17.06.14р. Справа № 904/3741/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ", м. Київ
до приватного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м.Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
Від позивача: представник Лихопьока Д.П. - довіреність № б/н від 21.05.14р.
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 239284,69грн. (з яких 290219,04грн. - основної заборгованості; 16656,87грн. - пені; 3425,54грн. - три проценти річних; 18983,24грн. - інфляційних втрат).
Судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 6585,70грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 3000,00грн. позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №250413/1 від 25.04.2013р. на виконання умов якого позивач поставив відповідачу продукцію матеріально-технічного призначення, а відповідач її отримав без заперечень та зауважень, однак вчасно та у повному обсязі не оплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 23.05.2014р. ухвалою суду від 30.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.06.2014р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується явкою представника в судове засідання. Позовні вимоги представник позивача підтримав.
Відповідач про час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним штампом суду з відміткою про відправлення ухвали суду від 30.05.2014р., яка містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Господарський суд констатує, що повідомив відповідача про час та місце розгляду справи належним чином шляхом виконання вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України і з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом державної судової адміністрації України 20.02.2013р. у м. Києві за № 28.
В якості додаткового доказу повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи позивач надав суду фіскальний чек за №8303 від 06.06.2014р. та копію листа за вих.№б/н від 04.06.2014р. з повідомленням про час та місце розгляду справи, який направлено на адресу відповідача. Господарський суд з сайту Укрпошти отримав інформацію, що представнику відповідача вручено відправлення позивача 11.06.2014р., що є додатковим доказом належності повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.06.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
25.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" (далі по тексту - позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №250413/1 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах викладених у розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому - товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в Специфікації, яка оформлена у вигляді додатків до даного договору і є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання даного договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови та строки поставки товару), внесені в положення даного договору та додатків до нього. Будь-які зміни та доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод до даного договору й підписані повноважними представниками сторін, після чого вони стають невід'ємними частинами договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна товару, який поставляється за даним договором, визначається в гривнях й вказана в Специфікації до даного договору. Ціна товару не включає НДС, порядок нарахування котрої встановлений Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 2.3 договору ціна товару, вказана у додатках до даного договору, є фіксованою та не підлягає збільшенню.
Пунктом 2.3 договору визначено, що сума договору складається з сум Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.2 договору товар поставляється партіями в строки узгоджені сторонами в Специфікаціях.
Відповідно до пункту 3.4 договору разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи:
- рахунок-фактура;
- накладна;
- сертифікат якості виробника або інші документи, які підтверджують якість товару.
Податкова накладна передається постачальником покупцю, протягом п'яти робочих днів з моменту настання першого із подій, згідно п.187.1 ст.187 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України. При поставці продукції імпортного походження постачальник зобов'язаний вказати у податковій накладній код товару у відповідності з УКТ ВЕД і надати з товаром копію вантажної митної декларації.
На виконання умов укладеного між сторонами договору між позивачем та відповідачем підписано специфікації (а.с. 14, 17, 21), де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.
Між сторонами підписано специфікацію від 25.04.2013р. за якою відповідачу повинно бути передано у власність товар з відстрочкою платежу на загальну суму 66000,00грн.
Специфікацією від 25.04.2013р. визначено, що строк поставки партії товару до 17.05.2013р. Умови оплати за даною специфікацією - протягом 45 календарних днів, які рахуються з дня наступного за днем поставки вищевказаної партії товару та виставлених рахунків на оплату даної партії товару.
Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікації від 25.04.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 66000,00грн., який відповідач отримав без заперечень та зауважень, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №565 від 25.04.2013р. з підписами представників сторін, які засвідчені печатками сторін (а.с. 15).
Повноваження представника відповідача на отримання товару за укладеним між сторонами договором та специфікацією від 25.04.2013р. підтверджується довіреністю (а.с. 16).
За специфікацією від 25.04.2013р. відповідач перед позивачем розрахувався у повному обсязі.
Між сторонами підписано специфікацію №250413/1/1 від 14.11.2013р. за якою відповідачу повинно бути передано у власність товар з відстрочкою платежу на загальну суму 74940,00грн.
