Дата документу 29.05.2014
Справа № 334/8681/13-ц
Провадження № 2/334/244/2014
29 травня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф. при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ майна подружжя,
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якого зазначає, що з 14.02.2007р. вони з відповідачкою перебували у шлюбі. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2010 року шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2010 року з позивача стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.09.2010р. до повноліття дитини.
В період шлюбу 28.08.2007р. сторони за спільні кошти придбали однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, право власності на яку було оформлене на відповідача.
Позивач має право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, однак домовленості про порядок поділу квартири між сторонами не досягнуто.
З наведених підстав, відповідно до ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, позивач просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя та визнати за кожним право власності на ? частину вказаної квартири. Також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат по оплаті судового збору.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити з наведених підстав.
Відповідач позов визнала частково, з підстав, передбачених ч.3 ст. 71 СК України, просить рішенням суду збільшити її частку у спільному майні, оскільки з нею проживає неповнолітня дитина, розмір аліментів, які сплачує позивач, не перевищує 500,00 грн. щомісяця, що є надто малою сумою для забезпечення належного фізичного та духовного розвитку дитини. Дитина часто хворіє, що потребує витрат на дорогі ліки, зокрема, за період 2011 - 2013 року було потрібно суму більш ніж 7000,00 грн., для чого відповідачка зверталася за матеріальною допомогою до своєї матері та депутатів Запорізької міської ради. Донька відвідує дошкільний заклад «Софія», оплата за що за останні три роки склала 2559,00 грн., також відвідує гурток «Цікава англійська мова», самоокупну групу центру «Розвиток», танцювальну студію. За період 2010-2013 років документально підтверджуються витрати на придбання одягу, лікування, виховання та навчання доньки на суму 33000,00 грн. При цьому заробітна плата відповідачки становить 1459,00 грн. Крім того, відповідач має власне житло, у спірній квартирі не проживає. З наведених підстав просить збільшити її частку у спільному майні подружжя і визнати за нею право власності на ? частки спірної квартири, а за позивачем - на ? частку.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, в іншому разі просив позов задовольнити частково, і відступивши від рівності часток у спільному майні, визнати за позивачем право власності на ? частину спірної квартири, а за відповідачкою - на ? її частини.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.02.2007р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №28, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2010 року шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2010 року з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.09.2010р. до повноліття дитини.
В період шлюбу 28.08.2007р. сторони за спільні кошти придбали однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, право власності на квартиру було зареєстроване 31.08.2007р. на відповідача, що підтверджується копією договору купівлі-продажу.
Згідно довідки-аналізу агентства нерухомості «Гарант-плюс» від 30.09.2013р., з урахуванням технічного стану квартири, ймовірна ринкова вартість її становить в середньому 110000,00 грн.
Сторони за вказаною адресою не проживають, позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2, відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_4, та вказує цю адресу як місце свого проживання.
Право спільної сумісної власності виникло у сторін в силу положень ч. 3 ст. 368 ЦК України (майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом), ст.ст. 60, 63 СК України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Стаття 69 СК України визначає право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК України.
Домовленості щодо поділу нерухомого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, між сторонами не досягнуто, що вбачається зі змісту заперечень відповідача проти позову.
У відповідності до ч. 3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно з ч.2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. З даним позовом ОСОБА_1 звернувся в межах визначеного законом трирічного строку після розірвання шлюбу.
Згідно роз'яснень п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З огляду на викладене, спір між подружжям про поділ спільного сумісного майна підлягає вирішенню шляхом припинення права спільної сумісної власності і визнання за кожним права власності на відповідну частку в майні, із залишенням квартири у спільній частковій власності сторін (ст.71 СК України, ч.3 ст.372 ЦК України).
Суд не вбачає підстав для збільшення частки відповідача при поділі майна, придбаного під час шлюбу, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст.70, ч.1 ст.71 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, та може збільшити частку дружини, якщо з нею проживає дитина, за умови, що розмір аліментів, який вона отримує, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
За змістом ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Відповідно до змісту ст. 180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на кожного з батьків.
Згідно довідки з місця роботи ОСОБА_2 за період з лютого 2013 року по січень 2014 року була отримана заробітна плата всього 17510,59 грн., середньомісячна заробітна плата становить 1459,22 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2010 року з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.09.2010р. до повноліття дитини.
Позивач має постійне місце роботи - працює вчителем в територіальному відділі освіти ЗОШ №100. Згідно довідок про доходи з місця роботи, позивачем сплачено аліменти у 2010 році у загальній сумі 1430,00 грн., у 2011 році - 5538,34 грн., у 2012 році - 6606,40 грн., у 2013 році - 6401,04 грн., за три місяці 2013 року - 1562,16 грн.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на недостатність того розміру аліментів, який вона отримує. На підтвердження цього відповідач надала копії чеків на придбання дитячого одягу, канцелярських товарів, які не містять даних щодо особи платника, копію її звернення від 22.01.2014р. за матеріальною допомогою до депутата Запорізької міської ради, в якому вона зазначає, що є матір'ю-одиначкою і батько дитини не надає матеріальної допомоги, що згідно встановлених судом обставин справи не відповідає дійсності. Витрати на придбання ліків документально не підтверджені. За період 2010 року - січень 2014 року за відвідування дитиною дитячого садка «Софія» сплачено всього 2559,00 грн. Також документально підтверджено, що дитина займалася з вересня 2012 року по травень 2013 року в гуртку «Промінчик», з вересня 2013 року до теперішнього часу відвідує гурток «Цікава англійська мова», також дитина відвідує самоокупну групу центру «Розвиток» по підготовці до школи на базі Запорізького колегіуму «Елінт» та танцювальну групу. Доказів недостатності коштів для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини відповідачем не надано.
Крім того, стаття 185 СК України встановлює обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, тощо), відповідно до ст. 192 СК України передбачене право на збільшення розміру аліментів, однак з такими вимогами ОСОБА_2 не зверталася до батька дитини.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено наявності умов для відступу від рівності часток подружжя, визначених у ч. 3 ст. 71 СК України, і збільшення її частки майна.
У відповідності до вимог закону та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю сторін у справі, кожен із подружжя має право на ? частину у спільному сумісному майні, підстави для збільшення частки відповідача судом не встановлені, а тому суд визначає ідеальні частки сторін у праві їх власності на об'єкт права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 550,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214, 218 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
В порядку поділу квартири АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у сумі 550,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Турбіна Т. Ф.