№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5932/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Соколов О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
15 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Кулікової С.В., Болотова Є.В.
при секретарі: Гречка Т.В.
за участю: представника відповідача Григор'єва О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» про визнання частково недійсним договору доручення, припинення дії яка порушує право.
У січні 2014 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати частково недійсним договір доручення від 23 вересня 2011 року укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» в частині передачі останньому права вимоги з 14 січня 2008 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_4; визнати незаконними дії ПАТ «Укрсоцбанк» стосовно передання та розголошення персональних даних ОСОБА_4 третій особі - ТОВ «Кредит Колекшн Груп»; заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти подальші дії стосовно персональних даних ОСОБА_4 іншим третім особам та розголошувати інформацію стосовно рахунків ОСОБА_4, платежів, сум заборгованості, банківських операцій по кредитному договору № 210/7/7 від 14 січня 2008 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення заявлених вимог у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача «Кредит Колекшн Груп» у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні.
Представник апелянта та представник ПАТ «Укрсоцбанк» будучи належним чином повідомленими ( а.с. 80-82) у судове засідання не з'явилася, поважність причин неявки суду не повідомили. Судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що 24 січня 2008 року між акціонерно-комерційним і банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 210/7/7.
Згідно умов вказаного договору ОСОБА_4 було надано кредитні кошти в сумі 20 000 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 13 січня 2033 року.
23 вересня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» було укладено договір доручення. Згідно умов якого, ТОВ «Кредит Колекшн Груп» взяло на себе зобов'язання за винагороду здійснювати від імені ПАТ «Укрсоцбанк» юридичні та фактичні дії по стягненню строкової та простроченої заборгованості з боржників останнього.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 в обґрунтування позовних вимог зазначив, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» договір доручення від 23 вересня 2011 року в частині передачі права вимоги суперечить положенням ст. ст. 203, 215 ЦК України та положенням кредитного договору № 210/7/7 від 14 січня 2008 року укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 Зазначаючи також, що ПАТ «Укрсоцбанк» при укладенні договору доручення від 23 вересня 2011 року було розголошено його персональні дані, чим грубо порушено його права.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволення позову виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог. Вказуючи при цьому на те, що ОСОБА_4 не будучи стороною договору доручення укладеного 23.09.2011 року між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Кредит Колекшен Груп" у ході судового розгляду не надав вмотивованих пояснень з приводу доводів викладених у позовній заяві, як і не подав жодного доказу в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження своїх вимог та заперечень. У той же час, доводи щодо розповсюдження ПАТ «Укрсоцбанк» його персональних даних спростовуються п. 3.2.6. договору кредиту № 210/7/7, згідно якого позивач надав згоду банку, зокрема на використання такої інформації. За таких обставин з урахуванням положень ст. 11, 60 ЦПК України, а також ст. 203, 215, 1000 ЦК України, суд вважав, що заявлені позовні вимоги не підлягають зволенню.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт вказувала на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» у порушення умов кредитного договору № 210/7/7 від 14 січня 2008 року замінив сторону договору, передав текст кредитного договору, конфіденційну інформацію, матеріали, що стосуються цього кредитного договору без попередньої письмової згоди позичальника ( апелянта), тобто без укладання з позивачем додаткової угоди. Крім цього, ПАТ «Укрсоцбанк» не погодив з ТОВ «Кредит Колекшн Груп» необхідність отримання письмової згоди позивача на заміну кредитора в кредитному зобов'язанні в договорі доручення від 23.09.2011 року, чим також порушив взяті на себе зобов'язання, визначені в кредитному договорі № 210/7/7 від 14.01.2008 року, стосовно розповсюдження конфіденційної інформації.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановлені судового рішення були допущені порушення норм матеріального права які б привели до його скасування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: