10.06.14р. Справа № 904/2697/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ СЕРВІС 2007",
м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій", м. Дніпропетровськ
про стягнення 14 228,01 грн.
Суддя Бєлік В.Г.
Представники:
від позивача: Помазанов Т.Ю. - дов. від 27.03.2014р, представник;
від відповідача: не з"явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ СЕРВІС 2007" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі: 14 228,01 грн., який складається з сум: 6 586,18 грн. - 3% штрафу, 7 641,83 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ СЕРВІС 2007" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" (Споживач) Договору на постачання природного газу № 1206 від 10.01.2012 року, позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2 855 477,44 грн. Відповідачем прийнято природний газ, але у встановлений договором термін не здійснено оплату за поставлений природний газ в повному обсязі. У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості позивач просить стягнути з нього штрафні санкції у загальному розмірі 14 228,01 грн.
Одночасно з позовною заявою позивачем подана письмова заява про поновлення строків позовної давності, в якій позивач просить суд вважати причини пропуску позовної давності поважними.
15.05.2014р. представником відповідача подано письмову заяву, відповідно до якої відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання, повідомлений судом належним чином за адресою зазначеною в позовній заяві.
Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі у справі представника Позивача до суду не надходило.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ СЕРВІС 2007" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" (Споживач) укладений Договір на постачання природного газу № 1206 від 10.01.2012 року.
Згідно п.1.1. договору Постачальник зобов'язується передати Споживачу природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач протягом січень - грудень 2012 року передав відповідачу природний газ обсягом 667,167тис.куб.м на загальну суму 2 855 477,44 грн., що підтверджується двохсторонніми актами приймання-передачі природного газу (а.с.31-36).
У свою чергу свої зобов'язання в частині оплати відповідач належним чином не виконав.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.5.2. договору оплата за газ приймається Постачальником на наступних умовах:
5.2.1. Ліміт природного газу виділяється згідно письмової заявки:
- 25% вартості планового обсягу природного газу Споживач сплачує Постачальнику у термін до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує місяцю, у якому буде здійснюватися газопостачання.
- 25% Споживач сплачує Постачальнику 3, 10, 17 числа місяця, у якому здійснюється газопостачання, якщо дата оплати припадає на вихідний (святковий) день, то оплата здійснюється у наступний робочий день.
У порушення зазначених вимог, оплату за природний газ відповідач здійснив лише частково, у сумі 2 635 938,05грн., у зв'язку з чим станом на 31.12.2012р. його заборгованість за Договором складає 219 539,39 грн.
Зазначене підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.12.2012р. (а.с.48).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.8. договору в разі несплати фактично спожитого газу, відповідно до акту, та наявності заборгованості у Споживача перед Постачальником більш ніж на 20-ть календарних днів, Постачальник має право стягнути штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. При цьому Постачальник вправі зарахувати перераховані Споживачем грошові кошти, які надходитимуть в якості оплати поставленого природного газу в першу чергу для погашення штрафних санкцій та пені, а вже потім як оплату основного боргу.
У зв'язку з простроченням відповідачем платежів, позивачем за період з 18.01.2013р. по 18.07.2013р. нараховані до оплати відповідачу наступні штрафні санкції: пеня у сумі 7 641,83 грн., а також штраф у сумі 6 586,18 грн.
Враховуючи, що строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу на день звернення позивача з позовом до суду сплив, позивач подав до суду письмову заяву про поновлення строків позовної давності. В якості поважних причин невчасного подання позовної заяви зазначає: спробу позивача врегулювати спір мирним шляхом, а також невдалі спроби позивача подати цю позовну заяву до господарського суду (ухвалами від 09.01.2014р., 31.01.2014р, 03.03.2014р. позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду у зв'язку з допущеними при її оформленні помилками).
15.05.2014р. представником відповідача подано письмову заяву, відповідно до якої відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.
Відповідач вважає, що нарахування пені та штрафу у визначений позивачем період прострочення з 18.01.2013р. по 18.07.2013р. є невірним, тому, що позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій за спірним договором сплила 31.12.2013р.
Пунктом 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.
Суд вважає, що відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу мало бути виконано до 17.01.2013р. Тобто з 18.01.2013р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому пеня та штраф можуть бути нараховані, в межах строку спеціальної позовної давності до 18.01.2014р.
Позовна заява подана до господарського суду Дніпропетровської області 16.04.2014р., про що свідчить штемпель відділення поштового зв'язку на конверті в якому було отримано судом позовні матеріали (а.с.79). Тобто позов подано до суду з пропуском позовної давності.
Відповідно до п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи подану відповідачем відповідну заяву в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу задоволенню не підлягає.
Причини пропуску позивачем позовної давності, суд вважає не поважними, оскільки подання позову з недоліками, внаслідок чого цей позов був повернутий позивачу без розгляду не є підставою для переривання строку позовної давності. Інших причин, які суттєво заважали своєчасній подачі позову до суду позивачем не наведено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено
16.06.2014р.
Суддя В.Г. Бєлік