№ апеляційного провадження:22-ц/796/7219/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
16 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - судді Лапчевської О.Ф.
Суддів Корчевного Г.В., Слободянюк С.В.
при секретарі Лужецькій І.С.
за участю: боржника ОСОБА_3
представника боржника ОСОБА_3
представника стягувача СапсайА.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року
У справі за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №1002/11 від 22 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року у задоволенні заяви відмовлено /а.с. 46-48/
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у скасуванні рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків оскільки договір поруки №CL26980 від 24 березня 2008 року та додаткова угода до нього не містять третейського застереження, окремої угоди про передачу спору до третейського суду між ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» не укладалось, а третейське застереження, зазначене в п. 3.2 додаткової угоди від 26.05.2009 року до кредитного договору, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 не може вважатись волевиявленням ОСОБА_3 щодо передачі спору до постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила ухвалу суду скасувати, та постановити нову якою заяву про скасування рішення третейського суду задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню на підставі наступного.
Судом встановлено, що 22.12.2011 року постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків винесено рішення яким позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто заборгованість за договором кредиту в сумі 205 995 грн. 04 коп. та третейський збір у сумі 2 533 грн. 88 коп.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що додатковою угодою від 26 травня 2009 року, яка підписана ОСОБА_5, погоджено питання про розгляд спорів постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, вказана угода містить третейське застереження. Оскільки підписуючи додаткову угоду до договору поруки від 26 травня 2009 року ОСОБА_3 підтвердила, що їй відомі усі умови кредитного договору, тим самим погодилась із п. 3.2 додаткової угоди від 26 травня 2009 року до кредитного договору щодо вирішення спорів постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Підписуючи додаткову угоду до договору поруки від 26 травня 2009 року ОСОБА_3 підтвердила, що їй відомі усі умови кредитного договору.
Проте, за умовами п. 3.2 додаткової угоди від 26 травня 2009 року до кредитного договору між Банком та ОСОБА_5, де було погоджено положення щодо вирішення спорів постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, яку з ОСОБА_3 погоджено не було.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про помилковість встановлення судом першої інстанції тієї обставини, що підписуючи додаткову угоду до договору поруки від 26 травня 2009 року ОСОБА_3 підтвердила, що їй відомі усі умови кредитного договору, зокрема п. 3.2 додаткової угоди від 26 травня 2009 року до кредитного договору що містить третейське застереження, оскільки таких відомостей матеріали справи не містять.
У відповідності до положень ст. 389-5 ЦПК України та ст. 51 ЗУ «Про третейські суди» рішення третейського суду підлягає скасуванню у разі якщо воно прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою.
Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність між Банком та ОСОБА_3 третейської угоди щодо вирішення спорів, пов'язаних з договором поруки від 24 березня 2008 р. постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, оформленої належним чином у відповідності до діючого законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Враховуючи викладене, колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з постановленням нової про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року - скасувати та постановити нову наступного змісту.
Заяву ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №1002/11 від 22 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - скасувати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: