Дата документу 14.04.2014
Справа № 334/4605/13-ц
Провадження № 2/334/76/2014
14 квітня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Турбіної Т.Ф.
при секретарі Нестеренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, уточнивши позов 24.01.2014р. та залучивши до участі у справі в якості відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК»), в обґрунтування якого вказує, що 06.09.2012р. у м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме на перехресті вул. Добролюбова - вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжя, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, при виїзді з другорядної дороги на головну, не впевнився в безпеці, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, виїхав на перехрестя та здійснив зіткнення з вказаним автомобілем, що призвело до механічних ушкоджень обох транспортних засобів. По вищезазначеній справі ОСОБА_1 проходив як потерпілий.
Автомобіль марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_4, а позивач розпоряджався даним автомобілем на підставі довіреності від 30.07.2012р., виданої ОСОБА_4
Відповідач своїми діями порушив п. 16.11 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вина відповідача підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.09.2012 року, схемою ДТП, яка складена зі слів обох водіїв та ними підписана, письмовими поясненнями обох водіїв - учасників ДТП, а також постановою Деснянського районного суду м. Києва по адміністративній справі №3-5508 від 31.10.2012 року у відношенні відповідача ОСОБА_2
Для відновлення колишнього виду та якості пошкодженого автомобіля потрібно провести серйозний ремонт. З метою точного визначення суми збитку, СПД «ОСОБА_5.» була проведена оцінка завданого внаслідок ДТП матеріального збитку. Відповідно до його висновку вартість матеріального збитку становить 47642,88 грн. За надання послуги з визначення суми збитку судовому експерту позивачем було сплачено 350 грн.
За заявою позивача 16.04.2013р. судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_6 була проведена оцінка вартості аварійно пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП. Відповідно до висновку № 50/04 проведеної експертизи вартість аварійно пошкодженого автомобілю на дату оцінки дорівнює вартості утилізації та складає 8153,28грн. За надання послуги з визначення вартості пошкодженого транспортного засобу судовому експерту позивачем було сплачено 1000,00 грн.
ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» компенсувало страхове відшкодування у розмірі 22796,89грн., при цьому не було відшкодовано розмір франшизи, яку повинна сплатити застрахована особа у сумі 500 грн. та ринкову вартість аварійно пошкодженого автомобілю у сумі 25583,63грн.
Оскільки 16.04.2013р. судовим експертом за заявою позивача була проведена оцінка вартості аварійно пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, що дорівнює вартості його утилізації та складає 8 153,28 грн., а не 25583,63 грн., то сума, яка була невідшкодована ПрАТ «УТСК» понад вартості аварійно пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля становить 17430,35грн. (25583,63 - 8153,28). Додатково позивачем було витрачено кошти на проведення експертизи, щоб довести дійсну ринкову вартість автомобіля аварійно пошкодженого, у загальному розмірі 1350 грн.
Таким чином невідшкодованою залишилась шкода, з боку ПрАТ «УТСК» в сумі 18780,35 грн., з боку застрахованої та винної у ДТП особи ОСОБА_2 у сумі 500,00 грн. франшизи. Відповідачі відмовляються відшкодувати заподіяну шкоду в добровільному порядку.
Позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Також самому позивачу внаслідок ДТП були спричинені тілесні пошкодження, у зв'язку з чим він був вимушений звернутися до міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя.
Окрім того, позивач був позбавлений можливості користування автомобілем, у нього порушився звичайний образ життя, він змушений займатися питаннями ремонту автомобіля, душевно хвилюватися через те, що не мав грошей, необхідних для лікування позивача та ремонту автомобіля, а при цьому особа, винна у заподіянні матеріальних збитків і у втраті автомобілем товарного вигляду, не вживав жодних заходів до того, щоб у добровільному порядку відшкодувати ці збитки хоча б частково, позивачу прийшлося переживати через те, що він змушений був витрачати свій час для звернень до страхової компанії з метою отримання страхових виплат, та наділі буде змушений витрачати свій час для участі в розгляді позову, оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за ушкодження автомобіля відмовився. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» суму невиплаченого матеріального збитку у розмірі 17430,35грн., суму витрат на проведення експертизи у розмірі 1350,00 грн., ОСОБА_2 суму невиплаченого матеріального збитку (суми франшизи) у розмірі 500,00 грн., суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник позивача звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, просить позов задовольнити у повному обсязі з наведених вище підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 надав заперечення проти позову, вказавши, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована, а тому спричинена відповідачем під час експлуатації транспортного засобу матеріальна шкода третім особам відшкодовується страховою компанією в межах ліміту відповідальності, що становить 50000,00 грн. Оскільки сума збитків позивача не перевищує вказаний ліміт, то ОСОБА_2, як застрахована особа, не може нести відповідальність. Крім того, належні докази того, що позивач ОСОБА_1 повідомляв страховій компанії про додаткові витрати на відшкодування шкоди і вимагав сплати додаткових сум (окрім сплачених), ним не представлені. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Згідно заяви представника відповідача, просить справу розглянути за його відсутності, проти позову заперечує.
Відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» надіслало заперечення проти позову, вказуючи, що відповідно до звіту СПД «ОСОБА_5.» №24/10/12 про оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, було встановлено, що вартість ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, а отже розмір матеріального збитку власнику автомобіля «Мерседес» було визначено в розмірі ринкової вартості вказаного автомобіля - 47642,88 грн.
Зважаючи на те, що автомобіль було фізично знищено, відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УТСК» призначило проведення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості аварійно пошкодженого автомобіля позивача.
Відповідно до аварійного сертифікату ФОП «ОСОБА_7.» №24/02/13 ринкову вартість пошкодженого автомобіля визначено у розмірі 25583,63 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування становить 22059,25 грн. (47642,88 грн. - 25583,63 грн.). З цієї суми було вирахувано розмір франшизи у сумі 500,00 грн., остаточна сума склала 21559,25 грн.
Крім того, до вказаної суми було додано компенсацію потерпілій особі та витрати, понесені на лікування, у сумі 437,64 грн. та додаткові витрати позивача у сумі 800,00 грн., загальний розмір страхового склав 22796,89 грн. відшкодування розрахований в чіткій відповідності до вимог ЗУ «Про обов'язкове обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказану суму було виплачено позивачу, що останнім не заперечується.
Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, про що позивач ПрАТ «УТСК» жодним чином не повідомляв, останній більш ніж через 7 місяців після ДТП самостійно замовив проведення повторного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості аварійно пошкодженого автомобіля «Мерседес». Відповідно до висновку № 50/40 від 16.04.13р., вартість аварійно пошкодженого автомобіля «Мерседес» дорівнює 8153,28 грн.
Вважає, що до вказаного висновку слід віднестись критично, оскільки дійсно, автомобіль отримав значні пошкодження однак навіть на фотографіях чітко видно, що більшість його частин, елементів, вузлів та агрегатів на зазнали пошкоджень від ДТП. Кожна з таких запчастин має свою вартість і їх сукупна ціна значно перевищує 8153,28 грн. Слід зважити і на те, що пошкоджено автомобіль іноземного виробництва, вартість деталей якого має значну вартість.
Крім того, вартість утилізації можливо і складає 8153,28 грн., однак відповідно до ЗУ «Про обов'язкове обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» враховується не вартість утилізації, а вартість транспортного засобу після ДТП. Вартість тотально знищеного автомобіля визначається не як вартість його утилізації, а як вартість придатних до використання складових частин цього автомобіля, які мають відповідну ціну.
Саме вказану дійсну вартість і було визначено уповноваженою на те особою аварійним комісаром ОСОБА_7, який пройшов відповідне спеціальне навчання та має відповідний сертифікат аварійного комісара.
Вимоги про стягнення зі страхової компанії додаткових витрат у сумі 1350 грн., понесених позивачем на проведення автотоварознавчих досліджень, вважає безпідставними, оскільки проведення оцінки розміру матеріального збитку проводилося на замовлення страхової компанії в СПД «ОСОБА_5.» та отримало Звіт № 24/10/12 від 06.09.2012р.
Витрати позивача на отримання ним в СПД «ОСОБА_5.» результатів цього ж дослідження (Звіт № 151/10/12 від 06.09.2012р. на ту ж суму 476642,88 грн.) не обґрунтовані і стягненню не підлягають. Щодо дослідження, яким визначалась вартість пошкодженого автомобіля, то на виконання вимог закону ПрАТ «УТСК» замовило проведення дослідження щодо визначення вартості пошкодженого автомобіля (Аварійний сертифікат № 24/02/13) та сплатило за таке дослідження власні кошти. В свою чергу позивач також провів аналогічне дослідження, вимога про стягнення його вартості з ПрАТ «УТСК» згідно цього дослідження є безпідставною, оскільки ПрАТ «УТСК» таке дослідження вже було проведене та оплачене. Крім того, просять звернути увагу, що вартість проведення такого ж дослідження аварійним комісаром ОСОБА_7 склала 100 грн., що є середньоринковою ціною, тоді як вартість проведення дослідження по визначенню вартості залишків у сумі 1000,00 грн. є необґрунтовано завищеною. За викладених обставин вважає, що вимога позивача про стягнення з ПрАТ «УТСК» 1350 грн. витрачених ним на проведення дублюючих автотоварознавчих досліджень є безпідставною.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтями 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що 06.09.2012р. у м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за наступних обставин. На перехресті вул. Добролюбова - вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжя, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Чері Тіго», державний номер НОМЕР_3, при виїзді з другорядної дороги на головну, не впевнився в безпеці, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, виїхав на перехрестя та здійснив зіткнення з вказаним автомобілем, що призвело до механічних ушкоджень обох транспортних засобів. Відповідач ОСОБА_2 своїми діями порушив п. 16.11 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вина відповідача підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.09.2012 року, схемою ДТП, яка складена зі слів обох водіїв та ними підписана, письмовими поясненнями обох водіїв - учасників ДТП.
Вказані обставини підтверджуються Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.4), довідкою про пошкодження транспортного засобу (а.с.6), і встановлені постановою Деснянського районного суду м. Києва по адміністративній справі №3-5508 від 31.10.2012 року у відношенні відповідача ОСОБА_2 (а.с.8).
Автомобіль марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_4, а позивач ОСОБА_1 розпоряджався даним автомобілем на підставі довіреності від 30.07.2012р., виданої ОСОБА_4 (а.с.5).
ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, страховик - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується полісом № АВ/2776613 від 27.08.2012р. (а.с.30).
Відповідно до зазначеного полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю особи становить 100000,00 грн., а майну 50000,00 грн.
За вказаним страховим випадком з метою визначення розміру матеріальної шкоди ПрАТ «УТСК» замовило та провело дослідження пошкодженого транспортного засобу у СПД «ОСОБА_5.».
Відповідно до звіту СПД «ОСОБА_5.» №24/10/12 від 06.09.2012р. про оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, було встановлено, що ринкова вартість майна до пошкодження становить 47642,88 грн., вартість відновлювального ремонту становить 170986,96 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 70275,68 грн. Розмір матеріального збитку власнику автомобіля «Мерседес» було визначено в розмірі ринкової вартості вказаного автомобіля - 47642,88 грн., оскільки якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Вказаний висновок не заперечувався позивачем.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, детально регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (із відповідними змінами).
Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У разі ж якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
Позивач не погодився з визнанням належного йому автомобіля фізично знищеним, що вбачається зі змісту його позову, а також виходячи з пояснень представника позивача, що пошкоджений автомобіль позивач відремонтував і продав його, повертати пошкоджений автомобіль і документи на даний автомобіль страховій компанії наміру не мав.
Зважаючи на те, що автомобіль позивача було фізично знищено, відповідно до ст. 30 Закону №1961-IV, ПрАТ «УТСК» призначило проведення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості аварійно пошкодженого автомобіля позивача.
Відповідно до аварійного сертифікату ФОП «ОСОБА_7.» №24/02/13 про оцінку вартості аварійно пошкодженого КТЗ, ринкову вартість пошкодженого автомобіля визначено у розмірі 25583,63 грн.
Таким чином, розмір страхового відшкодування визначено у відповідності до ст. 30 Закону №1961-IV, як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
Так, вартість транспортного засобу до ДТП, що не заперечувалося позивачем, становить 47642,88 грн., вартість транспортного засобу після ДТП згідно до аварійного сертифікату №24/02/13 становить 25583,63 грн., що не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, відповідно різниця, яка підлягає виплаті, становить 22059,25 грн.
При цьому ПрАТ «УТСК» правомірно було вирахувано розмір франшизи у сумі 500,00 грн., оскільки згідно страхового полісу № АВ/2776613, договором встановлена франшиза у розмірі 500,00 грн., яка відповідно до положень ст. 12 Закону №1961-IV не відшкодовується страховиком. Отже, розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля, склала 21559,25 грн.
Також ПрАТ «УТСК» відповідно до вимог ст. 30 Закону №1961-IV відшкодувало витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП у сумі 800,000 грн.
Крім того, ПрАТ «УТСК» в повній мірі відшкодувала заявлені позивачем понесені витрати на лікування у сумі 437,64 грн.
Таким чином, загальний розмір відшкодування, який відповідно до наведених вимог закону підлягав виплаті ПрАТ «УТСК», становить 22796,89 грн., вказана сума була виплачена і відповідно отримана позивачем і ним не заперечується.
Доводи позивача, що вартість транспортного засобу після ДТП має визначатися не на підставі аварійного сертифікату №24/02/13, а на підставі експертного дослідження, виконаного за замовленням позивача 16.04.2013р. судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_6, суд вважає необґрунтованими.
Надана позивачем копія проекту угоди від 25.12.2012р. ПрАТ «УТСК» не підписана (а.с.56). На заяву позивача від 25.02.2013р. щодо виплати страхового відшкодування ПрАТ «УТСК» про розмір страхового відшкодування і його розрахунок повідомило ОСОБА_1 листом від 12.03.2013р. №149 (а.с.14).
ОСОБА_1 після виплати страхового відшкодування не інформував ПрАТ «УТСК» про те, що він не погодився з фактично виплаченою йому сумою, щодо жодних претензій або вимог про виплату додаткових сум страхового відшкодування не висував, правильність експертного висновку, яким було визначено вартість транспортного засобу після ДТП, про що йому повідомлялося страховою компанією листом від 12.03.2013р. №149, не заперечував і не спростовував.
Після цього, через сім місяців після страхового випадку, що розглядається, позивач провів оцінку аварійно пошкодженого транспортного засобу.
З висновку експертного дослідження №50/04 від 16.04.2013р. вбачається, що воно проведене за заявою ОСОБА_1 від 18.04.2013р. Згідно висновку, вартість автомобіля, що досліджувався, на дату оцінки дорівнює вартості утилізації і становить 8153,28 грн.
Позивачем не доведено, що на дату цієї оцінки транспортний засіб був у тому ж стані, що після ДТП, та з жодних підстав не спростовується висновок експертного дослідження №24/02/2013, складеного 13.02.2013р.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що визначення розміру страхового відшкодування з урахуванням аварійного сертифікату №24/02/13 здійснене правомірно, визначена цим дослідженням вартість транспортного засобу після ДТП у сумі 25583,63 грн. належними та допустимими доказами не спростована.
Вимоги позову про стягнення зі страхової компанії витрат, понесених позивачем за проведення автотоварозначих досліджень, а саме, у сумі 1000,00 грн. за дослідження №50/04 від 16.04.2013р. та у сумі 350,00 грн. за оцінку розміру матеріального збитку (звіт СПД «ОСОБА_5.» №15_1/10/12 від 06.09.2012р.) суд вважає також не обґрунтованими, оскільки звіт СПД «ОСОБА_5.» №15_1/10/12 був виконаний 16.10.2012р. за заявою ОСОБА_4, доказів що витрати за отримання цього звіту поніс позивач суду не надано. (а.с.9-11).
Експертне дослідження вартості транспортного засобу після ДТП відповідно до вимог закону було виконане на замовлення страхової компанії і оплачене нею, що підтверджується рахунком-фактурою №06/02/13 від 18.02.2013р.
Наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на проведення дослідження №50/04 від 16.04.2013р. позивачем не доведена і судом не встановлена, крім того, на підтвердження витрат на проведення дослідження вартості аварійно пошкодженого автомобіля з ініціативи позивача ним надано копію квитанцію, з якої вбачається, що від ОСОБА_1 прийнято 1000,00 грн. 01.04.2013р., при цьому доказів того, що ці кошти були сплачені саме за дослідження, за проведенням якого позивач звернувся до експерта 18.04.2013р., позивачем не надано.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимоги позову про стягнення з ПрАТ «УТСК» не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_2 суми невиплаченого страхового відшкодування (франшизи) у сумі 500,00 грн., то вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Вимоги позову про відшкодування моральної шкоди з винної особи підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону №1961-IV, якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (435-15), таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач просить стягнути моральну шкоду, спричинену пошкодженням майна, що передбачено п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України.
З врахуванням ст. 23 ЦК України, ст. 1167 ЦК України, роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням всіх зазначених позивачем обставин щодо спричинення моральної шкоди, розмір відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача в грошовому виразі, повинен складати 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати позивача по оплаті судового збору у сумі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого матеріального збитку (франшизу) у розмірі 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 229,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Турбіна Т. Ф.