Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1357/14-ц
13.06.2014 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого -судді Леньо В.В., при секретарі -Дорда Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання батьків,
ОСОБА_1, ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батьків.
Позов мотивовано тим, що сторони є батьками відповідача ОСОБА_3 Відповідач за цим позовом, стабільного заробітку і постійного місця роботи, не має. Він їздить на заробітки до Росії, у шлюбі не перебуває, своїм батькам не допомагає.
Позивачі постійного місця роботи і стабільного заробітку не мають, на утриманні мають іншого сина, а тому потребують матеріальної і фінансової підтримки. Оскільки відповідач не допомагає своїм батькам матеріально, позивачі просять винести рішення, яким зобов'язати відповідача стягувати аліменти на їх утримання у твердій грошовій сумі у розмірі по 500 гривень щомісяця.
Судом до участі у справі як третю особу було залучено ОСОБА_4, яка звернулася до відповідача з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, вимоги позову підтримують (а.с.24, 25).
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову визнає (а.с.18).
Третя особа у судове засідання не з'явилася. Справу розглянут о за її відсутності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Суд констатує, що обставини, які б звільняли сторін від обов'язку доказування у відповідності до ст.61 ЦПК України відсутні.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного
процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2 визнання відповідачем безпідставного позову не приймається.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що позивачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків
Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Вказаним визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов'язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.
Законом визначені наступні підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків. Моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.
Непрацездатність встановлюється медичною комісією. Непрацездатними визнаються особи, що досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) та інваліди I, II та III груп.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду з позовом звернулися 25.04.2014 року, що стверджується штампом вхідної кореспонденції № 3963. На момент подачі позову сторонам виповнилося 48 років. Отже, сторони встановленого законом пенсійного віку на момент подачі позову не досягли.
Доказів того, що позивачі у встановленому законом порядку визнавалися інвалідами I, II або III груп у справі не має. Копії амбулаторних карт, подані позивачами (а.с.8-10) обставини непрацездатності не підтверджують.
За вказаних обставин суд констатовано, що позивачами заявлено безпідставний позов, який задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 - 215, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання батьків - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийВ. В. Леньо