Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Філатова В.М., Федченка О.С.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 4 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок суду щодо ОСОБА_1
За вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий:
07.12.2004 року за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
засуджений: за ст. 185 ч.3 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 3 місяців арешту; за ст. 124 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до штрафу в розмірі 510 грн.
У відповідністю з ст. 338 КПК України у строк покарання у виді арешту суд зарахував час перебування ОСОБА_1 під вартою з 24 лютого по 24 травня 2005 року.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання за вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2004, року, то суд зазначив, що на підставі ст.72 ч.3 КК України він виконується самостійно.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів при наступних обставинах.
В листопаді 2001 року, в АДРЕСА_1 ОСОБА_1, шляхом проникнення до підсобного приміщення домогосподарства ОСОБА_2, таємно викрав майно останнього вартістю 380 грн.
В листопаді 2002 року, в АДРЕСА_1 ОСОБА_1, шляхом проникнення до житлового будинку на території домогосподарства ОСОБА_3, таємно викрав майно останньої вартістю 480 грн.
У вересні 2003 року, в АДРЕСА_1 ОСОБА_1, шляхом проникнення до сараю домогосподарства ОСОБА_4, таємно викрав майно останнього загальною вартістю 210 грн.
Також у вересні 2003 року, в АДРЕСА_1, ОСОБА_1 з території домогосподарства ОСОБА_5 таємно викрав майно останньої на загальну суму 170 грн.
В грудні 2003 року, в АДРЕСА_1 ОСОБА_1, шляхом проникнення до житлового будинку на території домогосподарства ОСОБА_3, таємно викрав майно останньої на загальну вартість 415 грн.
Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 09 лютого 2005 року, приблизно о 23 год., на подвір'ї будинку за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, він, захищаючи свого батька від нападу потерпілого ОСОБА_6, умисно завдав останньому в груди удар ножем, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону стосовно кваліфікації дій засудженого по епізоду спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6, а також стосовно остаточного призначення засудженому покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цього подання.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним перелічених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, а щодо крадіжок не оспорюються у поданні.
Що стосується епізоду заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, то як видно із матеріалів справи під час розгляду справи судом прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і який є автором подання, в результаті дослідження доказів звернувся до суду з постановою про зміну по даному епізоду обвинувачення ОСОБА_1 з ст.ст. 15 та 115 ч.1 КК України на ст. 124 КК України.
Оскільки потерпілим не підтримувалось обвинувачення ОСОБА_1 у раніше пред'явленому обсязі суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 124 КК України.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що таке рішення суду суперечить вимогам закону і не відповідає встановленим по справі доказам по справі не встановлено. Ніяких інших обставин, що не були враховані судом при вирішенні цього питання, не зазначено і у касаційному поданні. У зв'язку з цим доводи подання про незаконність рішення суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 є безпідставними.
Необґрунтованими є доводи подання щодо необхідності направлення засудженого для відбування покарання за попереднім вироком. З врахуванням призначеного ОСОБА_1 виду покарання за оскаржуваним вироком рішення суду про самостійне виконання вироків у частині призначеного покарання відповідає ч.3 ст. 72 КК України.
Таким чином, з врахуванням того, що у поданні прокурора не ставиться питання про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання і не зазначені інші доводи, які можуть бути підставою для скасування або зміни вироку у касаційному порядку, колегія суддів вважає правильним це подання залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який приймав участь у розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції залишити без задоволення.
Синявський О.Г. Філатов В.М. Федченко О.С.