Специфікацією №250413/1/1 від 14.11.2013р. визначено, що строк поставки партії товару - 29.11.2013р. Умови оплати за даною специфікацією - протягом 30 календарних днів, з моменту поставки вищевказаної партії товару та виставлених рахунків на оплату даної партії товару.
Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікації №250413/1/1 від 14.11.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 66846,48грн., який відповідач отримав без заперечень та зауважень, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №1597 від 15.11.2013р. з підписами представників сторін, які засвідчені печатками сторін (а.с. 18).
Повноваження представника відповідача на отримання товару за укладеним між сторонами договором та специфікацією №250413/1/1 від 14.11.2013р. підтверджується довіреністю (а.с. 20).
За специфікацією №250413/1/1 від 14.11.2013р. відповідач перед позивачем не розрахувався у повному обсязі.
Між сторонами підписано специфікацію №250413/1/2 від 02.12.2013р. за якою відповідачу повинно бути передано у власність товар з відстрочкою платежу на загальну суму 214080,00грн.
Специфікацією №250413/1/2 від 02.12.2013р. визначено, що строк поставки партії товару - 09.12.2013р. Умови оплати за даною специфікацією - протягом 30 календарних днів, з моменту поставки вищевказаної партії товару та виставлених рахунків на оплату даної партії товару.
Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікації №250413/1/2 від 02.12.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 223372,56грн., який відповідач отримав без заперечень та зауважень, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №1641 від 05.12.2013р. з підписами представників сторін, які засвідчені печатками сторін (а.с. 22).
Повноваження представника відповідача на отримання товару за укладеним між сторонами договором та специфікацією №250413/1/2 від 02.12.2013р. підтверджується довіреністю (а.с. 24).
За специфікацією №250413/1/2 від 02.12.2013р. відповідач перед позивачем не розрахувався у повному обсязі.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 290219,04грн. основної заборгованості.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 290219,04грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків по даному договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.
За видатковою накладною №1597 від 15.11.2013р. на суму 66846,48грн. строк оплати, згідно специфікації №250413/1/1 від 14.11.2013р., до 16.12.2013р. Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 15.12.2013р. по 23.05.2014р. на загальну суму 4203,09грн. Господарський суд здійснив перерахування пені за період з 16.12.2013р. по 23.05.2014р., яка склала 4214,08грн., у зв'язку з чим визнав вимогу позивача у розмірі 4203,09грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, однак за період з 16.12.2013р. по 23.05.2014р.
За видатковою накладною №1641 від 05.12.2013р. на суму 223372,56грн. строк оплати, згідно специфікації №250413/1/2 від 02.12.2013р., до 05.01.2014р. Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 04.01.2014р. по 23.05.2014р. на загальну суму 12453,78грн. Господарський суд здійснив перерахування пені за період з 05.01.2014р. по 23.05.2014р., яка склала 12490,50грн., у зв'язку з чим визнав вимогу позивача у розмірі 12453,78грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, однак за період з 05.01.2014р. по 23.05.2014р.
До уваги. Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За видатковою накладною №1597 від 15.11.2013р. на суму 66846,48грн. позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 16.12.2013р. по 23.05.2014р. три відсотки річних у розмірі 873,58грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року у розмірі 4646,19грн. Господарський суд розрахунки позивача перевірив та визнав правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
За видатковою накладною №1641 від 05.12.2013р. на суму 223372,56грн. позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 05.01.2014р. по 23.05.2014р. три відсотки річних у розмірі 2551,96грн. та інфляційні втрати за період з січня 2013 року по квітень 2014 року у розмірі 14337,05грн. Господарський суд розрахунки позивача перевірив та визнав правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр.Трубників, 56; ідентифікаційний код 31167067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" (03115, м.Київ, вул.Хмельницька, 10, оф.8; ідентифікаційний код 34834367) 290219,04грн. (двісті дев'яносто тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 04 коп.) - основної заборгованості; 16656,87грн. (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 87 коп.) - пені; 3425,54грн. (три тисячі чотириста двадцять п'ять грн. 54 коп.) - три проценти річних; 18983,24грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 24 коп.) - інфляційних втрат; 6585,69грн. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 69 коп.) - судовий збір; 3000,00грн. (три тисячі грн. 00 коп.) - витрат на послуги адвоката, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
17.06.14р.
Суддя І.В. Петренко