29 травня 2014 року (11 год. 31 хв.)Справа № 808/2983/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
за участю секретаря судового засідання Я.М.Муха
за участю представників
від позивача Білик О.В.
від відповідача1 Лактіонова О.М.
від відповідача 2 не зявився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою : Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь ім. А.М.Кузьміна»
до : 1.- Запорізької митниці Міндоходів України
2.- Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про: визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості та стягнення переплати ввізного мита
Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (далі - ПАТ "Дніпроспецсталь" або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - ГУ ДКСУ у Запорізькій області або відповідач 2) про:
визнання протиправними та скасування Рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2013/000670/2 від 19.11.2013 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00732 від 19.11.2013р. за ВМД № 112030000/2013/024217;
стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 19 755,16 грн.
Позивач вважає протиправним рішення щодо коригування митної вартості товарів за шостим методом, оскільки вважає, що ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом, у зв'язку з чим вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, просить їх скасувати та стягнути переплату ввізного мита.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала суду пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити у повному обсязі, у зв'язку з тим, що вважає оскаржувані рішення обґрунтованими і тому підстав для їх скасування не вбачає.
Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, надіслав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає про те, що оскільки висновку про повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 27829 грн. 49 коп. від відповідача 1 не надходило, тому підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутні.
Також відповідач 2 зазначає, що позивач звертається з вимогою щодо повернення з державного бюджету переплати ввізного мита, при цьому до позовної заяви не додано жодних платіжних доручень, якими вищевказані кошти було перераховано до державного бюджету або на рахунок Запорізької митниці. Просить суд розгляд справи проводити без його участі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі контракту від 26.03.2013 № 13130290, укладеного між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (Покупець) і "Lintorfer Eisegiesserei GmbH" (Продавець), продавець зобов'язаний поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.
Для проведення митного оформлення поставленого товару: виливниці позивачем до митного органу 14.11.2013р. подана вантажна митна декларація №112030000/2013/024009 яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток „Під митним контролем ".
У графі 43 ВМД №112030000/2013/024009 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МКУ.
Відповідно до даної ВМД платежі ввізного мита повинні становити - 55 871,54 гри. Для митного оформлення було надано всі необхідні документи, а також додаткові документи, які в повній мірі підтверджували митну вартість товарів, надавали змогу переконатися у розмірі ціни, сплаченої позивачем за товар та здійснити митну оцінку товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані:
- зовнішньоекономічний договір № 13130290, специфікація № 2 від 19.06.2013р., лист № 213-1656, лист № 11/2496,
- інвойс № 41.344, інвойс № 41.345 від 30.09.2013р, DELIVERY-NOTE № 27.453 від 30.09.13, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR , експертна декларація № MRN13DE260484523231Е9,
- інвойс № 41.346, інвойс № 41.347 від 30.09.2013р, DELIVERY-NOTE № 27.454 від 30.09.13, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація № MRN 13DE260484523809E1,
- інвойс № 41.366, інвойс № 41.367 від 08.10.201Зр, DELIVERY-NOTE № 27.469 від 08.10.13, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація № MRN 13DE260484887544Е0,
- інвойс №40.372, інвойс № 41.373 від 09.10.2013р., DELIVERY-NOTE № 27.472 від 09.10.13 сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація № MRN 13DE26048488178E5,
- інвойс №40.374, інвойс № 41.375 від 09.10.2013р, DELIVERY-NOTE № 27.473 від 09.10.13 ,сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація № MRN 13DE260484889972E2,
та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).
Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 57, 58 МКУ, тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ч.2 ст.53 Митного Кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару; документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:
1. В наданих для митного, оформлення копіях документів до контракту від 26.03.2013 № 13130290, додатку №1 специфікації 2 від 19.06.2013, в оригіналах інвойсів, копії калькуляції - різці підписи уповноважених осіб, яких до того ж неможливо ідентифікувати;
2. Копія останньої сторінки контракту від 26.03.2013 № 13130290 недоброякісна та не придатна для використання в роботі (неможливо індентифікувати печатки та підписи продавця та покупця).
3. Відбиток печатки уповноваженої особи в копії додатку № 1 специфікації №2 від 19.06.2013 недоброякісний та не придатний для використання в роботі (неможливо індентифікувати печатки та підписи продавця та покупця; текст даного додатку не читабельний).
4. В CMR № 012588 від 08.10.2013, 278176 від 09.10.2013, 390563 від 09.10.2013, 449721 від 30.09.2013, 449731 від 30.09.2013 яка по суті є документом, що підтверджує укладання договору міжнародного перевезення - відсутні умови поставки товару.
5. Виникли сумніви з причин (відсутні реквізити бланку, підписи та печатки уповноважених осіб та інші відомості які б могли свідчити про наявність оригіналу цього документу), щодо дійсності копії листа від 24.06.2013, яким визначена закупочна ціни на скрап.
Також у органі доходів і зборів була наявна інформація щодо митної вартості таких товарів на рівні 1,33 EUR за 1кг (МД №112030000/2013/021856 від 11.10.13, МД №112030000/2013/020046 від 13.09.13), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Враховуючи вищевказані розбіжності та той факт, що заявлені відомості повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню для підтвердження митної вартості органом доходів і зборів зазначено вимогу про надання додаткових документів згідно ч.3 ст.53 МКУ:
1. Виписку з бухгалтерської документації;
2. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.6 ст. 53 МКУ, про що свідчать відповідні відмітки на зворотньому боці декларації митної вартості ДМВ-1.
19.11.2013р. ПАТ «Дніпроспецсталь» на зворотньому боці ДМВ - 1 зазначило перелік документів, які додатково надає, а також пояснення неможливості подання інших документів, а саме :
«На вимогу митного органу згідно пункту 2 ст. 53 МКУ від 14.11.2013 щодо поставки виливниць (фірма-постачальник - „Lintorfer Eisengiesserei GmbH") згідно з контактом № 13130290 від 26.03.2013 повідомляємо, що:
• В якості виписки з бухгалтерської інформації було надано інвойси та відвантажувальні відомості. Іншої бухгалтерської інформації виробник немає, оскільки використовує лише 2 вищевказаних документи в своєму діловодстві.
• В якості каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару в пакеті для митного декларування була надана Калькуляція вартості виливниць № 145 від 09.09.2013, що була надана виробником „Lintorfer Eisengiesserei GmbH". Прайс-листів компанія немає оскільки виливниці є специфічним товаром, який виробляється за індивідуальними кресленнями, унікальність якого підтверджена листом компанії виробника, який було надано в пакеті документів для митного оформлення, і не може мати узагальненої ціни.
• В якості висновку про вартісні характеристики товару, надаємо висновок Державного підприємства «Держзовнішінформ» № 9/579 від 15.11.2013, яка є спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством;»
Вказані обґрунтовані причини також були наведені декларантом на зворотному боці ф. ДМВ-1.
Згідно вимог ч.4 ст. 57 МКУ проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Про послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів та про проведення процедури консультації з декларантом шляхом обміну наявної інформації з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно норм Митного кодексу України свідчать відповідні відмітки в графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів.
У оформленні МД №112030000/2013/024009 було відмовлено та складена картка відмови від 19.11.2013 № 112030000/2013/00732.
За контрактом від 26.03.2013 №13130290 було здійснено оформлення товару найменуванням «Виливниці», випущеного у вільний обіг за МД від 19.11.2013 №112030000/2013/024217 згідно Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 19.11.2013 №112030000/2013/000670/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 1,33 EUR за кілограм
Платежі за ВМД №112030000/2013/024217 ввізного мита склали 75 626.70грн
Таким чином, за декларацією №112030000/2013/024217 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита, як вважає позивач, склала - 19 755,16 грн.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів у п. 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" не містить обґрунтування щодо відсутності обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Таким чином, відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові поясненням причин їх ненадання.
Щодо неможливості позивача надати докази сплати за товар «Lintorfer Eisengiesserei GmbH» по цінам, узгодженим специфікацією № 2 від 19.06.2013р.до контракту № 13130290 на момент митного оформлення товару, судом встановлено, що умовами Специфікації передбачена відстрочка платежу. В цей час товар сплачено саме за цінами контракту, відповідно яких і визначалась митна вартість за 1 методом. Доказом сплати є відмітки банку на копії ВМД №112030000/2013/024217, копія якої була надана в додатках до позову.
