Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 2-8/11
Категорія 29
(заочне)
11.06.2014 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., за участі представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до Виноградівського районного суду до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Заявлений позов мотивовано тим, що 4 квітня 2007 року позивач потрапив в ДТП на об'їзній дорозі м. Ужгорода з розвилкою на м.Перечин на власному автомобілі НОМЕР_1. Відповідач керував автомобілем НОМЕР_2. В результаті зіткнення з вини відповідача автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.
11 квітня 2007 року позивач з письмовою заявою звернувся до ПП ОСОБА_5 з проханням провести автотоварознавче дослідження власного автомобіля. Згідно із заключенням висновку № 029-07 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу матеріальний збиток завданий власникові Chevrolet Lacetti HF 196 реєстраційний номер НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП складає 25499,09 грн. Згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_6 від 12.04.2007 року № 58 винним в ДТП є гр. ОСОБА_3
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням відшкодувати завдані йому збитки, але відповідач звернення ігнорує.
У зв'язку з ДТП у погіршився погіршилося здоров'я та самопочуття. Через пошкодження автомобіля у позивача погіршилися стосунки в сім'ї. Таким чином відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінив у 3000 грн.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 25859,09 гривень матеріальної шкоди та 3000 гривень моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справу без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві (а.с.242).
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справу без його участі (а.с.241).
Відповідач ОСОБА_3 будучи в порядку ст.74 ЦПК України повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, про що свідчить судова повістка, наявна в матеріалах справи (а.с.253), в судове засідання з невідомих суду причин не з'явився і від нього не надійшло клопотання про відкладення слухання справи
або поважні причини неявки, тому на підставі ст.224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що 04.04.2007 року мала місце ДТП на об'їзній дорозі м.Ужгорода з розвилкою на м.Перечин за участі автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що стверджується довідкою відділу ДАІ УМВС України в Закарпатській області № 8\61 від 18.04.2007 р. схемою пригоди, підписаною сторонами, та поясненнями (а.с.5, 35, 38, 38 зв.).
Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 28.01.2007 року ОСОБА_7, діючий по довіреності від ОСОБА_4, уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися автомобілем НОМЕР_1 (а.с.127).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля НОМЕР_5 є ОСОБА_3 (а.с.148).
Згідно висновку № 029-07 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу матеріальний збиток завданий власникові Chevrolet Lacetti HF 196 реєстраційний номер НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП складає 25499,09 грн. (а.с. 7-14).
Згідно листа Управління Державтоінспекції №8/1349 від 14.04.2014 року на виконання ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.03.2014 суду повідомлено, що у відповідності до вимог пунктів 515 та 72 наказу МВС України №519 від 04.06.2002 «Про затвердження переліку документів, що утворюються в процесі діяльності ОВС, навчальних закладах, підприємств, установ, організацій системи МВС, із зазначенням строків зберігання документів та Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності внутрішніх військ МВС України із зазначенням строків зберігання документів» журнали обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зберігаються три роки, а журнали вихідної кореспонденції зберігаються у підрозділах Державтоінспекції на протязі п'яти років. У зв'язку із викладеним, надати відомості до якого суду були направлені матеріали дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.04.2007 на об'їзній дорозі міста Ужгорода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 не представляється можливим у зв'язку з відсутністю вищезазначених журналів, так як з моменту даної події минуло понад сім років (а.с.254).
Згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_6 від 12.04.2007 року № 58 з технычної точки зору причиною ДТП стали дії водія автомобіля Шевроле авто д.н. НОМЕР_2 гр. ОСОБА_3, який виконуючи маневр повороту ліворуч не переконався в безпечності маневру, що призвело до зіткнення з автомобілем “Шевроле - Лацетті” д.н. НОМЕР_1, водій якого гр.. ОСОБА_2 рухався в попутньому напрямку прямо (а.с.31-33).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України)
Вказана правова позиція визначена в ухвалі Верховного Суду України від від 27 жовтня 2010 року.
Поняття джерела підвищеної небезпеки на рівні закону закріплено у ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Наприклад, літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвої зупинки, а будівництво - тією ж неможливістю зупинки техніки, предметами, піднятими на висоту або заглибленими, і заподіянням саме механічних ушкоджень (каліцтва). Майнова відповідальність за шкоду, завдану діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Примймаючи до уваги, що доводи позивача про спричинення йому матеріальної шкоди підтверджені відповідними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с.7-30), відповідачем у відповідності до ч. 5 ст. 1187 ЦК України не доведено, що шкода була завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до повного задоволення.
Керуючись ст.ст.10, 31, 60, 169, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в АДРЕСА_2 25859,09 гривень матеріальної шкоди та 3000 гривень моральної шкоди.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийВ. В. Леньо