16 червня 2014 р. Справа № 804/7073/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВласенка Д.О.
при секретаріПасічнику Т.В.
за участю:
представника позивача представника відповідача Кукурузи В.Ю., Задорожньої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами:
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20004 від 19.02.2014р.;
- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600010/1 від 19.02.2014р.;
- зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів здійснити повернення публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» зарезервованих Дніпропетровською митницею коштів у сумі 78 188,08 грн. та судові витрати у розмірі 1 827,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, він самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації, до якої додав документи, що підтверджують митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно направив запит про надання додаткових документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного резервного методу.
Позивач стверджував, що він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг було здійснено митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання, здійснено коригування митної вартості згідно з рішенням митного органу, подано нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі, у тому числі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. У той же час, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованих товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався за іншою митною вартістю, більшою, ніж заявлена позивачем, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, містили розбіжності, тому митний орган законно та обґрунтовано витребував додаткові документи та прийняв рішення про коригування митної вартості. У документах, що були надані до митного оформлення були відсутні будь-які відомості щодо причин зниження ціни на товар. Відповідно до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансової гарантії. Щодо повернення позивачу коштів представник відповідача зазначив, що заяви від позивача про складання висновку не надходили; митний орган не наділений повноваженнями щодо повернення коштів з Державного бюджету України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що підприємство позивача 15.02,2014 звернулося до Дніпропетровської митниці Міндоходів для митного оформлення товару:
- невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містить магнезит марки DSA-D14YL, з вмістом MgO-80,38%; C-14,12%; A12О3-3,7% - у кількості 108,926 тон;
- невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містить магнезит: марки DSA-G8WL, з вмістом MgO-86,63%: С-10,12%; А12О3-0,31% - у кількості 115,886 тон.
Зазначений товар надійшов на адресу Позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 06.02.2013 № 13-0361-12, укладеного між «Duferco S.A.»' (Швейцарія) та ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» та заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації № 110010000/2014/020174.
Митна вартість товару була заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-І за ціною договору (основний ) відповідно до ст. 58 МКУ в митній декларації № 110010000/2014/020174 від 18.02.2014р. зазначив, що згідно додатків до Контракту та рахунків №№ 13-0361-12/45, 13-0361-12/46, 13-0361-12/47, 13-0361-12/49, 13-0361-12/50 - від 15.01.2014р. вартість 1 тони вогнетривких виробів марки DSA-D14YL складає 1 234,00 USD (доларів США), марки DSA-G8WL складає 1 185,00 USD (доларів США).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:
- Контракт № 13-0361-12 від 06.02.2014р.;
- додаткова угода № 1 до Контракту від 27.09.2013р.;
- додатокдоКонтракту№4 від 25.09.2013р.;
- додаток до Контракту № 5 від 07.11.2013р.;
- рахунки фактури №№ 13-0361-12/45, 13-0361-12/46, 13-0361-12/47, 3-036I-I2/49, 13-0361-12/50-від І5.01.2014р.;
- залізничні накладні №№ 073279, 073280, 073281, 073282, 073284від 26.01.2014p;
- п'ять пакувальних листів б/н від 15.01.2014р.;
- комерційна пропозиція № DUF-DMKD-0160-40/2013 від 02.10.2013р.;
- лист продавця № DUF-DMKD-0023-07/2014 від 14.02.2014р.;
- лист продавця № DUF-DMKD-0028-08/2014 від 17.02.2014р.;
- лист продавця № DUF-DMKD-0029-08/2014 від 17.02.2014р.;
- сертифікат якості № 210214010017-1 від 08.01.2014р.;
- п'ять специфікацій на вантаж №№ 13-0361-12/45, 13-0361-12/46, 13-0361-12/47, 13-0361-12/49, 13-0361-12/50 від 15.01.2014р.
З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці встановлено, що сертифікат якості від 08.01.2014 № 210214010017-1 містить посилання на контракт №АОР5644/5710 щодо якого відсутні будь-які відомості. У підтвердження складових митної вартості декларантом ПАТ «ДМКД» надано комерційну пропозицію контрактоутримувача «Duferco S.A.» від 02.10.2013 №5368А (вих. № DUF-DMKD-0160-40/2013). Відповідно до положень п.3 ст.53 МКУ комерційна пропозиція контрактоутримувача «Duferco S.A.» від 02.10.2013 №5368А (вих. № DUF-DMKD-0160-40/2013) не може бути використана в якості документа, що дає підстави визначити митну вартість за ціною угоди (контракту), оскільки виробником товару є DashiQiao SanQiang Refractory Material Co. Ltd, a «Duferco S.A.» є посередником.
