03 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_10 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Трактове АР Крим, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 05.02.2002 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.10.2002 року вирок пом'якшено із застосуванням ст. 69 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;
Справа №11/796/259/2014 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1
- 28.07.2009 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнений 07.05.2012 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 7 місяців 19 днів обмеження волі,
засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28.07.2009 року і остаточно визначено ОСОБА_10 до відбуття 10 років 6 місяців позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Як встановив суд у вироку, ОСОБА_12 06.05.2012 року приблизно о 14 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на вулиці за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, дістав із своєї кишені, для полегшення вчинення злочину, ніж господарсько-побутового призначення та, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вбивство потерпілої ОСОБА_13 , наніс їй один цілеспрямований удар в область живота, від якого потерпіла ОСОБА_13 померла на місці.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 62/1582/2 від 25.05.2012 року при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено: - одне проникаюче колото-різане поранення живота - рана, на передній черевній стінці ліворуч, від якої відходить раньовий канал в направленні спереду назад, зверху вниз, зліва направо, який проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, очеревину, сальник, петлі тонкого кишечника, брижу тонкої кишки, корінь брижі тонкої кишки, нижню порожнисту вену, де сліпо закінчується; - скупчення крові в черевній порожнині, малокрів'я внутрішніх органів, крововиливи під ендокард лівого шлуночка (плями Мінакова), ознаки перерозподілу кровотоку в нирках; смерть ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 настала від проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати. Виявлене колото-різане поранення утворилось від дії плаского гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості клинка ножа, що має обушок і лезо. Наявне колото-різане поранення живота має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, утворилось за життя та знаходиться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті. Враховуючи причину смерті та ступінь вираження клітинних реакцій в ділянках ушкоджень, вважаю, що від моменту нанесення ушкодження до настання смерті, пройшов короткий проміжок часу, який обчислюється хвилинами (але не більше 30 хвилин). Враховуючи ступінь вираженості трупних явищ на момент огляду трупа на місці його виявлення 06.05.2012 року о 16 год. 07 хв. (Трупні плями розташовані на задій частині тулубу, блідо-фіолетового кольору, скудні. При триразовому дозованому натисканні зникають та відновлюють свій колір на протязі 1 хв. Трупне заклякання не виражене у всіх групах м'язів, зберігається тепло в пахвовій та під пахвовій ділянках), вказує на те, що смерть ОСОБА_13 могла настати приблизно за 1-3 години до огляду тула на місці його виявлення. Не виключається, що після отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий міг здійснювати будь-які активні дії, що повністю виключається при повній втраті свідомості. При судово-медичному дослідженні не виявлено ушкоджень, які б могли утворитись при захисті від наносимих ударів або при нанесенні ударів нападнику. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 2,38 проміле. Така концентрація етилового спирту, за життя зазвичай відповідає алкогольному сп'янінню середнього ступеню тяжкості. 6(10). Виявлене колото-різане поранення живота могло утворитись при обставинах вказаних свідком ОСОБА_14 у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 07.05.2012 року.
В апеляції зі змінами до неї засуджений ОСОБА_12 , вважаючи вирок суду незаконним, постановленим з істотним порушенням норм КПК України, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги факти кримінальної справи, які вказують на відсутність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_13 , не взяв до уваги мету та мотив злочину, та виніс вирок, який не доводить вину та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, а навпаки доводить, що його дії мають всі ознаки вбивства з необережності, тобто за ч. 1 ст. 119 КК України.
Зокрема, суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_15 на очній ставці з ним, в ході якої свідок підтвердив його показання про необережне спричинення ним тілесного ушкодження потерпілій, натомість судом взято до уваги ті показання свідка ОСОБА_15 , на яких будується все обвинувачення, хоча в його показаннях є невідповідність та плутанина, оскільки спочатку він вказував на те, що потерпіла отримала удар ножем випадково, але після спілкування зі слідчим ОСОБА_16 , почав давати зовсім інші показання, які протирічать даним раніше його ж показанням. Однак ці протиріччя в ході судового слідства не були усунуті, не було допитано свідка ОСОБА_15 , який ігнорував виклики до суду, і його клопотання про виклик та допит цього свідка судом також були проігноровані.