На цей час, отриманий товар за всіма інвойс/рахунками на загальну суму 163 449,00 EURO сплачено в повному обсязі:
Докази сплати:
• на ВМД № 112030000/2013/024217 відмітка банку про сплату суми 41 445,62 EURO та копію плат, доручення №2460 від 04.12.2013р., копія заявки на платіж на суму 41 445,62 EURO)
• на ВМД № 112030000/2013/024217 відмітка банку про сплату суми 62 766,96 EURO та копію плат, доручення №2502 від 13.12.2013р., копія заявки на платіж на суму 62 766,96 EURO)
Крім того, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.
Так зокрема, Запорізькою митницею не було враховано такі документи, які також підтверджували визначення митної вартості за «1 (основним) методом - ціною угоди», а саме:
1. Службова записка № 213-2133 від 19.11.2013р., відповідно якої зазначені обґрунтовані причини неможливості надання витребуваних документів.
2. Копія калькуляції «Lintorfer Eisengiesserei GmbH» та переклад-2арк., де сам виробник зазначаю калькуляцію своїх цін.
3. Копію роздрукування із «Wirtschaftsvereinigung Stahl» від 24.06.2013р. та переклад-2арк.
4. Також надаємо копію Листа ДП «Держзовнішінформ» № 9/579 від 15.11.2013р., яким було підтверджено відзначення митної вартості за 1 методом.
З урахуванням викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що на вимогу митного органу та згідно Податкового кодексу України, щодо поставки "Виливниць з розважуванням у 3.6 т., 6.5 т. Використовуються для заповнення розплавленим металом для отримання злитка розважуванням у 3.6 т., 6.5 т. виготовлені з чавуну з кулястим графітом Виробник - Lintorfer Eisengiesserei GmbH", надані обґрунтовані пояснення з підстав не надання витребуваних документів, у зв'язку з чим суд вважає, що ПАТ "Дніпроспецсталь" на вимогу Запорізької митниці надані всі документи, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею.
Окрім того, заявлена позивачем при митному оформленні товару митна вартість відповідає рівню імпортних цін, яка зазначена у листі Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 10.09.2013 № 9/449.
Поряд з цим, суд зазначає, що сторони ПАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) та «Lintorfer Eisengiesserei GmbH» Ратиген, Германія (Виробник-Продавець) відповідно контракту № 13130290 та специфікації № 2 до нього узгодили вартість товару, вказавши одиниці виміру товару - шт. товару та ціну за 1 шт. Тоді як відповідач, відповідно рішення № 112030000/2013/000670/2 про коригування митної вартості товару вказав «Вартість 1,3300 за кг. товару.», що свідчить що Відповідач здійснив не коригування митної вартості а фактично встановив іншу ціну.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.
З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України. У відповідача не було законних підстав застосовувати резервний метод для визначення митної вартості товарів, які імпортувалися позивачем, без послідовного застосування попередніх другорядних методів та без обґрунтування неможливості їх застосування, що є порушенням ч. ч. 3, 6, 8 ст. 57 Митного кодексу України, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості за резервним є протиправним, а отже, картка відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00732 від 19.11.2013р. за ВМД № 112030000/2013/024217 прийнята не правомірно та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму переплати ввізного мита, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1 - 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ № 618 від 20.07.2007, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Крім того, відповідно до п. 1.2 розділу 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 25/44 від 24.01.2006, "надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством."
Згідно з положеннями Митного кодексу України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.
Варто зазначити, що з урахуванням наведеного розв'язання судом питання про стягнення надмірно сплаченої суми ввізного мита, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару, а у відповідності до діючого законодавства України, судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Суд звертає увагу, на те, що таку думку висловив Верховний Суд України у постанові від від 07.09.2012 № 21-242а12 та у постанові від 17.12.2013 у справі № 21-439а12, які є обов'язковими для застосування у судовій практиці.
У зв'язку з чим, у разі визнання протиправними та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості товару, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст., 158, 160- 164 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати Рішення Запорізької митниці Міндоходів України про коригування митної вартості товарів за шостим методом №112030000//2013/000670/2 від 19.11.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000//2013/00732 за ВМД №112030000//2013/ 024217
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного Бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь ім. А.М.Кузьміна» судовий збір у розмірі 91 грн. 35 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена в повному обсязі 04.06.2014.
Суддя О.В.Конишева