ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7434/14 11.06.14
За позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Подільського управління капітального будівництва МО України (позивач-1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж"
про стягнення 79 969,37 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від прокуратури: не з'явились
Від позивача-1: Логін Р.А. по довіреності № 220/715/д від 28.11.2013р.
Від позивача-2: не з'явились
Від відповідача: не з'явились
Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Подільського управління капітального будівництва МО України (позивач-1) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" (далі-відповідач) про повернення безпідставно одержаних коштів в розмірі 79 969,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на будівництво 60-ти квартирного житлового будинку за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Братів Міхеєвих (шифр 50/91-3) № 227/ДКБ-323 Буд від 14.12.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 11.06.2014р.
У даному судовому засіданні представник позивача-1 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники прокуратури та позивача-2 в дане судове засідання не з'явились.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В минулому судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 11.06.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
14 грудня 2011 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» (далі - генпідрядник) був укладений договір підряду на будівництво 60-ти квартирного будинку за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Братів Міхеєвих (шифр 50/91-3) № 227/ДКБ-313 Буд.
Предметом Договору є виконання робіт з будівництва 60-ти квартирного житлового будинку за адресою; Житомирська обл. м. Бердичів, вул. Братів Міхеєвих (шифр 50/91-3) (далі - Об'єкт), загальною площею квартир 3893,51 м2. які замовник доручає виконати і оплатити Генпідряднику. а Генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати йому в 2012 році закінчені роботи. (п. 1.2. договору).
Пунктом 10.1. сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині своїх зобов'язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами.
Метою договору підряду є забезпечення житлом сімей військовослужбовців Збройних Сил України, у 2012р., що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 1.3. договору, підставою для укладення Договору є рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України (протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів від 28.11.2011 року № 127/143/6).
Пунктами 4.2.3., 4.2.5 Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі «Актів прийняття виконаних підрядних робіт» за формою КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних підрядних робіт» за формою КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються Генпідрядником та передаються Замовнику. У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право за участю Генпідрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Згідно п. п. 5.2.1, 5.2.3 Договору приймання-передача виконаних робіт (Об'єкта будівництва) проводиться відповідно до чинних нормативно-правових актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію. Якщо при здійсненні будівництва, введені в експлуатацію чи передачі його Замовнику виникнуть зауваження до стану (якості) цього Об'єкта і житла (квартир) в ньому, сторони зобов'язані скласти акт з переліком і кількісним визначенням виявлених недоліків (недоробок і порушень) та строків їх усунення.
Відповідно до п. п. 3.1, 6.1 Договору, договірна ціна робіт з будівництва Об'єкта складає суму 15 900 352,00 гри. Генпідрядник зобов'язаний виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені Договором, Цивільним і Господарським кодексами України, Загальними умовами та іншими актами законодавства.
За Актом звірки взаєморозрахунків від 09 липня 2013 року по Договору підряду від 14.12.2011, який підписаний та скріплений печатками Сторін, загальна сума заборгованості ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» на користь Подільського УКБ МО України становить 79 969,37 грн.
В обґрунтування своїх вимог прокуратура та позивачі зазначають, що Актом контрольного обміру №1 від 09.01.2013 з відповідними відомостями перевірки вартості виконаних робіт та актом інженерної перевірки встановлено завищення обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт на Об'єкті Генпідрядником на загальну суму 79 969,37 грн., в тому числі по роботах, оплачених до поточного року, підписаного та скріпленого печатками Сторін.
Як на підставу своїх позовних вимог прокуратура посилається на приписи глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини у сфері набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, зокрема п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, яка застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. На думку прокуратури та позивачів перераховані Міністерством оборони України у сумі 79 969,37 грн. є безпідставно отриманими в силу ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою оплати виконаних будівельно-монтажних робіт.
За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання не надано, суд висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.06.2014р.
Суддя Трофименко Т.Ю.