03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/5366/2014 Головуючий в 1 інстанції - Коробенко С.В.
Доповідач - Мараєва Н.Є.
04 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Мараєвої Н.Є.
Суддів: Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі: Онищенко О.С.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м. Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
РішеннямСолом»янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить скасувати рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року та постановити нове, яким визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням та зняти з реєстраційного обліку, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, те, що суд, не повно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, станом на 14 червня 2013 року в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, два його сина ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а також, онук ОСОБА_4 (а/с 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер (а/с 78).
Як вбачається зі свідоцтва про народження, батьками неповнолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а/с 8).
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 за заявою його батька ОСОБА_2 у 2011 році.
Згідно ст. 65 Житлового кодексу Української РСР на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, згоди інших членів сім»ї не потрібно.
Таким чином, ОСОБА_2 надав право своєму сину ОСОБА_4 на проживання у квартирі, який в подальшому в квартирі не проживав.
Згідно ч.1 ст. 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Проте ч. 2 ст. 71 ЖК встановлює, що цей строк може бути продовжено якщо відсутність пояснюється поважними причинами.
З матеріалів справи вбачається, що до сметрі ОСОБА_6 в квартирі не було створено умов для проживання у ній неповнолітньої дитини, що житло перебувало в антисанітарному стані, використовувалось як притон для наркозалежних осіб.
Крім того, як зазначали позивачі та встановлено судом, проживання в спірній квартирі було проблематичним навіть для них самих.
А тому, суд правильно вважав, що такі обставини, очевидно свідчать про наявність поважних причин не проживання у квартирі неповнолітнього ОСОБА_4.
Проте, не зважаючи на те, що відповідач фактично не проживав у квартирі, інтерес до житла підтримувався законним представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, оскільки, вона сплачувала квартирну плату та плату за комунальні послуги в частині, яка стосується її сина, що підтверджується матеріалами справи (а/с 18-20).
Крім того, ще до подання позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою, ОСОБА_5 в інтересах сина було подано позов про визначення порядку користування квартирою, а після смерті ОСОБА_6 і до подання позову позивачами, ОСОБА_5 разом з сином намагалися потрапити у квартиру, але їм перешкоджали (а/с 59-69).
Також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 навчається в училищі і проживає в інтернаті, а тому, відсутній у спірній квартирі з поважних причин.
Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України дитина належить до сім»ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно ст.ст. 8, 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім»ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, також, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки, у відповідача були поважні причини не проживання в даному житлі, а крім того, його інтереси пов»язані із правом на користування квартирою, підтверджувались активними діями його законного представника.
Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд повно з»ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: