Дата документу 26.05.2014
Справа № 334/2848/14-ц
Провадження № 2/334/1532/14
26 травня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.
при секретарі Єфремовій Д.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом про визнання за ним права забудовника житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
До початку судового розгляду, позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_2. Спадкоємцем першої черги є позивач. Інших спадкоємців не має. За життя батька, 13 березня 1959 року на підставі вищевказаного рішення між виконкомом депутатів трудящих Верхньохортицької селищної Ради селища В.Хортиця та ОСОБА_2 укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового буднику на праві приватної власності площею 700 квадратних метрів. Договір нотаріально засвідчений нотаріусом першої Запорізької нотаріальної контори 24.04.1959 та зареєстрований у В.-Хортицькій селищній Раді 29 квітня 1959 року за № 1175.
За рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 30.07.1970 (протокол № 14) вулиця Рози Люксембург у колишньому селищі Верхня Хортиця була перейменована на вулицю АДРЕСА_1.
Згідно рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 31.10.1996 № 465/51 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельна ділянка площею 700м за адресою АДРЕСА_1, що була раніше надана для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель.
За життя батько не встиг оформити документи щодо здачі домоволодіння експлуатацію та не оформив правовстановлюючі документи на нього.
Позивач все своє життя проживав разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1, тому після його смерті він звернувся до нотаріуса Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва на право про спадщину. Проте, постановою державного нотаріуса Другої Запорізької державної нотаріальної контори Вельможко Н.О. від 16.10.2013 йому було відмовлено у видачі свідоцтва право на спадщину після померлого батька у зв'язку з тим, що за наданим договором надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, право власності не зареєстровано, у зв"язку з чим, позивач змушений був звернутися до суду.
У судовому засіданні позивач, з посиланням на норми закону, просив суд задовольнити його позов та визнати за ним право власності на вищезазначений будинок у порядку користування за законом, з підстав, викладених у позові.
Представник позивача підтримав вимоги свого довірителя.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки про виклик до суду, отриманий уповноваженою особою ЗМР. Своїх заперечень представник відповідача суду не надав, тому у відповідності до ст..224 ЦПК України та зі згодою позивача, суд ухвалив заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який пережив та батьки.
За наданими суду матеріалами доведено, що 13 березня 1959 року на підставі рішення між виконкомом депутатів трудящих Верхньохортицької селищної Ради селища В.Хортиця та ОСОБА_2 укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового буднику на праві приватної власності площею 700 квадратних метрів. Договір нотаріально засвідчений нотаріусом першої Запорізької нотаріальної контори 24.04.1959 та зареєстрований у В.-Хортицькій селищній Раді 29 квітня 1959 року за № 1175.
За життя ОСОБА_2 збудував будинок, але не встиг оформити документи щодо здачі домоволодіння експлуатацію та не оформив правовстановлюючі документи на нього.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_2 - батько позивача. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його син позивач по справі. Він прийняв спадщину, проте свідоцтво про право на спадщину не отримали.
У встановлений законом строк, позивач звернувся до нотаріуса Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва на право про спадщину. Проте, постановою державного нотаріуса Другої Запорізької державної нотаріальної контори Вельможко Н.О. від 16.10.2013 йому було відмовлено у видачі свідоцтва право на спадщину після померлого ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що за наданим договором надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, право власності не зареєстровано.
Відповідно до п.7 Перехідних положень до ЗК України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, тимчасове користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Згідно ст.90 ЗК УРСР в ред..1970 р., на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.
Відповідно до п.3.2. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:
- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;
- по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ».
В Листі ВССУ зазначається, що виходячи зі змісту наведених нормативних актів громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Згідно п.4 розділу «Спори про право власності та інші речові права» Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за І півріччя 2012 р., «за змістом статей 2, 3 Закону України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об'єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12)».
Згідно з п.3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Мінрегіону України від 19.03.2013р. № 95, закінчені будівництвом до 05.08.1992р. індивідуальні (садибні) житлові будинки не підлягають прийняттю в експлуатацію. Документом, який засвідчує відповідність таких об'єктів вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Згідно оглянутого у суді технічного паспорту на будинок. житловий будинок літ. „А" був побудований у 1959 році. Отже відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013р. може бути визнано за позивачем право власності на зазначений будинок в порядку спадкування за законом після смерті батька..
Згідно із ст.526 ЦК УРСР в ред.. 1963р., що діяв на момент відкриття спадщини, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відомо, - місце знаходження майна або його основної частини. Відповідно довідка голови квартального комітету від 21.01.2014 року, позивач ОСОБА_1 на смерті батька проживав разом з ним. Останнім постійним його місцем проживання був житловий будинок АДРЕСА_1. Отже місцем відкриття спадщини є АДРЕСА_1.
Таким чином за позивачем має бути визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Отже, добуті в суді факти були підтверджені відповідними поясненнями позивача, підтверджені письмовими доказами, тому підстав для незадоволення позову у суду відсутні.
Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213 ЦПК України, ст.524, 525, 526, 529, 530, 548, 549 ЦК УРСР в ред..1963р., ст.392 ЦК України суд -
Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1; іпн: НОМЕР_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку та господарських будівель до нього у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.Ю.Козлова