Крім того, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту та комерційної пропозиції вартість доставки включена до вартості товару на умовах DAP м. Дніпродзержинськ, що передбачає несення витрат доставки до місця призначення експортером. Однак, у rp. 4 залізничної накладної від 26.01.2014 № 073279, 073280, 073281, 073282 зазначений договір перевезення від 31.01.2007 №PR/M-07/02NUP з «TRANSGARANT UKRAINA». Окрім того, гр.20 зазначеної накладної містить інформацію щодо сплати транзитних платежів розрахунок через TSFTO за RJD TRANSINSERVE. Згідно із зазначеним неможливо встановити, хто і яким чином нece витрати на перевезення вантажу. Декларантом ПАТ «ДМКД» не надано жодного документа що пояснює або підтверджує транспортну складову митної вартості. Враховуючи перевезення залізничним транспортом з Китаю через територію Росії, (з перевантаженням з китайських вагонів у російські) проведено перевірку повноти включення вартості перевезення у вартість товару. Проведено розрахунок провозної плати по території Росії вогнетривких виробів залізничним транспортом ОАО „Российские Железные Дороги» від станції Забайкальськ (на кордоні Росія - Китай) до станції Тополі відстанню з використанням інформації, розміщеної на сайті ОАО «РЖД» (http://rpp.rzd.ru/RZD). За результатами розрахунку вартість транспортування по території Росії складає 1 392 686,45 руб.РФ. (за курсом на 19.02.14 загальна сума становить 39 520.05 дол.США: О, 172 дол.США/кг).
Також згідно п.3 ст.337 МКУ проведений контроль співставлення - порівняна заявлена митна вартість з даними, які містяться у відповідних електронних копіях МД від 23.12.2013 №110010000/2014/000136, за якими ввезений такий самий товар за цим самим контрактом із визначенням митної вартості з урахуванням рішення від 03.04.2013 №110010000/2013/60177/1 з рівнем заявленої декларантом митної вартості - 1,344 Дол. США/кг.
Враховуючи зазначене, сторонами визнано, що відповідно до п.4 ст.57 Митного кодексу України Дніпропетровською митницею проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості товару та електронним повідомленням, надісланим 18.02.2014 о 12.00 згідно вимог статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) і: 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою оцінюваних товарів
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
9) копію декларації країни відправлення.
10) інші додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
Електронним повідомленням за вих.№062/Д/185 від 19.02.2014 ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» надано відповідь Дніпропетровській митниці про неможливість надання додаткових документів.
Проаналізувавши надані документи, митний орган дійшов висновку, що вони містять розбіжності або не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
19.02.2014р. Відповідач карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2014/20004 відмовив Позивачу в митному оформленні товару за його контрактною вартістю. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено, що:
- заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів;
- невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару,
- неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ;
- відсутності у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Таким чином, митна вартість зазначеного імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до п. 7 cт. 55 МКУ та п. 2.6 розділу II Наказу Мінфіна від 24.05.2012 № 599 прийняте рішення про коригування митної вартості. Для проведення коригування митної вартості товару у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів (ст. 59 МКУ), митне оформлення яких здійснено за методом визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції'). Враховуючи положення п. 2 ст. 61 МКУ наявна інформація щодо вартості аналогічних (подібних) товарів (ст. 60 МКУ), митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосована, оскільки товари виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г резервний метод (ст. 64 МКУ). Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості з урахуванням застережень п.п. 3.2, 3.6 ст.64 МКУ такого самого товару (враховуючи хімічний склад, марку, виробника, час ввезення, розмір партії) за цим самим контрактом із рівнем митної вартості - 1,344 Дол. США/кг - МД від 23.12.2013 № 110010000/2013/023138. від 13.01.2014 № 110010000/2014/000136.
Відповідно до рішення про коригування митної вартості № 110010000/2014/600010/1 від 19.02.2014р. митну вартість 1 тони вогнетривких виробів марки DSA-D14YL збільшено з 1 234,00 - до 1 344,00 доларів США, а вартість 1 тони вогнетривких виробів марки DSA-G8WL збільшено з 1 185,00 USD - до 1 344,00 доларів США.
Сторонами не заперечується, що оскільки Позивач з зазначеним рішенням не згоден, товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень з ч. 7 ст. 55 МКУ за митною декларацією від 19.02.2014р. № 110010000/2014/020189 з митною вартістю, визначеною Декларантом, та з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів визначених Відповідачем відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості № 110010000/2014/600010/l від 19.02.2014р., яка становить 78 188,08 грн.
Відповідно до ст. 55 МК України ПАТ „Дніпровський меткомбінат» надіслано до Дніпропетровської митниці лист від 17.04.2013 №062Д/461 (вх.ДММ від 18.04.14 №4902/3-15) з наступними додатковими документами:
- висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 13.03.2014 № ГО - 1018:
- копія декларації країни експорту (Китай) від 29.01.2014 №060920140091450746.
Дніпропетровською митницею розглянуто зазначений лист щодо надання додаткових документів для перегляду рішення від 19.02.2014 №110010000/2014/600010/1 про коригування митної вартості товару „невипалена цегла з вогнетривких матеріалів» походженням з Китаю, ввезеного ПАТ „Дніпровський меткомбінат» за контрактом від 06.02.2013 № 13-0361-12 з компанією «Duferco S.A.» Швейцарія та проінформовано Позивача про наступне:
1. Згідно наданого перекладу, копії декларацій країни експорту містять відомості про поставку товару на умовах FOB за контрактом АОР5711/53688 (графа «номер контракту»), що не відповідає заявленим до митного оформлення відомостям про поставку товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту №13-0361-12 від 06.02.2013 на умовах DAP - ст. Правда м.Дніпродзержинськ.
2. Відповідно до відміток на залізничних накладних, поставка вогнетривких виробів з Китаю здійснена залізничним транспортом, тоді як умови поставки FOB, зазначені у наданих копіях декларацій країни експорту, згідно офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів - „Інкотермс», застосовуються тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
3. Згідно відміток на залізничних накладних, наявне перевантаження товару. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості про включення вартості перевантаження до вартості товару.
Відомості для проведення, відповідно до положень частини другої статті 52 МКУ, обчислення вартості товару, експортованого на умовах FOB, з урахуванням заявлених умов поставки DAP м. Дніпродзержинськ, від ПАТ „Дніпровський меткомбінат» до митниці не надходили.
Загальна вага нетто у наданих листом від 17.04.14 №062Д/461 копіях митних декларацій країни експорту (58 293кг) та кількість місць (49) не відповідає вазі нетто, заявленій у митних деклараціях від 18.02.2014 №110010000/2014/020174 (відмовлена) та від 19.02.14 № 110010000/2014/020189 - 224 812 кг та кількості місць (181).
Вищезазначені невідповідності відомостей унеможливлюють використання наданих митних декларацій країни експорту для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару
4. Наданим висновком експерта Дніпропетровської ТПП від 17.04.14 №ГО-1018 підтверджено, що ринкова вартість вогнетривких виробів, отриманих за контрактом від 06.02.12 №13-0361-12, додатки №4 та №5 складає зазначену у інвойсах, наданих до митного оформлення, на умовах поставки DAP - ст. Правда. Зазначений висновок ґрунтується на інформації Інтернет сайту „alibaba», та не враховує наявність посередників у зазначеній торговельній операції і транспортну складову вартості товару, пов'язану з зазначеним вище характером перевезення товару.
Крім того, сайт мережі Інтернет http://www.alibaba.com є он-лайн платформою для бізнесу, „провідним постачальником он-лайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів», створювати власні профілі на якому мають можливість будь-які компанії та реєструватися будь-які користувачі. Зазначене унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних.
Враховуючи результати перевірки, рішення про коригування митної вартості від 19.02.2014 № 110010000/2014/600010/1 Дніпропетровська митниця залишила чинним.
Даючи оцінку діям та рішенням відповідача суд зазначає таке.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України ).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналізуючи правомірність оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20004 від 19.02.2014р., суд зазначає, що статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У даній справі приводом для витребування митним органом додаткових документів та прийняття оскаржуваного рішення стало те, що декларантом було подано документи, що містять розбіжності та не дають можливості достовірно обрахувати транспортні витрати, які є невід'ємною складовою митної вартості.
