"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/59752/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання Кошелєві С.В.
з участю представників сторін :
відповідача - Бакун А.Ю.
третіх осіб - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» на постанову Рівненського міського суду від 29.04.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4.10.2011р. у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів»
до відповідача Рівненської міської ради
з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору : управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49
про визнання нечинним рішення, -
30.11.2007р. до суду з позовом про визнання нечинним рішення Рівненської міської ради звернулось відкрите акціонерне товариство «Рівненський завод тракторних агрегатів» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням міськради від 30.10.2003р. Товариству було припинено право постійного користування земельною ділянкою. Вважаючи, що вказане рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.
Постановою Рівненського міського суду від 29.04.2009р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4.10.2011р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем без поважних причин строку на звернення до суду.
У своїх запереченнях відповідач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право користування землею Б№019199 за Товариством закріплено на праві безоплатного та безстрокового користування земельна ділянка площею 96,2га. На протязі 1989-1990р.р. розмір земельної ділянки відповідними рішеннями органів державної влади та місцевого самоврядування змінювався.
Рішенням відповідача від 30.10.2003р. №502 Товариству припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 67300м2 по вул. Чехова у м. Рівному, яке мотивоване тим, що позивач не сплачує земельний податок на землю.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що припинення землекористування відбулось з порушенням вимог чинного на той час законодавства, проте позивачем пропущено передбачені статтею 99 КАС України строки без поважних причин, оскільки про порушення свого права Товариство дізналось у квітні 2004р.
Статтею 99 КАС України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції) передбачалось, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач обґрунтовує причину звернення до суду з адміністративним позовом у листопаді 2007р. тим, що оскаржуване рішення відповідач своєчасно в адресу Товариства не направив і про його існування останнє дізналось лише у грудні 2006р.
В той же час, суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на податкові звіти Товариства за 2004р., дійшли висновку, що про вилучення спірної земельної ділянки позивачу було відомо станом на квітень 2004р.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачем без поважних причини пропущено строк звернення до адміністративного суду, що у відповідності до приписів статті 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки під час розгляду справи відповідач звернувся із заявою про застосування судом положень статті 100 КАС України, судами прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду від 29.04.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4.10.2011р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз