Справа № 464/5313/14-к
пр.№ 1-в/464/388/14
12.06.2014 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , представника установи виконання покарань ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , секретаря судових засідань ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові подання Львівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с.Гонорівка, Піщанського району Вінницької області,
зареєстрованого у
АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання,
громадянина України, розлученого, -
ОСОБА_4 засуджений 20 червня 2011 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строк на 5 років з конфіскацією майна.
На адресу суду надійшло подання Львівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) про вирішення питання про застосування ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» відносно засудженого ОСОБА_4 , як до особи яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та не підлягає звільненню за ст.ст.1-5 Закону України «Про амністію у 2014 році».
У судовому засіданні прокурор підтримав подання установи виконання покарань щодо віднесення засудженого до осіб на яких поширюється Закон України «Про амністію у 2014 році», однак висловив ініціативу застосувати відносно засудженого ст.2 цього Закону, оскільки є підстави для звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 та така найбільшим чином поліпшує становище засудженого.
У судовому засіданні представник установи виконання покарань не заперечив проти застосування відносно засудженого ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
У судовому засіданні засуджений підтримав клопотання прокурора та просить таке задовольнити.
Заслухавши думку учасників судового процесу, враховуючи викладені у поданні обставини, оглянувши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного.
Згідно з ч.2 ст.86 КК України законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст.1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї четвертої призначеного строку основного покарання.
Згідно з ст.6 цього Закону скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст.ст.1-5 цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.9 згаданого Закону у разі якщо до особи може бути застосовано кілька підстав, передбачених цим Законом, застосовуються підстава, яка найбільшим чином поліпшує становище особи.
Вироком Жмеринського міськрайонного суду вінницької області від 20.06.2011 засуджено ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строк на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» (19.04.2014) засуджений відбув основне покарання 3 роки 1 місяць 4 дні, невідбута частина такого покарання - 1 рік 10 місяців 26 дні.
Враховуючи наведене вище, суд приходить переконання, що оскільки засуджений ОСОБА_4 , відноситься до осіб на яких поширюється Закон України «Про амністію у 2014 році»; судом встановлено кілька підстав для застосування до засудженого амністії, як на підставі ст.6 та ст.2 цього Закону, а відтак у відповідності до ч.4 ст.9 відповідного Закону, приходжу переконання, що оскільки ОСОБА_4 засуджений за злочин не пов'язаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я та відбув не менше однієї четвертої призначеного строку основного покарання, тому необхідно звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році», яка найбільшим чином поліпшує становище особи, а клопотання задовольнити частково.
Разом із тим, відносно призначеного засудженому вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.06.2011 додаткового покарання у виді конфіскації майна, приходжу висновку про неможливості звільнення ОСОБА_4 від додаткового покарання у відповідності до ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» (особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільненні від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом).
На підставі ст.86 КК України, Закону України «Про амністію у 2014 році» та керуючись ст.ст. 369-372, 392-395, 537, 539 КПК України, -
подання Львівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» відносно засудженого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місць позбавлення волі, засудженого вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.06.2011 від основного покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 № 1185- VІІ (із наступними змінами і доповненнями) відбута частина основного покарання якого на день набрання чинності цим Законом становить 03 роки 01 місяць 04 дні, яка не менше однієї четвертої призначеного строку основного покарання.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1