Так, відповідно до положень п.3 ст.53 МКУ комерційна пропозиція контрактоутримувача «Duferco S.A.» від 02.10.2013 №5368А (вих. № DUF-DMKD-0160-40/2013) не може бути використана в якості документа, що дає підстави визначити митну вартість за ціною угоди (контракту), оскільки виробником товару є DashiQiao SanQiang Refractory Material Co. Ltd, a «Duferco S.A.» є посередником.
Крім того, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту та комерційної пропозиції вартість доставки включена до вартості товару на умовах поставки DAP ст. Правда Придніпровської залізниці згідно правилам інтерпретації міжнародних комерційних термінів «Інкотермс-2010».
Так, Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів. DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) постачання в пункті (... назва пункту) - термін "поставка в пункті" (новий термін, введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.
Однак, судом встановлено, що у rp. 4 залізничної накладної від 26.01.2014 № 073279, 073280, 073281, 073282 зазначений договір перевезення від 31.01.2007 №PR/M-07/02NUP з «TRANSGARANT UKRAINA». Окрім того, гр.20 зазначеної накладної містить інформацію щодо сплати транзитних платежів розрахунок через TSFTO за RJD TRANSINSERVE. Згідно із зазначеним неможливо встановити, хто і яким чином нece витрати на перевезення вантажу. Декларантом ПАТ «ДМКД» не надано жодного документа що пояснює або підтверджує транспортну складову митної вартості. Враховуючи перевезення залізничним транспортом з Китаю через територію Росії, (з перевантаженням з китайських вагонів у російські) проведено перевірку повноти включення вартості перевезення у вартість товару. Проведено розрахунок провозної плати по території Росії вогнетривких виробів залізничним транспортом ОАО „Российские Железные Дороги» від станції Забайкальськ (на кордоні Росія - Китай) до станції Тополі відстанню з використанням інформації, розміщеної на сайті ОАО «РЖД» (http://rpp.rzd.ru/RZD). За результатами розрахунку вартість транспортування по території Росії складає 1 392 686,45 руб.РФ. (за курсом на 19.02.14 загальна сума становить 39 520.05 дол.США: 0,172 дол.США/кг).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем на виконання вимог п.6 ч.2 ст.53 МКУ було подано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, але такі документи надано не в повному обсязі, а саме: не надано документи в частині транспортування товару від завода - виробника (DashiQiao SanQiang Refractory Material Co. Ltd, Китай) до кордону Китай-Російська Федерація.
Отже, митний орган правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю за наявності обґрунтованої підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на виконання п.6 ч.2 ст.53 МКУ.
Проаналізувавши наведені норми права та обставини справи, вивчивши відповідні аспекти операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, суд дійшов висновку про неможливість застосування при визначенні митної вартості заявленого товару основного методу, оскільки декларантом надано документи, що містять недостовірні відомості та розбіжності для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно норм статті 58 Митного кодексу України.
Судом також встановлено, що відсутність інформації про продаж ідентичних та подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування митним органом цих методів для визначення митної вартості товару.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, 63 Митного кодексу України) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат. понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.
Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що під час перевірки заявленої митної вартості товару Дніпропетровською митницею митну вартість товару, що імпортується, правомірно скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ) - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 Митного кодексу України) на підставі раніше визнаної митної вартості такого самого товару (враховуючи хімічний склад, марку, виробника, час ввезення, розмір партії) за цим самим контрактом із рівнем митної вартості - 1,344 Дол. США/кг за МД від 23.12.2013 № 110010000/2013/023138. від 13.01.2014 № 110010000/2014/000136.
Щодо позовної вимоги здійснити повернення публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» зарезервованих Дніпропетровською митницею коштів у сумі 78 188,08 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Судом з пояснень представників сторін встановлено, що позивач не звертався до митного органу із заявою про повернення з Державного бюджету України коштів. Відтак вимога позивача про повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів є такою, що заявлена передчасно та не підлягає задоволенню.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», оскільки оскаржуване рішення прийняте у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством України, є законним та не підлягає скасуванню.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірного рішення довів належним чином.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
В матеріалах справи наявні докази сплати судового збору в сумі 1827 грн. по платіжному дорученню від 16.05.2014 року №13774.
Разом з тим, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73,08 грн.); за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872 грн.). Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Таким чином, суд вважає за необхідне повернути позивачеві суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 190,15 грн.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» (код ЄДРПОУ 05393043) судовий збір у розмірі 190 (ста дев'яноста) гривень 15 копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 17 червня 2014 року
Суддя Д.О. Власенко