ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6913/14 10.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро»
про стягнення 10 284,50 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - відповідач-1) суми в розмірі 9 784,50 грн. в порядку регресу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро» (надалі також - відповідач-2) суми франшизи в розмірі 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.
Відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Відповідачем-2 зазначено про те, що відповідальність відповідача-2 за шкоду, яка може бути завдана автомобілем ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_3 що належить відповідачеві-2, застархована в ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (відповідач-1), вимоги позивача щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхової виплати, мають бути у повному обсязі пред'явлені до відповідача-1.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/6913/14, розгляд було призначено на 20.05.2014р.
В судове засідання 20.05.2014р. представники від сторін не з'явились, розгляд справи було відкладено до 10.06.2014р. Окрім того, ухвалено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації щодо страхового полісу АС/2000948.
В судове засідання 10.06.2014р. представники від сторін не з'явились повторно.
Судом встановлено, що від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №7/2-28/14626 від 29.05.2014р. у відповідь на запит суду.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Між позивачем (страховик за Договором) та ОСОБА_1 (надалі також - страхувальник) 15.04.2008р. було укладено Договір страхування наземного транспорту №DNL0AN02003663 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження або угону транспортного засобу «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - застрахований автомобіль).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
02.07.2013 в м. Дніпропетровську по просп. Петровського сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень останнього.
Із довідки ДАІ №9224645 від 04.10.2013р. про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_2
Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013р. ОСОБА_2, за здійснення вказаного ДТП, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.
Згідно страхового акту №И-2462 від 29.07.2013р. розмір страхового відшкодування складає 10 509,00 грн. - 224,50 грн. (безумовна франшиза за Договором страхування) = 10 284,50 грн.
В матеріалах справи також міститься рахунок-фактура №СФ-0000013 від 04.06.2013р. на суму 4 696,00 грн. на замовлення деталей на автомобіль «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до рахунку №3354 від 04.07.2013р. вартість здійснено ТОВ «Приват-Авто» ремонту автомобіля «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 5 540,00 грн.
Згідно вищевикладеного позивачем було здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 10 284,50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2554 від 01.08.2013р. на зазначену суму.
Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло, в межах вказаної суми 10 284,50 грн., право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 та завдання майнової шкоди автомобілю марки «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме наявною в матеріалах справи довідкою МТСБУ №7/2-28/14626 від 29.05.2014р. та копією полісу, наданого відповідачем-2 до матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації зазначеного автомобіля застрахована відповідачем-1. Власником вказаного транспортного засобу є відповідач-2. Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду не таке:
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля, є сума виплати страхового відшкодування згідно платіжного доручення №2554 від 01.08.2013р., яким підтверджується факт перерахування коштів за ремонт пошкодженого автомобіля та на його нові запчастини. Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному наряді-замовлені роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.
Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Daewoo Matiz» реєстраційний номер НОМЕР_2, склав 10 284,50 грн.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АС/2000948 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 9 784,50 грн. (10 284,50 грн. - 5000,00 грн. франшизи).
Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регрес ний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток. (Зазначена позиція також викладена в Постанові Верховного суду України №3-38гс12 від 28.08.2012р.).
Відповідач суму страхового відшкодування на користь позивача не здійснив.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в справі №910/6913/14 про стягнення з відповідача-1 суми в порядку регресу в розмір 9 784,50 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача-2 500,00 грн. (сума франшизи за полісом АС/2000948), яка, на думку позивача, включається до збитків, які він поніс виконуючи зобов'язання за Договором страхування, оскільки сума страхового відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи.
Суд визнав вищезазначену вимогу позивача з огляду на наступне. Оскільки позивач має право регресної вимоги до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3, у сумі сплаченого страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, решту страхової суми 500,00 грн. може бути стягнено з винуватця ДТП, так як відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Тому, з огляду не вищезазначені обставини, заперечення відповідача-2, викладені у відзиві, є необґрунтованими, а позовна вимога в справі №910/6913/14 про стягнення з відповідача-2 суми франшизи в розмірі 500,00 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачами не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у них підстав для невиконання зобов'язань, передбачених нормами діючого законодавства.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/6913/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача-1 на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 9 784,50 грн., а з відповідача-2 на користь позивача суми франшизи в розмірі 500,00 грн.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 20080515, адреса: 03057, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 33, корпус Б, 2 під'їзд) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 32, офіс 402) суму страхового відшкодування в розмірі 9 784,50 грн. (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривни 50 копійок) та судовий збір в розмірі 1 738,18 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 18 копійок).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро» (код ЄДРПОУ 35916225, адреса: 56663, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Костянтинівка, вулиця Миколаївська, 4) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 32, офіс 402) суму франшизи в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 88,82 грн. (вісімдесят вісім гривень 82 копійки).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М. Морозов