11 червня 2014 року справа № 823/695/14
м. Черкаси
17 год. 00 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Гордієнку Ю.П.
за участю сторін:
представника позивача -Ткача І.О.(за довіреністю);
представника відповідача - Савенко Ю.Н.(за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» (далі-позивач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач) № 0000182200 від 20.02.2014р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 за грудень 2012 року та з ТОВ «Промінтекс» за квітень 2012 року за наслідками якої з урахуванням результатів розгляду скарги, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій. Також позивач зазначив, що відповідач перевищив свої повноваження та дійшов помилкових і необгрунтованих висновків про фактичну відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Позивач не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. А також зазначив, що в порушення норм Податкового кодексу України від 02.10.2010р. № 2756-IV не було враховано усі належним чином оформлені первинні документи, які надавались під час перевірки, а зроблені відповідачем висновки є необгрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» зареєстроване як юридична особа 26.04.2007р., ідентифікаційний код 35013940.
Посадовими особами Корсунь-Шевченківської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 за грудень 2012 року та з ТОВ «Промінтекс» за квітень 2012 року про що складено акт перевірки від 07.11.2013 року № 695/22-009/35013940. Дана перевірка проведена на підставі наказу від 08.10.2013р. № 182 Корсунь-Шевченківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області.
У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення перевірки, а саме:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 238204 грн. За квітень 2012 року в сумі 176440грн. та за грудень 2012 року в сумі 61764грн.
- ст. 209.2 Податкового кодексу України, п. 3 порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. № 11 в результаті чого ТОВ «ІК «Агросоюз РП» не перерахувало на спец рахунок кошти в сумі 238204 грн.
За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Корсунь-Шевченківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0000772200 від 25.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 297755 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Черкаській області.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 2701/23-00-10-0210 від 06.02.2014 року вирішено:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 25.11.2013р. № 0000772200 частково, на суму 61764 грн. основного платежу, а в іншій частині, на суму 235991 грн., залишено без змін, а скаргу без задоволення.
- зобов'язати Городищенське відділення Корсунь-Шевченківської ОДПІ прийняти податкове повідомлення - рішення форми «В4» на суму 61764 грн. по скороченій декларації за грудень 2012 року.
- збільшити суму штрафу по ПДВ на 28669 грн. та зобов'язано Городищенське відділення Корсунь-Шевченківської ОДПІ вчинити дії передбачені пунктом 5.5 Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Відповідно, цього рішення податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000182200 форми «Р» від 20.02.2014р., яким збільшено суми грошового зобов'язання по ПДВ - 264660 грн.
Проведеною відповідачем перевіркою згідно акту та рішення про результати розгляду скарги встановлено наступні порушення. По взаємовідносинах з ТОВ «Промінтекс» в товаро - транспортних накладних, які надані до перевірки не зазначені обов'язкові реквізити, як то відсутні коди підприємства, що не дає можливості його ідентифікувати, не зазначено номерів подорожніх листів, відсутні підписи, ПІБ водія-експедитора, який прийняв товар в графі «пункт навантаження» вказано не повну адресу (Сумська область). Також, був взятий до уваги акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, яким встановлено що підприємство не є землекористувачем, транспортні засоби за ТОВ «Промінтекс» не зареєстровані, за зазначеною адресою не знаходиться та анульовано свідоцтво платника ПДВ, а тому зроблено висновок про відсутність поставок товарів підприємцем та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Отже, з виходячи з вищевикладеного, податковий орган дійшов до висновку, що складені документи по операціях з вказаним контрагентом не можуть вважатися такими, що відбулися, а тому дані операції здійсненні без настання реальних наслідків.
Cуд вважає висновок відповідача викладений в акті перевірки безпідставним, з огляду на наступне.
Відповідно до договору № 020412/1 від 02.04.2013р. укладеного між ТОВ «ІК «Агросоюз РП» (покупець) та ТОВ «Промінтекс» (постачальник), постачальник зобов'язується поставити кукурудзу, а покупець прийняти і оплатити товар за цінами згідно умов договору. Пунктом 2.3 договору визначено, що товар належить перевозити автотранспортом за рахунок постачальника. Реальність господарських операцій з придбання вказаного вище товару підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими квитанціями, товаро-транспортними накладними, реєстром накладних на прийняте насіннєве зерно, книгою обліку довіреностей.
Подальше використання таворів у господарській діяльності ТОВ «ІК «Агросоюз РП» підтверджується: картковими рахунками ТМЦ (місце зберігання ТМЦ на Комбікормовому заводі), актами списання в переробку.
Перевіривши матеріали справи та наданих до них всіх первинних документів, суд зазначає наступне.
Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі-Кодекс №2755-VI) передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 209.2 ст. 209 Кодексу №2755-VI згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Кодексу №2755-VI платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.ст. 1, 9 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Щодо посилання відповідача, про неможливість здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Промінтекс» у зв'язку з відсутністю останнього за зазначеною адресою та анульовані свідоцтва платника ПДВ і т. д., тобто висновків податкового органу взятих з акта перевірки ТОВ «Промінтекс», суд зазначає наступне, що відповідно з відомостей, які містяться в акті ж перевірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» всі дії вчинені податковим органом щодо ТОВ «Промінтекс» (проведена перевірка, анулювання свідоцтва ПДВ і т. д.) вчинені після підписання договору поставки. Наступне посилання ж відповідача на рішення ВАС України щодо прояву платником розумної обережності при укладанні договору зі спірним постачальником, суд вважає також необґрунтованим, оскільки на момент укладання договору позивач не міг знати про встановлені податковим органом обставини, оскільки останні виникли в майбутньому проміжку часу. Дана позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії.
Так, в п. 71 рішення у справі «Булвсс» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий батане, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.
З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податків. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій. Суд також не знаходить підтвердження посиланням відповідача на невідповідність ТТН, та зазначає, що ТТН являються лише доказами транспортування товару та не можуть бути беззаперечним доказом здійснення господарської операції.
Щодо відсутності у контрагентів позивача фінансово-господарських можливостей для здійснення комерційної діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.
Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.
Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Вказана обставина не може впливати на податковий облік підприємства при умові не доведення стороною товарності здійснення нею операцій та реальності спірних правовідносин.
За умови фактичного виконання сторонами спірних господарських операцій, порушення контрагентом податкового законодавства не можуть бути причиною позбавлення позивача права на податкову вигоду.
У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
В Акті перевірки доказів обізнаності ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків не наведено.
Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому податковий орган безпідставно покладає відповідальність на особу, яка жодних порушень не вчинила.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 20.02.2014р. № 0000182200.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.В. Мишенко
Повний текст постанови виготовлено 16.06.2014р.