12.06.2014 Справа № 920/646/14
За позовом: Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка, Донецька область;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання "Червоний металіст", м. Конотоп, Сумська область;
про стягнення 22 019 грн. 30 коп.,
Суддя Н.П. Лугова
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
За участю секретаря судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 22 019 грн. 30 коп. за неналежне виконання умов договору № 624/01 від 18.09.2013 року (за результатами конкурсних торгів) на поставку приладів та судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.
У відзиві на позов № 01-24/03 від 24.03.2014 року відповідач просить суд відмовити у позові, а в разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір санкцій, зважаючи на невиправдано високий розмір пені та складний майновий стан.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. У клопотанні № 01-15/860 від 11.06.2014 року позивач просить суд відкласти розгляд справи.
Сторонам надано достатньо часу для підготовки витребуваних судом документів. Тому, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам створені всі належні умови для надання доказів по справі в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене, а також те, що відповідно до ч. 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє.
Розглянувши надані учасниками судового процесу докази, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 624/01 за результатами конкурсних торгів від 18.09.2013 року відповідач (учасник) зобов'язався у 2013 році поставити позивачу (замовнику) товари, а саме: прилади для контролювання інших фізичних характеристик (засоби індивідуального та колективного захисту) (код за ДК 26.51.5), зазначені в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а позивач - оплатити й прийняти такі товари
Ціна даного договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 21.09.2013р., становить 1 426 460,40 грн., в тому числі ПДВ 237 743,40 грн. (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.1 договору сторони домовились, що розрахунки проводяться шляхом 100% попередньої оплати згідно п.п. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2009р. № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», чинної на момент укладення договору, у термін 10 днів після отримання коштів на рахунок позивача.
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів після надходження 100% передплати на розрахунковий рахунок відповідача, але не пізніше 31.12.2013 року.
Судом встановлено, що позивач 25.11.2013 року перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання "Червоний металіст" 1 426 460,40 грн. за прилади для контролювання інших фізичних характеристик згідно договору № 624/01 від 18.09.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 106 (а.с. 16).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена відповідачем 27.12.2013р., 17.01.2014р., 23.01.2014р., що підтверджується відповідно накладними № 303Н, № 4Н, № 22Н на загальну суму 1 426 460,40 грн. в тому числі ПДВ.
Як зазначає позивач, товар отриманий за накладними № 4Н від 17.01.2014р. та № 22Н від 23.01.2014р., поставлений відповідачем після 31.12.2013 року, що є порушенням пункту 5.1. укладеного договору.
27.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-81/81 якою просив останнього сплатити 0,1 % пені за прострочення поставки товару у відповідності до пункту 7.2. договору. Однак відповідач залишив претензію без задоволення.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів після надходження 100% передплати на розрахунковий рахунок відповідача, але не пізніше 31.12.2013 року.
Як вже зазначено вище, позивач перерахував відповідачу 1 426 460,40 грн. 25.11.2013 року згідно платіжного доручення № 106 (а.с. 16). Однак, товар за накладними № 4Н від 17.01.2014р. та № 22Н від 23.01.2014р. на загальну суму 1 125 855,60 грн. поставлений відповідачем після 31.12.2013 року всупереч пункту 5.1. укладеного договору.
У відзиві на позов № 01-24/03 від 24.03.2014 року відповідач вважає, що кінцевий термін поставки - 31.12.2013 року, у подальшому був скорегований сторонами у специфікаціях від 18.09.2013 року, від 19.09.2013 року та від 21.09.2013 року, в яких зазначено лише, що строк поставки товару - протягом 90 календарних днів з дня отримання 100% попередньої оплати. Умова про поставку не пізніше 31.12.2013р. відсутня в зазначених специфікаціях.
Проте, с такою думкою відповідача не можна погодитись, адже пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів після надходження 100% передплати, але не пізніше 31.12.2013 року. При цьому, специфікації є складовою і невід'ємною частиною договору, які містять найменування та кількість товарів, що поставляються.
Специфікація по своїй суті це документ, що доповнює основний договір додатковими умовами (ціна, упаковка, вимоги та терміни поставки, реквізити сторін тощо) і може являтись невід'ємною частиною договору про поставку. Сама по собі специфікація не змінює умови договору, а лише доповнює його зміст.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами вносились зміни додатковими угодами № 1, № 2 лише до пункту 1.3. договору щодо ціни. В усьому іншому сторони керуються умовами договору № 624/01 від 18.09.2013 року (додаткові угоди № 1, № 2).
Отже, в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач не поставив товар у термін до 31.12.2013 року.
Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У разі якщо порушено строки виконання господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (абз. 3 ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України).
Так, оскільки відповідач порушив строки поставки товару, позивач є державним підприємством, а оплата замовленого товару фінансується з державного бюджету, на підставі п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 231 ГК України ДП "Макіїввугілля" нарахувало ТОВ НВО "Червоний металіст" 0,1% пені по кожному факту простроченої поставки: за накладною № 4Н від 17.01.2014р. - з 01.01.2014р. по 16.01.2014р. в сумі 18 013,69 грн.; за накладною № 22Н від 23.01.2014р. - з 17.01.2014р. по 22.01.2014р. в сумі 4 005,61 грн., що разом становить 22 019,30 грн.
Відповідач у відзиві № 01-24/03 від 24.03.2014 року просив суд в разі задоволення позовних вимог зменшити розмір санкцій, зважаючи на невиправдано високий розмір пені та складний майновий стан.
Слід зазначити, що у разі якщо належні до сплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару у строки, встановлені договором, надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій на підставі частини першої статті 233 ГК України, частини третьої статті 551 ЦК України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (постанова від 03.12.2013 № 908/43/13-г) (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.05.2014 № 01-06/646/2014 та постанова Верховного Суду України від 3 грудня 2013 р. у справі № 3-35гс13).
Неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару дає суду законні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення пені.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, враховуючи заявлене клопотання відповідача про зменшення пені, інтереси сторін, принципи розумності та справедливості, суд зменшує належну до стягнення суму пені на 50% - до 11 009,65 грн. з огляду на наступне.
Відповідач порушив строки поставки товару, але при цьому товар поставлений у повному обсязі на загальну суму 1 426 460,40 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі; строк прострочення є незначним, а позивач не надав належних доказів того, що йому завдано збитків таким простроченням.
При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 11 009,65 грн. пені, а в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись постановою Верховного Суду України від 3 грудня 2013р. у справі № 3-35гс13ст., постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», ст. ст. 43, 22, 33,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання "Червоний металіст" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Червонозаводська, 5, код 34880895) на користь Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, буд. 2, код 32442295) 11 009,65 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.06.2014 року.
Суддя Н.П. Лугова