смт. Новомиколаївка
Іменем України
10 червня 2014 рокуСправа № 322/340/14-ц
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості.
22 травня 2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 14 477,81 грн. за кредитним договором № б/н від 25.12.2012, яка складається з наступного: 9471,28 грн. - заборгованість за кредитом; 1810,37 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3196,16 грн. - залишок за несплаченим штрафом, передбаченим п. 2.2 Генеральної угоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.12.2012 відповідач отримав кредит у розмірі 9 807,20 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 14.04.2014 він має заборгованість у розмірі 14 477,81 грн., яка складається з наступного: 9471,28 грн. - заборгованість за кредитом; 1810,37 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3196,16 грн. - залишок за несплаченим штрафом, передбаченим п. 2.2 Генеральної угоди.
Виходячи з наведеного, посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги.
10.06.2014 судом було отримано заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог, у якій також зазначено про те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи. У судове засідання представник позивача не прибув.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням, згідно з яким судову повістку він отримав 31.05.2014, у судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини своєї неявки та не надіслав до суду жодних заяв та заперечень проти позову.
Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належний чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України та з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В судовому засіданні 10.06.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
встановив:
Відповідно до заяви позичальника від 18.04.2007 № ZPXRRC45260005 відповідач (позичальник) отримав у позивача (банк) строковий кредит у сумі 2220,90 грн. на строк з 18.04.2007 до 18.04.2010 включно.
25.12.2012 між сторонами укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт, з метою створення сприятливих умов для виконання відповідачем (позичальником) зобов'язань за кредитним договором № ZPXRRC45260005 від 18.04.2007 (Договір 1).
Згідно з п. 1 розділу 2 зазначеної Генеральної угоди від 25.12.2012 позивач надав відповідачу строковий кредит в сумі 9 807,22 грн. на строк 60 місяців з 25.12.2012 по 31.12.2017, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 9807,22 грн., в обмін на зобов'язання позичальника із повернення кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 250,37 грн. для погашення заборгованості за кредитом.
Пунктом 2 розділу 2 Генеральної угоди визначено обов'язок позичальника сплатити штраф у розмірі 3 196,16 грн., при порушенні строків виконання зобов'язань більш ніж на 31 день.
Доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості підтверджується те, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Генеральною угодою, внаслідок чого у нього станом на 14.04.2014 виникла заборгованість в розмірі 14 477,81 грн., яка складається з: 9 471,28 грн. - заборгованість за кредитом; 1810,37 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 196,16 грн. - штраф.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у даній справі, не надав суду заперечень проти позову та будь-яких доказів.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених положень чинного законодавства та зважаючи на відсутність у справі будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визнає його таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До позовної заяви додано платіжне доручення від 30.04.2014, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 243,60 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 294, 296 ЦПК України, суд
вирішив:
1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором від 25 грудня 2012 року в розмірі 14 477,81 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 81 коп.), а саме: 9 471,28 грн. - заборгованість за кредитом; 1810,37 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 196,16 грн. - штраф.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.С. Гасанбеков