Зазначає, що судом не враховано та не досліджено обставини та наслідки, які б настали від суспільно-небезпечних діянь зі сторони свідків та відвідувачів кафе по відношенню до охоронюваних законом його ( ОСОБА_12 ) гарантованих прав та суспільних інтересів якби він негайно не припинив ці посягання.
Щодо інших доказів, якими суд обґрунтував доведеність його винуватості у вчиненні умисного вбивства, зауважує, що висновки експертиз та речові докази ніяким чином не доводять вину, умисел та мету даного злочинного діяння, а всі свідки, показання яких суд вважає неспростовними доказами його вини, знаходяться в дружніх відносинах та проживають по сусідству, і є зацікавленими особами, тим більше, що перед смертю потерпілої вони поклялися помститися йому ( ОСОБА_12 ), про що вказує в своїх показаннях свідок ОСОБА_17 , а інших свідків ніхто не шукав та не допитував, хоча всі події відбувалися в людному місці.
При цьому судом не надана оцінка порушенням, допущеним в ході досудового слідства при допиті свідка ОСОБА_17 , який давав свої показання під тиском слідчого і органів дізнання, та після тривалого тримання в РУВС і не маючи окулярів, підписав всі протоколи своїх показань, не читаючи їх.
Крім того, для встановлення об'єктивної істини по справі судом не були досліджені дані, які характеризують особу свідків та потерпілої, а саме: їх стан алкогольного сп'яніння, місце проживання та реєстрації, характеристики з місця проживання, їх спосіб життя та поведінка в побуті, наявність судимостей та інше, а також не надано оцінку даним психологічної експертизи відносно нього ( ОСОБА_10 ), яка характеризує його як осудного, стриманого та адекватного в проступках.
Поза увагою суду залишився і той факт, що в ході досудового слідства не було проведено відтворення обстановки та обставин події з його участю, чим було порушено обов'язкові вимоги КПК України.
Крім того, не відповідає дійсності ствердження суду про те, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки експертизи проведено не було, а тому цей факт не доведений і не може прийматися судом як обтяжуюча вину підсудного обставина.
Також зазначає, що судом йому не було роз'яснено можливості здійснення технічного аудіозапису судових засідань, та, незважаючи на те, що він є обвинуваченим по даній кримінальній справі, його було позбавлено законного права на виступ у судових дебатах.
На думку апелянта, внаслідок того, що судом не були взяті до уваги всі ці обставини та факти кримінальної справи, це призвело до неправильної кваліфікації його дій.
Іншими учасниками судового розгляду апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство у визначених межах, вислухавши пояснення засудженого та його захисника на підтримку поданої засудженим апеляції, а також пояснення прокурора, який, заперечуючи проти апеляції, просив залишити вирок суду без змін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, винуватості ОСОБА_10 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, є правильним і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності.
При цьому повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені доводи засудженого щодо вчинення ним вбивства ОСОБА_13 з необережності.
Проте, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у справі і які змістовно наведені у вироку.
Зокрема, винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджується показаннями свідків, а також письмовими та речовими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достатніми.
При цьому факт заподіяння ОСОБА_10 смерті ОСОБА_13 не оспорюється самим засудженим, який не заперечував обставин завдання ним удару ножем в область живота ОСОБА_13 .
Водночас, засуджений ОСОБА_10 наполягав, що ці дії ним було вчинено з необережності, так як умислу позбавляти життя ОСОБА_13 він не мав, а в процесі сварки з ОСОБА_14 , коли він, вважаючи, що його можуть побити через велику кількість людей, що знаходились біля кафе та в його приміщенні, дістав з кишені ніж та замахнувся ним в бік ОСОБА_14 , ОСОБА_13 стала між ними і удар ножем прийшовся їй в живіт.
Між тим, твердження ОСОБА_10 про неумисний характер його дій спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 , який, як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, стверджував про те, що ОСОБА_10 по телефону постійно погрожував, що після звільнення його вб'є, а Віту обіллє кислотою, якщо він буде спілкуватися з нею, і, коли 06.05.2012 року, на пропозицію його сусіда на ім'я ОСОБА_18 , він з ОСОБА_13 прийшли до кафе, то ОСОБА_10 вже чекав там на них. ОСОБА_10 почав нецензурно лаятись, вихопив ніж, демонстративно відкрив його і почав на нього кричати. Він відскочив назад, а ОСОБА_13 , яка стояла поруч, хотіла схопити ОСОБА_10 за руку, де був ніж, і ОСОБА_10 вдарив її ножем в живіт. Після чого, ОСОБА_10 закрив ножа та, сховавши його у кишеню, втік.
На такі обставини завдання ОСОБА_10 удару ножем в живіт ОСОБА_13 свідок ОСОБА_14 вказав і в ході проведеного 07.05.2012 року з його участю відтворення обстановки та обставин події, відповідно до якого свідок на місці показав, яким чином під час подій 06.05.2012 року розташовувались він, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , як ОСОБА_10 дістав з кишені своїх штанів ніж, розклав його та, тримаючи його у правій руці, зробив замах до нього, а ОСОБА_13 намагалася схопити ОСОБА_10 за руку, де був ніж, та, як він, в момент помаху ОСОБА_10 ножем, зробив крок назад, а ОСОБА_10 наніс удар лезом ножа, який тримав у руці, ОСОБА_13 в область живота, наносячи його справа наліво (т. 1 а.с. 197-200).
Вказаний свідком ОСОБА_14 механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 підтверджується і висновком судово-медичної експертизи №62/1582/2 від 25.06.2012 року, згідно якого, у ОСОБА_13 виявлено: - одне проникаюче колото-різане поранення живота - рана, на передній черевній стінці ліворуч, від якої відходить раньовий канал в направленні спереду назад, зверху вниз, зліва направо, який проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, очеревину, сальник, петлі тонкого кишечника, брижу тонкої кишки, корінь брижі тонкої кишки, нижню порожнисту вену, де сліпо закінчується; - скупчення крові в черевній порожнині, малокрів'я внутрішніх органів, крововиливи під ендокард лівого шлуночка (плями Мінакова), ознаки перерозподілу кровотоку в нирках; смерть ОСОБА_13 настала від проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати. Виявлене колото-різане поранення утворилось від дії плаского гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості клинка ножа, що має обушок і лезо. Наявне колото-різане поранення живота має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, утворилось за життя та знаходиться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті. Виявлене колото-різане поранення живота могло утворитись при обставинах вказаних свідком ОСОБА_14 у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 07.05.2012 року (т. 1 а.с. 165-167).
При цьому підстав ставити під сумнів вищезазначені показання свідка ОСОБА_14 у колегії суддів немає, а стосовно його показань на досудовому слідстві під час очної ставки між ним та ОСОБА_10 , в яких він вказав, що, коли ОСОБА_10 зробив замах ножем в його бік, то ОСОБА_19 буквально вскочила між ними і удар прийшовся не в нього, а їй в ліву частину живота, на відмінність та суперечливість яких від його показань, наданих при подальших допитах, вказує в своїй апеляції засуджений, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки вони спростовуються даними відеозапису відтворення обстановки та обставин події з участю свідка ОСОБА_14 щодо механізму нанесення ОСОБА_10 удару ножем ОСОБА_19 , який в ході проведеного судового слідства був переглянутий і у суді апеляційної інстанції.
Зокрема, з вказаного відеозапису відтворення вбачається, що свідок ОСОБА_14 у присутності понятих детально розказував та на місці показував, що в момент конфліктної ситуації ОСОБА_10 стояв навпроти нього, а ОСОБА_13 - праворуч біля нього, обличчям спрямована всередину поміж них. В подальшому, коли ОСОБА_10 , тримаючи у руці ніж, нахиливши лезом під кутом до низу, починаючи із рівня власної голови, робив ним рух до низу, ОСОБА_13 намагалася схопити його за руку, однак це у неї не вийшло. Він ( ОСОБА_14 ), в момент помаху ОСОБА_10 ножем, зробив крок назад, а ОСОБА_10 наніс удар лезом ножа, який тримав у руці, не вперед до нього ( ОСОБА_14 ), а в лівий бік від себе, де стояла ОСОБА_13 , завдавши їй удару зверху вниз в область живота, при цьому ОСОБА_13 в той час ОСОБА_10 за руку не тримала, поміж них не ставала і траєкторію помаху руки ОСОБА_10 ніяким чином не змінювала (т. 1 а.с. 197-200).
Ствердження апелянта про те, що свідок ОСОБА_14 не був допитаний в судовому засіданні, не заслуговують на увагу, як такі, що суперечать матеріалам справи, а та обставина, що в подальшому на неодноразові клопотання засудженого про повторний допит свідка ОСОБА_14 , останній в суд не з'явився, що до того ж було зумовлено поважними причинами - хворобою свідка ОСОБА_14 , який на час розгляду справи апеляційним судом помер, не спростовує правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, так як детальні показання свідка ОСОБА_14 на досудовому та судовому слідстві, як правильно зазначив суд першої інстанції, не викликають сумнівів в їх достовірності, оскільки узгоджуються з іншими, здобутими у справі, доказами, а в сукупності з ними, всупереч тверджень в апеляції засудженого, в повній мірі вказують на умисний характер дій ОСОБА_10 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_13 удар ножем в живіт, від якого вона померла на місці.
Зокрема, про направленість умислу ОСОБА_10 саме на спричинення смерті ОСОБА_13 свідчить і небезпечність знаряддя вчинення злочину, яким є ніж, сила удару та спрямованість його у життєво важливу ділянку тіла людини, а також поведінка засудженого після вчинення злочину, який втік з місця події, не намагаючись надати будь-яку допомогу потерпілій.
При цьому посилання ОСОБА_10 на не дослідження судом обставин та наслідків, які б настали від суспільно-небезпечних діянь зі сторони свідків та відвідувачів кафе по відношенню до охоронюваних законом його ( ОСОБА_12 ) гарантованих прав та суспільних інтересів якби він негайно не припинив ці посягання, не є обґрунтованими, оскільки самим ОСОБА_10 спричинення смерті ОСОБА_13 не пов'язується з наявністю стану необхідної оборони внаслідок такого суспільно-небезпечного посягання, яке б вимагало негайного відвернення чи припинення з боку засудженого шляхом завдання потерпілій удару ножем в живіт. Тим більше, як вказував сам засуджений в суді, був обоюдний конфлікт із ОСОБА_14 , проте йому ( ОСОБА_10 ) ніхто ударів не наносив і на нього ніхто не нападав, щоб була необхідність замахуватись ножем.
Також, і за показаннями свідка ОСОБА_20 в суді, він бачив засудженого, який йшов з пивом та сварився по телефону, а потім до кафе, де їх чекав засуджений, підійшли ОСОБА_14 та дівчина, що померла, і, знаходячись в метрі від кафе вони розмовляли, при цьому крику, сварок не було, агресії він не чув та не бачив.
Свідок ОСОБА_21 , будучи допитаним судом першої інстанції, зазначав, що прийшовши з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_22 до кафе, він з останнім пішов в приміщення кафе та вийшов з нього вже після того, як засуджений вдарив ножем ОСОБА_13 і втікав. Знаходячись в кафе, криків він не чув, а через вікно бачив, що ОСОБА_10 кинувся до ОСОБА_14 та, як останній відскочив від ножа. Як було спричинене поранення ОСОБА_13 , він не бачив.
Таким чином, ні засуджений, ні свідки в суді першої інстанції не вказували про існування реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_10 та, що участь в конфлікті приймали інші відвідувачі кафе або перехожі і щоб хтось з них вчиняв відносно ОСОБА_10 будь-яке насильство.
Отже, як правильно встановив і суд першої інстанції, виключно особисті мотиви і неприязнь до потерпілої, що виникла раптово в ході виниклого конфлікту, керували засудженим при вчиненні злочину.
Водночас, і наявність дружніх стосунків між свідками та, висловлене померлою прохання помститися за неї, про що вказав в суді першої інстанції свідок ОСОБА_21 , та на що звертає увагу апелянт, не вказують про обмову свідками у вчиненні злочину ОСОБА_10 , оскільки їх показання оцінені судом з урахуванням сукупності всіх зібраних по справі доказів, в т.ч. і показань засудженого, який не оспорює факту вбивства ним ОСОБА_13 , показань свідка ОСОБА_14 про причини конфлікту, та вказаного ним же при відтворенні обстановки та обставин події механізму завдання ОСОБА_10 удару ножем ОСОБА_13 , а також даних висновку судово-медичної експертизи про характер і локалізацію тілесного ушкодження, яке могло утворитись при обставинах вказаних свідком ОСОБА_14 у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 07.05.2012 року, та причини настання смерті.
