03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
№22-ц/796/7561/14 Головуючий у1-й інстанції Новак А.В.
Доповідач Панченко М.М.
12 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Панченка М.М.
суддів Вербової І.М., Кирилюк Г.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про розірвання договорів та стягнення коштів, -
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі по тексту - Компанія «Укртранс»), в якому просив розірвати попередні договори купівлі-продажу майнових прав на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, укладених 27 червня 2013 року між позивачем та Компанією «Укртранс». Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь сплачений подвійний завдаток у сумі та штраф у сумі 17.626.000 грн., пославшись на те, що основні договори не укладені з вини продавця квартир.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року позов задоволено частково. Розірвано попередні договори купівлі-продажу майнових прав на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, укладених 27 червня 2013 року між ОСОБА_2 та Компанією «Укртранс». Стягнуто з відповідача на користь позивача суму авансового внеску 554.000 грн.та 9штраф у сумі 17.626.000 грн., а в решті позовних вимог відмолено.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ»АКБ»Київ»), який не брав участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, в порядку ст.292 ЦПК України, оскаржив указане судове рішення до апеляційної інстанції. Просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Так, скаржник послався, що судом помилково в мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідач Компанія «Укртранс» виконав свої кредитні зобов'язання перед ПАТ «АКБ «Київ», а тому скаржник вважав, що вище зазначений висновок суду впливає на права скаржника, як кредитора відповідача, оскільки відповідач Компанія «Укртранс» посилається на указане рішення, як на підставу для ухилення від погашення кредитного боргу.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника ПАТ «АКБ «Київ», з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення належить змінити в частині виключення із мотивувальної частини посилання суду на те, що відповідачем Компанією «Укртранс» виконані кредитні зобов»язання перед ПАТ «АКБ «Київ», а в решті рішення залишити без змін.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2013 року між Компанією «Укртранс» та ОСОБА_2 укладено два попередні договори про майбутнє укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, зареєстровані за №2503 та №2505 за умовами яких, не пізніше 24 липня 2013 року сторони зобов'язуються укласти основні договори купівлі-продажу, зокрема, продавець зобов'язався передати у власність покупця квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а покупець зобов'язувався придбати та оплатити указані квартири.
На виконання п.4 попередніх договорів №2503 та №2505 від 27.06.2013 року позивач ОСОБА_2 сплатив як завдаток продавцю Компанія «Укртранс» 554.000 грн. /а.с.16-19/.
Також, як вбачається з п. 7 попередніх договорів №2503 та №2505 сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири, не виконання умов даних договорів, продавець повинен сплатити покупцеві штраф в розмірі 200 % вартості квартири.
Встановлено, що основні договори купівлі-продажу квартир не укладено.
Судом першої інстанції встановлено, що причиною неукладення вищезазначених основних договорів є навмисне ухилення відповідача Компанії «Укртранс» від виконання своїх зобов'язань за попередніми договорами купівлі-продажу, що послужило підставою для стягнення штрафу, передбаченого попередніми договорами.
Указаний висновок суду підтверджується доказами, дослідженими в суді першої інстанції.
У зв»язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача штрафні санкції у загальній сумі 17.626.000 грн., а також передані у якості завдатку кошти у сумі 554.000 грн., які суд правомірно кваліфікував, як авансовий платіж.
Відповідно до ч. 1ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
А, згідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правила ст. 571 ЦК Українипро залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов'язання випливає із договору, укладеного сторонами.
Згідно ст. 611 ЦК Україниу випадку порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язань в результаті односторонньої відмови від виконання зобов'язань, чи розірвання договору.
У стягненні указаного авансового платежу в подвійному розмірі, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив, та стягнув в тому розмірі, в якому ця сума була сплачена, тобто, у сумі 554.000 грн.
Встановлено, що на час укладання попередніх договорів, квартири, що мали бути предметом основних договорів купівлі-продажу, перебували під заставою згідно кредитного договору № 25/04 від 29.09.2004 року, укладеного між заставодавцем Компанією «Укртранс» та заставодержателем ПАТ «АКБ «Київ».
Під приводом звільнення квартир з-під застави, для усунення перешкод для укладання основних договорів купівлі-продажу квартир, Компанією «Укртранс» 17 липня 2013 року внесено грошові кошти у розмірі 2.400.000 грн. на депозит нотаріуса, що підтверджується платіжним дорученням № 1382 від 17.07.2013 року./а.с. 34/.
В свою чергу, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 повідомив ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» про отримання 18 липня 2013 року на депозитний рахунок грошових коштів в сумі 2. 400. 000 гривень від Компанії «Укртранс», в рахунок належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 25/04 від 29.09.2004 року/а.с.35/.
Відмовляючись приймати на погашення кредиту зазначені 2.400.000 грн., представник ПАТ»АКБ»Київ» пояснив, що указаної суми було недостатньо для погашення повної заборгованості по кредиту, що свідчить про те, що прийняття банком цих коштів не свідчило б про наявність підстав для зняття заборони на відчуження заставлених квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на вимоги ст.537 ЦК України, згідно якої, боржник має право виконати свій обов»язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса лише в разі, зокрема, ухилення кредитора від прийняття виконання грошового зобов»язання.
А, отже, оскільки відсутні докази того, що банк ухилявся від прийняття виконання зобов»язання, відповідач не мав правових підстав погашати борг шляхом внесення коштів на депозит нотаріуса.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо умисного ухилення відповідача від укладання основних договорів купівлі-продажу квартир.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, викладений в мотивувальній частині рішення, відносно того, що відповідачем, як позичальником Компанією «Укртранс», погашено кредитний борг перед скаржником ПАТ «АКБ»Київ», є помилковим і таким, що впливає на права та обов»язки скаржника, а тому вимоги скаржника в апеляційній скарзі в цій частині є правомірними і такимиё що підлягають задоволенню.
Як встановлено судом апеляційної інстанції в решті позовних вимог, які задоволені судом першої інстанції, рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому його належить залишити без змін,
У зв'язку з вище викладеним, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, лише в частині виключення із мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що відповідачем Компанією «Укртранс» виконані кредитні зобов»язання перед ПАТ «АКБ»»Київ», а в решті рішення належить залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити частково.
Змінити рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року, виключивши із мотивувальної частини посилання на те, що зобов»язання Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» по кредитному договору №25/04 від 29 вересня 2004 року виконані повністю та належним чином.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: