06.05.2014
Кримінальне провадження № 1-кп/331/113/14
331/72/14-к
06 травня 2014 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, офіційно не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженому:
1) 17.08.2006 року Заводським р/с м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 1, 186 ч. 2, 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України до трьох років та шести місяців позбавлення волі;
2) 03.06.2009 року Заводським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 187, 69, 70, 71 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк 5 років та одного місяця позбавлення волі з конфіскацією майна;
3) 25.03.2010 року Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 187, ч. 3 ст. 185, 69, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до позбавлення волі на строк 6 років та одного місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 05.04.2013 року рішенням Вільнянського р/с Запорізької області від 28.03.2013 року за ст. 82 з заміною не відбутого терміну на виправні роботи, які до теперішнього часу він не відбув.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, під час відбуття покарання у вигляді громадських робіт, знову вчинив аналогічне правопорушення за наступних обставин:
Так, 24.07.2013 року, приблизно о 15-20 годині, ОСОБА_5 , маючи умисел на шахрайське заволодіння чужого майна, діючи повторно, знаходячись у приміщенні кафе «Голівуд», яке розташоване за адресою: пр. Леніна 92, м. Запоріжжя, діючи з корисливих мотивів, згідно свого злочинного умислу, шляхом зловживання довірою, заволодів майном гр. ОСОБА_4 , а саме: мобільним телефоном «Самсунг GТ-S5230», вартістю 955 гривень.
Суд, керуючись ст. 349 КПК України постановив не досліджувати докази відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оскаржуються, при цьому допитати обвинуваченого і вивчити матеріали кримінального провадження в частині, які характеризують особу обвинуваченого.
Будучи допитаним, у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину і пояснив, що того дня знаходився в кафе «Голівуд», що по вул. Грязнова у м. Запоріжжя, йому було необхідно зателефонувати, у звязку з тим, що у нього немає власного телефону, він просив його у бармена в кафе, у звязку з тим, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння телефон поклав до себе в кишеню і пішов із закладу забувши його повернути.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння майном шляхом зловживання довірою ( шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, ставлення самого обвинуваченого до скоєного, обставини, що пом'якшують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин середньої тяжкості, раніше судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання скарг не надходило, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд визнає те, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями сприяв становленню істини у справі.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його відношення до скоєного, приймаючи до уваги думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді штрафу, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 25.03.2010 року Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 185, 69, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 05.04.2013 року рішенням Вільнянського р/с Запорізької області від 28.03.2013 року за ст. 82 з заміною не відбутого терміну на виправні роботи, які до теперішнього часу він не відбув.
Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у вигляді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Цивільний позов не заявлений.
Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.
Відносно до ст. 72 КК України покарання виконувати самостійно.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набуття вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти у залі суду.
Речовий доказ: - диск із записом з камер спостереження, долучений до матеріалів кримінального провадження залишити у матеріалах протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1