16.06.2014
Справа № 644/4817/14-к,
1-в/644/208/14
16 червня 2014 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Глібко О.В.,
при секретарі - Омесь В.Ю.
за участю прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова - Катеринюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові, матеріали за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Орджонікідзевського району м. Харкова про затвердження мирової угоди,
Заявник - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд затвердити мирову угоду, укладену між нею та боржником ОСОБА_3 20.05.2014 року. При цьому посилалася на те, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2006 ОСОБА_3 засуджений за ст.115 ч.1 КК України та останньому призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Крім того, даним вироком задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 на суму 50000,00 грн. в повному обсязі, дана сума стягнута на користь потерпілої, в примусовому порядку. На даний час ОСОБА_3 відбуває покарання в Темнівській виправній колонії №100, але жодної виплати за виконавчим листом здійснено не було, що і стало причиною звернення до суду.
В судовому засіданні ОСОБА_2 просила заяву задовольнити.
ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій вказав, що просить задовольнити мирову угоду, укладену між ним та ОСОБА_2
Суд, дослідивши матеріали за заявою ОСОБА_2 оглянувши матеріали кримінальної справи №1-798/2006 приходить до наступного висновку…
Згідно ст. 537, 539 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку вирішуються судом, який ухвалив вирок.
Відповідно ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.
Згідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання мирової угоди між стягувачем і боржником.
Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2006 ОСОБА_3 засуджений за ст.115 ч.1 КК України та останньому призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Крім того, даним вироком задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 на суму 50000,00 грн. в повному обсязі, дана сума стягнута на користь потерпілої, в примусовому порядку. На даний час ОСОБА_3 відбуває покарання в Темнівській виправній колонії №100.
Відповідно листа відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського району м. Харкова №3132 від 02.06.2014 року вбачається, що 01.10.2010 року на виконання до Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ надійшов виконавчий лист №1-798, виданий 07.05.2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50000,00 грн. Станом на 02.06.2014 року Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ по виконавчому провадженню 2170861 стягнень не проводилося. На даний час призначено експертизу суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки арештованого майна, належного боржнику, в подальшому арештоване майно буде передано на реалізацію.
Крім того, суд при вирішенні питання, щодо визнання мирової угоди повинен перевірити її зміст. Як вбачається із тексту наданої суду мирової угоди від 20 травня 2014 року, вона укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому в тексті вказується, що за вироком суду стягнуто з ОСОБА_3 50000,00 грн. в п. 4 угоди сторони обумовили, що виплата суми, що вказана в п. 1. буде виплачуватися з 01.07.2014 року по одній тисячі гривень, платежами станом на 5 число. При цьому, сторонами взагалі не обумовлено до якого часу (року та числа) сторони мають намір сплатити всю суму, що підлягає виплаті. Крім того, в п. 6 сторонами обумовлено виплати процентів, в разі порушення строків виплати, але даний процент, який вказаний в угоді не відповідає вимогам діючого законодавства. Також, як вбачається із тексту договору п. 5, угоду, щодо виконання забезпечує поручитель ОСОБА_4, яка і підписала взагалі весь договір, замість ОСОБА_3, при цьому із тексту угоди взагалі не зрозуміло в зв'язку із чим вона виступила поручителем від імені боржника, жодний документ, який би наділив її повноваженнями виступати не тільки поручителем, а і повноважною особою з правом підписання угод суду не надано, в тексті договору такі дані відсутні.
Таким чином, сторони можуть домовитися про мирову угоду, тільки в рамках діючого законодавства, при цьому умови договору не повинні порушувати права та інтереси громадян, та з урахуванням вищевикладеного, суд дану угоду від 20.05.2014 року не визнає, так як вона суперечить закону.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.537,539 КПК України, ст. 372 ЦПК України, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
постановив :
У визнанні мирової угоди укладеною між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20 травня 2014 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом семі днів з дня її проголошення.
Суддя :