04 червня 2014 року Житомир справа № 806/1417/14
час прийняття: 10 год. 10 хв. категорія 8.3.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сичової О.П.,
за участі секретаря Шевчук Т.А.,
за участі представника позивача Лисюк Т.А., Колисниченко Д.М.,
за участі представника відповідача Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.11.2013 року №0001112200, яким зменшено товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30413,00 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним. Позивач посилається на безпідставність висновків Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо порушення п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.206 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій з ТОВ "Інтайм Сервіс" в січні 2013 року та з ТОВ "Промислова група "Фапром" у вересні 2012 року. Позивач стверджує, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову.
Також в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_4 - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ"; ОСОБА_5 - начальник цеху Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ"; ОСОБА_6 - начальник виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ".
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" було укладено договір з ТОВ "Інтайм Сервіс" за попередньою домовленістю в телефонному режимі. Сам договір отримав у перевізника, а після його підписання направив ТОВ "Інтайм Сервіс". Постачання товарно - матеріальних цінностей, а саме рельсів здійснювалось за рахунок ТОВ "Інтайм Сервіс". Рельси отримував безпосередньо за місцезнаходженням ТОВ "А-ВІКТ" разом із податковими та видатковими накладними про що також складалися внутрішні документи підприємства. В подальшому рельси були використані в господарській діяльності підприємства, а саме для виготовлення лемешів до плугів. Щодо отримання товарно-матеріальних цінностей (рельс) від ТОВ "Промислова група "Фапром" пояснив, що рельси отримував начальник виробництва ОСОБА_6 в місті Кривий Ріг разом із податковими та видатковими накладними. Доставка рельсів здійснювалась за рахунок ТОВ "А-ВІКТ" транспортом третіх осіб. Відрядження ОСОБА_6 на підприємстві не виписувались.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 18 та 20 січня 2013 року підприємство отримувало рельси, які ним було виміряні та порізані для подальшого використання у виробництві. Від якого підприємства були отримані рельси не знає, оскільки цим питанням не цікавився.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він особисто від імені підприємства отримував рельси від ТОВ "Промислова група "Фапром" в місті Кривий Ріг, які вантажними автомобілями були доставлені до ТОВ "А-ВІКТ". Під час їх отримання підписував податкові та видаткові накладні. Кому належать вантажні автомобілі він не цікавився.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" як платник податків знаходиться на обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, є платником податку на додану вартість.
Посадовою особою Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області в жовтні 2013 року була проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" з питань визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Інтайм-Сервіс" за січень 2013 року та з ТОВ "Промислова група "Фапром" за вересень 2012 року за результатами якої складено акт від 17.10.2013 року №700/22-00/33446070 (далі - акт перевірки).
На підставі висновків вказаного акту Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №0001112200, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30413,00 грн., в тому числі: 15113,00 грн. за січень 2012 та 15300,00 грн. за вересень 2012 року.
Фактичною підставою для винесення спірного повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" вимог п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.206 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за січень 2012 року в сумі 15113,00 грн. (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 15113 грн.(р.19)) та за вересень 2012 року в сумі 15300,00 грн. (заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у сумі 15300,00 грн. (р.18)).
З акту перевірки видно, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, слугувало те, що на думку контролюючого органу господарські операції позивача з ТОВ "Інтайм-Сервіс" та ТОВ "Промислова група "Фапром" реально не вчинялися оскільки на договорі купівлі-продажі №01/11-Р від 01.11.2011 року, податкових накладних №35 від 18.01.2012 року та №41 від 20.01.2012 року замість підпису директора ТОВ "Інтайм Сервіс" ОСОБА_7 встановлено факсиміле, а на підтвердження реального виконання договору укладено з ТОВ "Промислова група "Фапром" позивачем не надано до перевірки наказів та посвідчень про відрядження осіб відповідальних за укладання договорів, товарно - транспортних накладних, договорів на перевезення та журналу реєстрації довіреностей.
В акті перевірки контролюючий орган посилається на отриманий від ДПІ у Святошинському районі м.Києва акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтайм Сервіс", в якому міститься пояснення керівника (засновника) ТОВ "Інтайм Сервіс" ОСОБА_7 щодо того, що він не здійснював керівництво господарської діяльності ТОВ "Інтайм Сервіс" та не підписував будь-яких документів від імені директора цього підприємства. Також в акті перевірки контролюючий орган посилається на отриманий від ДПІ у Бабушінському районі м.Дніпропетровська акт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Промислова група "Фапром" щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за вересень-жовтень 2012 року.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
01 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтайм Сервіс" укладено договір купівлі-продажу №01/11-Р, відповідно до якого продавець зобов'язується передати належний йому товар (рельси б/в Р-65 в кількості 25 тонн) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього кошти (3750,00 грн. за тонну).
На виконання зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтайм Сервіс" було передано у власність позивачу рельси б/в Р-65 в кількості 20,150 тонн на загальну суму 80979,17 грн. без ПДВ, в т.ч. 5416,67 грн. за транспортні послуги та 75562,50 грн. за рельси б/в Р-65, що стверджується рахунком (а.с.31), видатковими накладними (а.с.32-33),податковими накладними (на звороті а.с.32-33).
Оплату вартості транспортних послуг та товару позивачем на користь ТОВ "Інтайм Сервіс" здійснена шляхом списання коштів з розрахункового рахунку позивача, що підтверджується копією платіжного доручення №33 від 19.01.2012 року (а.с.39).
Фактичне отримання позивачем від ТОВ "Інтайм Сервіс" рельс б/в Р-65 в кількості 20,150 тонн підтверджується актом списання №МЛ-0000001 від 31.01.2012 року (а.с.39), карточкою складського обліку матеріалів (а.с.57) та показами свідків.
