"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/30461/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування рішення та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року,
встановив:
В січні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі - УПФУ в Київському районі м. Сімферополя) про скасування рішення від 24.09.2012 р. № 11/606 та зобов'язання провести розрахунок і призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позов обґрунтувала тим, що відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років, не зарахувавши в подвійному розмірі стаж її роботи з 21.04.1986 р. по 22.09.1997 р. на посаді лікаря гельмінтологічного стаціонару. Зазначила, що особи, заражені гельмінтами, є інфекційними хворими і їх лікування повинно здійснюватися в інфекційній лікарні або інфекційних відділеннях, стаж роботи в яких зараховується до трудового стажу в подвійному розмірі.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, позов задоволено частково: скасовано рішення відділу з призначення пенсій УПФУ в Київському районі м. Сімферополя від 24.09.2012 р. № 11/606 про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років; зобов'язано УПФУ в Київському районі м. Сімферополя розглянути заяву та документи ОСОБА_4 щодо призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про пенсійне забезпечення". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФУ в Київському районі м. Сімферополя просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення. Посилається на те, що для зарахування в подвійному розмірі періоду роботи позивача лікарем гельмінтологічного стаціонару дитячої поліклініки № 1 лікарні Комсомольського району м. Херсона необхідне документальне підтвердження роботи лікарем-інфекціоністом в інфекційному відділенні або інфекційному кабінеті.
В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 вважає її доводи необґрунтованими та просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що з 21.04.1986 р. по 31.10.1996 р. ОСОБА_4 працювала в дитячій поліклініці № 1 лікарні Комсомольського району м. Херсона на посаді лікаря гельмінтологічного стаціонару, з 01.11.1996 р. по 22.09.1997 р. у зв'язку зі зміною штатного розкладу - на посаді лікаря-інфекціоніста дитячої поліклініки № 1. Дані відомості підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_4 і довідками Комунального закладу "Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних" (перейменована лікарня Комсомольського району м. Херсона) від 06.06.2012 р. № 01-7/1224 і від 04.10.2012 р. № 01-7/2211.
Рішенням відділу з призначення пенсій УПФУ в Київському районі м. Сімферополя від 24.09.2012 р. № 11/606 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з недостатнім спеціальним стажем.
Листом від 16.11.2012 р. № 3152/М-11 Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим повідомило позивача, що період її роботи в лікарні Комсомольського району м. Херсона зарахований у стаж за вислугу років в одинарному розмірі, оскільки в наданій довідці від 06.06.2012 р. № 01-7/1224 відсутні відомості про те, що дитяча поліклініка № 1, в якій вона працювала лікарем гельмінтологічного стаціонару і лікарем-інфекціоністом, є інфекційним закладом або відділення, де вона працювала, є інфекційним.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 р., періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 60 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Як слушно зауважили суди попередніх інстанцій, 30.06.1984 р. ОСОБА_4 присвоєно кваліфікацію лікаря-інфекціоніста; у 1987 році вона навчалася на денному циклі спеціалізації по особливо небезпечним інфекціям, санітарній охороні території СРСР та протибактеріологічному захисту; у 1992 році пройшла післядипломне навчання за спеціалізацією "Амбулаторно-поліклінічна допомога інфекційним хворим"; 29.12.1997 р. їй присвоєна кваліфікація лікаря-інфекціоніста першої категорії, яка згідно з наказом МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 "Про подальше вдосконалення атестації лікарів" присвоюється лікарям-спеціалістам зі стажем роботи з даної спеціальності не менше семи років.
Отже, отримання ОСОБА_4 першої кваліфікаційної категорії у 1997 році свідчить про наявний у неї на той час стаж лікаря-інфекціоніста більш семи років та про зарахування до цього стажу саме її роботи у гельмінтологічному стаціонарі.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо зарахування спірного періоду роботи позивача в подвійному розмірі та зобов'язання відповідача вирішити питання про призначення їй пенсії за вислугу років з урахуванням вказаного трудового стажу.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.