№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1794/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Поліщук Н.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Гречка Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду) Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом вказуючи на те, що відповідачі по справі є наймачами квартири АДРЕСА_1 і відповідно до вимог Закону України "Про житлово - комунальні послуги" зобов'язані сплачувати вартість отриманих ними послуг. Однак, несвоєчасність оплати наданих послуг відповідачами призвела до утворення заборгованості у розмірі 11 364,43 гривень, яку останні відмовляються відшкодувати у добровільному порядку. А тому звертаючись з позовом до суду позивач просив задовольнити заявлені ним вимоги з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, стягнення відсотків та індексу інфляції із відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року позов було задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговуванні житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації заборгованість по оплаті за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01 жовтня 2010 року по 01 жовтня 2012 року в сумі 10 917,02 гривень, інфляційні втрати в сумі 160,11 гривень та 3% річних в сумі 287,30 гривень, а також судовий збір 229,40 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу де ставив питання про його скасування та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вказуючи при цьому, на те що позивачем належним чином не доведені та не підтверджені відповідними доказами розмір заборгованості. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення заборгованості у солідарному порядку. Так як його колишня дружина ( ОСОБА_4) з жовтня 2010 року не проживає разом з ним (встановлено судовим рішенням про розірвання шлюбу). Із 01 жовтня 2010 року по 05 червня 2011 року він проживав у вказаній квартирі один і відповідно користувався комунальними послугами один, а з 05 червня 2011 року і по 01 жовтня 2012 року разом з ОСОБА_5 і тому вважав, що плата за житлово-комунальні послуги повинна була нараховуватись з розрахунку двох проживаючих.
Сторони по справі будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, у судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 з 19.07.2002 року зареєстровані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції вказував на наявність цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами виходячи з того, що КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду) Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації надало відповідачам, житлово-комунальні послуги по ціні (тарифу) встановленій на час надання послуг, а відповідачі спожили вказані житлово-комунальні послуги по ціні (тарифу) встановленій на час споживання послуг, що підтверджується рахунками на сплату житлово-комунальних послуг. Та починаючи з 01.10.2010 року почали несвоєчасно та не в повній мірі оплачували надані ним послуги, що призвело до заборгованості, яка станом на 01.10.2012 року становила 10917,02 гривни. А так як ст. 68 ЖК України передбачає зобов'язання наймача своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки, і члени сімї наймача, які проживають разом з ним та користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов'язки згідно положень ст. 64 ЖК України, то суд вважав вимоги позивача доведеними та такими що підлягають задоволенню.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон що їх регулює.
Колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на неправомірність взяття до уваги розрахунку заборгованості складеного відповідачем, так як на день звернення позивача до суду з даним позовом ОСОБА_4 не визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а відтак продовжує зберігати за собою право користування спірним житлом, а тому має витрати на його утримання за правилами ст. 64 ЖК .
Крім того, апелянт вказуючи на невідповідність та необґрунтованість розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, не надав доказів у розумінні ст. 60 ЦПК України, на підтвердження того, що він звертався до позивача із заявою про тимчасове припинення нарахувань за житлово-комунальні послуги на час відсутності відповідачки ОСОБА_4 за місцем реєстрації, з наданням документів, що підтверджують таку відсутність, що давало б позивачу підстави зупинити нарахування.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що мало місце порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а відтак підстави для скасування постановленого рішення відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: