у судовому засіданні 13.05.2014 р. надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. на підставі клопотання представника відповідача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2014 р.
У судовому засіданні 27.05.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомитись з її матеріалами.
Суд задовольнив вказане клопотання представника відповідача та в судовому засіданні оголосив перерву до 10.06.2014 р.
04.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від сторін надійшла спільна заява про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до якої вони просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відстрочити виконання рішення суду до 30.09.2014 р.
У судовому засіданні 10.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.10.2008 р. між позивачем, іменованим «SAP», та відповідачем, іменованим «партнер», було укладено Угоду № SAP 47-РЕ/2008, відповідно до змісту якого SAP вирішив надати партнеру право на діяльність в якості свого реселлера на території України і Республіки Молдова.
Відповідно до п. 6.4. Угоди SAP надав партнеру по даній Угоді права користування у відношенні наступного програмного забезпечення SAP: All-in-one ПО (всі компоненти програмного забезпечення SAP, описані в Прейскуранті SAP).
Відповідно до п. 10. Угоди партнер зобов'язався укласти та підписати з кожним новим кінцевим користувачем «Ліцензійну угоду для кінцевого користувача» та на запит SAP надати останньому його копію.
26.05.2010 р. сторони підписали Додаткову угоду № 3 до Угоди № SAP 47-РЕ/2008 від 10.10.2008 р., відповідно до п. 1. якої в порядку та умовах Угоди (включаючи додатки та доповнення до неї) САП Україна надає партнеру послуги SAP Standart Support по супроводженню програмного забезпечення, право користування яким належить користувачам: ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (кінцеві користувачі).
Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди № 3 до Угоди № SAP 47-РЕ/2008 від 10.10.2008 р., перший рахунок на оплату послуг за І та ІІ квартал 2010 року буде виставлено 01.08.2010 р. Починаючи з 01.07.2010 р. партнер оплачує послуги по супроводженню авансом на основі рахунків САП Україна на початку кожного календарного кварталу. Партнер оплачує послуги по супроводженню на основі рахунків, що виставляються САП Україна в гривнях. Оплата рахунку здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту його отримання партнером, що підтверджується повідомленням про вручення такого рахунку.
При цьому, пунктом 4.2. Додаткової угоди № 3 до Угоди № SAP 47-РЕ/2008 від 10.10.2008 р., сторони визначили, що обов'язок партнера перед САП Україна щодо оплати послуг по супроводженню, не залежить від оплати кінцевими користувачами партнеру послуг з супроводження.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, він надав послуги з підтримки програмного забезпечення за період 2, 4 квартал 2012 року на загальну суму 2 695 465, 94 грн., про що було складено Акти № 6218003001-2012с від 30.06.2012 р. на суму 461 821, 78 грн., № 6218003002-2012с від 30.06.2012 р. на суму 663 905, 70 грн., № 6218003344-2012с від 31.12.2012 р. на суму 461 821, 78 грн., № 6218003345-2012с від 31.12.2012 р. на суму 663 905, 70 грн., № 6218003347-2012с від 31.12.2012 р. на суму 444 010, 98 грн.
Для оплати вказаних послуг позивач направив поштовим зв'язком на адресу відповідача рахунки № 6218003001-2012с від 15.06.2012 р., № 6218003002-2012с від 15.06.2012 р., № 6218003347-2012с від 13.12.2012 р., № 6218003345-2012с від 13.12.2012 р., № 6218003344-2012с від 13.12.2012 р., які відповідач отримав 03.04.2013 р.
Оскільки у визначений умовами укладеної між сторонами Додаткової угоди № 3 строк - 21 день з дати отримання вказаних вище рахунків, відповідач так і не розрахувався, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки ліцензійного договору та договору про надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги з підтримки програмного забезпечення, однак в обумовлені строки не сплатив їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 62 454, 15 грн. 3 % річних та 32 345, 59 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Позивач нарахував відповідачу 62 454, 15 грн. 3 % річних на суму боргу в розмірі 2 695 465, 94 грн. за період з 25.04.2013 р. по 31.03.2014 р. (341 день), розрахунок яких є заниженим, оскільки позивач округлює показник відсотків річних з розрахунку на один день, а відповідно вірним була б сума 3 % річних в розмірі 75 546, 90 грн.
Оскільки заяви про вихід за межі позовних вимог від позивача не надходило, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги в розмірі, заявленому позивачем.
Також, позивач нарахував відповідачу 32 345, 59 грн. інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 2 695 465, 94 грн. за період з травня 2013 року по лютий 2014 року включно, розрахунок яких теж проведено невірно, оскільки позивач рахує інфляційні втрати за кожен місяць вказаного періоду окремо, с послідуючим визначенням суми, що не узгоджується з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. та п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін».
Так, основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за обраний позивачем період та встановлено, що їх розмір має становити 32 355, 01 грн. (2 695 465, 94 грн. х 1, 001 х 1 х 0, 999 х 0, 993 х 1 х 1,004 х 1 ,002 х 1, 005 х 1, 002 х 1, 006 - 2 695 465, 94 грн.).
Однак, оскільки, як зазначалось вище, заяви про вихід за межі позовних вимог від позивача не надходило, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги також в розмірі, заявленому позивачем.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Що стосується заявленого сторонами клопотання про відстрочку виконання рішення суду, то суд вважає за необхідне його задовольнити.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як вбачається з поданої сторонами заяви, вона містить взаємну їх згоду на відстрочку рішення суду у даній справі до 30.09.2014 р., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що задоволення такої заяви не порушуватиме прав позивача, однак, враховуючи значну суму боргу, присудженого до стягнення, сприятиме недопущенню різкого погіршення фінансового стану відповідача та спричинення його неплатоспроможності.
У свою чергу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладається на відповідача.
При цьому, позивачу має бути повернуто з Державного бюджету України судовий збір в сумі 13 014, 69 грн., оскільки заявою від 04.04.2014 р. він визначив позовні вимоги на загальну суму в розмірі 2 790 265, 68 грн., проте як при подачі позову сплатив судовий збір в сумі 68 820, 00 грн., хоча з первісної суми судовий збір мав становити 41 079,35 грн., а з суми вимог в розмірі 2 790 265, 68 грн. - 55 805, 31 грн.
Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25-Г; код ЄДРПОУ 34646887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5; код ЄДРПОУ 31242924) 2 695 465 (два мільйони шістсот дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 94 коп. основного боргу, 62 454 (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 15 коп. 3 % річних, 32 345 (тридцять дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 59 коп. інфляційних втрат та 55 805 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Відстрочити виконання рішення суду у справі № 910/24615/13 до 30.09.2014 р.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5; код ЄДРПОУ 31242924) зі спеціального фонду Державного бюджету України 13 014 (тринадцять тисяч чотирнадцять) грн. 69 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 382 від 06.11.2013 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.06.2014 р.
Суддя В.С. Ломака