Провадження № 11/774/290/14 Справа № 0418/7739/2012 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
12 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу відносно ОСОБА_6 , засудженої за ч. 1 ст. 203-2 КК України, за її апеляцією, на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2014 року, -
Цією постановою засудженій за ч. 1 ст. 203-2 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженці м. Дніпропетровська, громадянці України, що має середньо-спеціальну освіту, не одружена, не працює, мешкає по АДРЕСА_1 ,
замінено несплачену суму штрафу у розмірі 124500 гривень, призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року, покаранням у вигляді позбавлення волі на строк два роки шість місяців п'ять днів.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 53 КК України, ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України та посилався на невиконання засудженою вироку, яким призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 127500 гривень з конфіскацією грального обладнання, а також постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року про розстрочення несплаченої суми штрафу у розмірі 127000 гривень.
В апеляції засуджена просить постанову суду скасувати, як незаконну, та закрити провадження у справі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_6 вказує на те, що була засуджена незаконно та у поновленні строків на оскарження вироку їй відмовлено безпідставно. Поряд з цим, засуджена зазначає, що судом не було враховано стан її здоров'я, за яким вона не має можливості працевлаштуватись, а тому має труднощі матеріального характеру.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який не підтримав апеляцію засудженої та просив постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженої ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 403 КПК України в редакції 1960 року, вирок суду, що набрав законної сили є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах: 1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості; 2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину; 3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 26 КВК України, засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.
У разі призначення основного покарання у виді штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне покарання, штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді
громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Штраф, що передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України як додаткове покарання, виконується відповідно до вироку суду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Згідно з вимогами ст. 410 КПК України, питання про заміну покарання у виді штрафу позбавленням волі відповідно до ч. 5 ст. 53 КК України вирішуються суддею суду, який постановив вирок.
Матеріалами справи встановлено, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 127500 гривень з конфіскацією грального обладнання (арк.с. 112).
03 липня 2013 року судом, що ухвалив вирок, винесено постанову про розстрочення виплати несплаченої суми штрафу, яка становить 127000 гривень, на шість місяців, зобов'язавши ОСОБА_6 виплачувати 21166,66 гривень щомісяця до 08 січня 2014 року (арк.с. 147).
В період з 21 грудня 2013 року по 09 квітня 2014 року, засудженою було сплачено на виконання вироку та постанови суду, в рахунок погашення штрафу, 3000 гривень (арк.с. 217-218, 132-136).
За відсутністю відомостей про повне фактичне виконання вироку в частині штрафу, судом було вирішено питання заміни його несплаченої частини покаранням, про що 09 квітня 2014 року винесено оскаржувану постанову.
Таким чином, беручи до уваги те, що станом на день винесення оскаржуваної постанови вирок суду, а також постанова про розстрочення виплати суми штрафу залишились невиконаними, колегія суддів не вбачає підстав вважати дії суду необґрунтованими, оскільки останні відповідають вимогам кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його вмотивованим, а доводи засудженої ОСОБА_6 викладені в апеляції такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного й керуючись п. 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (в редакції 1960 року) колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію ОСОБА_6 , засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2014 року - без змін.
Судді апеляційного суду :
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3