10 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Фапром" (продавець) укладено договір №110914, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару, кількість, ціна та умови поставки зазначаються в специфікаціях та додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.
Також 10 вересня 2012 року було укладено специфікацію до договору №110914 від 10.09.2012 року (а.с.41) та рахунок - фактуру №110914 (а.с.42) щодо придбання позивачем в ТОВ "Промислова група "Фапром" рейс Р-65 б/в в кількості 50,00 тонн на суму 169999,80 грн., в т.ч. 28333,30 грн. ПДВ.
На виконання вищезазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Фапром" у вересні 2012 року було передано у власність позивачу рельси б/в Р-65 в кількості 41,42 тонн на загальну суму 140827,84 грн. з ПДВ, що стверджується видатковими накладними (а.с.43-45) та податковими накладними (на звороті а.с.43-45).
Оплату вартості товару позивачем на користь ТОВ "Промислова група "Фапром" здійснена шляхом списання коштів з розрахункового рахунку позивача, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.46) та випискою банку з рахунку (а.с.47-48).
Фактичне отримання позивачем від ТОВ "Промислова група "Фапром" рельс Р-65 б/в в кількості 41,42 тонн підтверджується актом списання №МЛ-0000003 від 30.09.2012 року (а.с.56), карточкою складського обліку матеріалів (а.с.57) та показами свідків.
Транспортування рельсів б/в Р-65 в кількості 41,42 тонн від Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Фапром" до позивача підтверджується рахунком №254 від 11.09.2012 року (а.с.103) актом №254 від 11.09.2012 року (а.с.103), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №15 від 12.09.2012 року (а.с.104), рахунком №15 від 12.09.2012 року та показами свідків.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих / сплачених / платником податків за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника подачку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 ПК. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму подану на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Згідно із п. 201.6 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та/або дані особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В свою чергу правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.
Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Крім того, факт виконання умов договорів придбання товарів, укладених між позивачем та ТОВ "Інтайм Сервіс", ТОВ "Промислова група "Фапром" підтверджується поясненнями свідків та дослідженими під час розгляду справи первиними бухгалтерськими документами. В свою чергу податкові накладні виписані ТОВ "Інтайм Сервіс" та ТОВ "Промислова група "Фапром" відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних.
Щодо доводів контролюючого органу про підписання договору та податкових накладних представником ТОВ "Інтайм Сервіс" із використанням факсимільного підпису, що непередбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд зазначає наступне.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення №88), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Згідно п. 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
На підставі статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.
Статтею 207 Цивільного кодексу України закріплено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Суд зазначає, що чинним законодавством не наданий конкретний перелік первинних документів, а тільки встановлено, які реквізити повинні містити первинні документи. Виходячи з такого, до первинних документів можна віднести договори, додаткові угоди, специфікації, накладні, різноманітні акти та інші документи, які фіксують і підтверджують здійснення господарської операції.
При цьому, як встановлено судом, наведеними вище актами прямо не заперечується використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису.
Водночас, як вже зазначалось судом, відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Іншими даним, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції в даному випадку може бути факсимільне відтворення підпису.
Разом з цим суд зазначає, що чинним законодавством передбачені випадки, коли використання факсимільного відтворення підпису не допускається. Це стосується, зокрема, оформлення платіжних документів: грошових чеків та розрахункових документів (п. 1.10 гл. 1 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за № 790/19528; п. 2.8 Глави 2 «Загальні правила документообігу» Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976).
Таким чином, з урахуванням наведених доводів та обставин суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, що при визначенні об'єкту оподаткування не можуть використовуватися первинні документи, оформлені з використанням факсиміле.
Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.02.2013 року по справі №К-10088/10 зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, факсимільне відтворення підпису на податковій накладній не може бути підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.
Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на акт ДПІ у Святошинському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтайм Сервіс", то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України з наступних підстав.
Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України (в редакції чинній на момент складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки), з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Отже, як вбачається з акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього відповідних ресурсів та можливостей для виконання господарських операцій не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.
З приводу пояснень засновника та директора ТОВ «Інтайм-Сервіс» ОСОБА_7, який пояснив, що не здійснював керівництво господарською діяльністю товариства та не підписував документи в фінансово-господарської діяльності підприємства з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року , суд зазначає, що дані свідчення до уваги не беруться з підстав того, що, з однієї сторони, вони не стосуються предмету доказування - здійснення господарської операції, а з іншої сторони відповідно до вимог КПК України ці документи містять лише попередньо встановлену дослідчою перевіркою інформацію. Відомості щодо порушення кримінальної справи та результатів її розслідування відповідачем до суду не надано, як і не надано вироку суду, який набрав законної сили.
Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд зазначає, що їх відсутність не може бути підставою для невключення до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до господарських операцій, які відбулись. Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по придбаним позивачем товарам. Таким чином відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезення автомобільним транспортом, допущеним позивачем, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012р. № К/9991/54098/12.
Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем до перевірки наказів та посвідчень про відрядження осіб відповідальних за укладання договорів судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, наказом Міністерства фінансів України від 21 червня 2011 року №738 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 28.07.1997 року №260" було скасовано форму посвідчення про відрядження, тобто посвідчення про відрядження оформляти не потрібно, по - друге, відсутність чи наявність наказів та посвідчень про відрядження осіб відповідно до Податкового кодексу України впиливає на формування валових витрат підприємства.
Крім того, судом враховано, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11, сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов"язання платника податків у зв"язку з його господарською діяльністю мали місце.
Додаткового суд звертає увагу, що позивач як суб'єкт господарських відносин не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Європейський Суд з прав людини зокрема у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03), в якій у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позовні вимоги задоволити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції №0001112200 від 04.11.2013 р.
Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" з державного бюджету судові витрати в сумі 182,70 грн.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 10 червня 2014 р.