Оскільки показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 узгоджуються між собою та з іншими, наявними в матеріалах кримінальної справи доказами, дослідженими судом та проаналізованими у вироку у їх сукупності, та в повній мірі вказують на вчинення ОСОБА_10 злочину, за який він засуджений, то самі по собі дані про потерпілу та свідків, зокрема, щодо їх способу життя та недостойної поведінки в побуті, не можуть вплинути на оцінку їх показань щодо обставин події вчиненого засудженим злочину, а тому доводи засудженого щодо не дослідження судом таких даних не заслуговують на увагу.
Всупереч доводів апелянта, колегією суддів не встановлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час допиту свідка ОСОБА_21 на досудовому слідстві.
Показання свідка ОСОБА_21 були безпосередньо перевірені судом в судовому засіданні і в тій частині, в якій не знайшли свого підтвердження, судом у вироку при оцінці доказів винуватості ОСОБА_10 до уваги не приймались.
Не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону і не проведення слідчим відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого, оскільки проведення слідчих (розшукових) дій, як спосіб збирання доказів, є прерогативою слідчого, яким і визначається обсяг необхідних слідчих дій для з'ясування обставин, що входять до предмету доказування, у відповідності зі ст. 64 КПК України (1960 року), а тому твердження засудженого в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо не роз'яснення йому судом можливості здійснення технічного аудіозапису судових засідань та позбавлення права на виступ у судових дебатах, оскільки, як вбачається з протоколів судових засідань, ОСОБА_10 , як і іншим учасникам процесу, судом роз'яснювались права, однак клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів ні від засудженого, ні від його захисника, а також від інших учасників процесу, не надходило. Також, відповідно до протоколу судового засідання, судом було надано ОСОБА_10 право на виступ у судових дебатах, яке він реалізував в повному обсязі (т. 2 а.с. 104, 186).
Посилань на наявність інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були допущені під час досудового та судового слідства, апеляція засудженого не містить і колегією суддів таких під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Що стосується тверджень ОСОБА_10 про відсутність такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, то вони спростовуються матеріалами справи.
Так, під час досудового слідства, сам ОСОБА_10 не заперечував тієї обставини, що в той день він вживав спиртні напої.
Крім того, і свідок ОСОБА_20 пояснював, що засуджений в ході подій, які відбувались 06.05.2012 року, мав при собі пляшку з пивом.
Таким чином, всупереч доводів апеляції засудженого, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи і перевіривши всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи, ретельно перевіривши усі доводи засудженого, висунуті ним на свій захист, у тому числі й обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину, та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, дійшов правильного висновку, що обставини справи і характер дій засудженого свідчать про те, що ОСОБА_10 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його наслідки і свідомо допускав заподіяння потерпілій смерті, тобто про доведеність винуватості ОСОБА_10 в умисному, протиправному заподіянні смерті іншій особі.
А тому дії ОСОБА_10 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України і підстав для перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 119 КК України, як про те ставить питання в апеляції засуджений, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів, визнаючи вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_10 законним та обґрунтованим, не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого.
Водночас, зважаючи на позицію засудженого в апеляційній інстанції про те, що він повністю визнає свою вину у вчиненні вбивства потерпілої, хоча й з необережності, у чому щиро кається, дає належну оцінку своїй поведінці та готовий нести покарання, враховуючи конкретні обставини, а саме: поведінку потерпілої, яка на пропозицію сусіда на ім'я ОСОБА_18 , зі свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_21 прийшли до кафе, щоб поговорити і з'ясувати стосунки із засудженим, колегія суддів вважає можливим пом'якшити покарання, призначене ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28.07.2009 року визначити остаточне покарання ОСОБА_10 у виді 8 років позбавлення волі.
За викладеним, в порядку ст. 365 КПК України (1960 року), колегія суддів вважає необхідним змінити вирок суду в частині призначеного покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України (1960 року), вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_10 змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_10 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28.07.2009 року і остаточно визначити ОСОБА_10 до відбуття 8 років позбавлення волі.
В решті вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_10 залишити без зміни.
Судді:
______________________ _____________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3