Справа № 740/1093/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/304/2014
Категорія - ч. 3 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2
16 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270180000080 від 20 січня 2014 року за апеляційною скаргою старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2014 року, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Раковець, Іршавського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше судимого 11 листопада 2005 року Іршавським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 136, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 12 травня 2008 року по відбуттю терміну покарання, обвинуваченого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України,
з участю учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_8 , обвинуваченого - ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 , який просить вирок скасувати, та постановити новий, яким визнати винуватим ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Даним вироком ОСОБА_7 засуджено:
за ч. 2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 2 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
За сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з моменту його затримання - з 23 січня 2014 року.
Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в силу, залишено тримання під вартою.
Речові докази: жіноча сумочка, повернуту власниці ОСОБА_10 - залишено їй, бензопила марки BAUMASTER GC-99376X, вісім ножів до болгарки, зварювальний апарат марки “EDON DLACK-200/250/300”, спальний мішок, чоловічий светр, повернуті власниці ОСОБА_10 - залишено їй.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати по проведенню експертизи в сумі 254 грн. 50 коп.
Судом встановлено, що 18 грудня 2013 року, близько 19 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_11 в приміщенні буд. АДРЕСА_2 , маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, та доводячи свої злочинні наміри до кінця, таємно з кімнати будинку повторно викрав гроші в сумі 5 700 грн., що належать ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину з викраденими грошима зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_11 було заподіяно матеріальної шкоди на суму 5 700 грн.
На початку січня 2014 року ОСОБА_7 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_12 , де разом з останнім вживали спиртні напої.
Знаходячись в стані алкогольного сп”яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, доводячи свої злочинні наміри до кінця, ОСОБА_7 , вважаючи, що його дії є непомітними, усвідомивши, що ОСОБА_12 знаходиться у безпорадному стані, шляхом пошкодження навісного замка, проник до однієї з кімнат квартири даного будинку, що виключала сторонній доступ осіб, в якій на той час проживав ОСОБА_13 , звідки повторно таємно викрав ноутбук марки Asus CORE І53210М 2.5 GHZ/RAM6144MB/HDD750GB/DVD RW, вартістю 3 900 грн., після чого з місця скоєння злочину зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_13 , було заподіяно матеріальної шкоди на суму 3 900 грн.
18 січня 2014 року, близько 11 год., ОСОБА_7 маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, доводячи свої злочинні наміри до кінця, прибув на територію подвір”я АДРЕСА_4 , де шляхом пошкодження віконного скла, проник до приміщення будинку, звідки повторно таємно викрав бензопилу марки BAUMASTER GC-99376X, вартістю 754 грн. 81 коп., зварювальний апарат марки “EDON DLACK- 200/250/300”, вартістю 985 грн. 44 коп. та інші речі, які для потерпілої матеріальної цінності не являють, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1 740 грн. 25 коп.
19 січня 2014 року, близько 13 год., ОСОБА_7 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого злочинного діяння, передбачаючи настання наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, доводячи свої наміри до кінця з корисливого мотиву проник до буд. АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_10 , де в подальшому реалізовуючи свій злочинний умисел, відкрито для оточуючих, а саме ОСОБА_10 , повторно викрав належну їй жіночу сумочку, в якій знаходився гаманець з грошима в сумі 150 грн.
Усвідомлюючи, що його дії по викраденню жіночої сумочки є відомими і помітними, злочин не припинив, а утримуючи при собі викрадене з місця вчинення злочину зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 ОСОБА_10 було заподіяно матеріальної шкоди на суму 150 грн.
Не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за тяжкі злочини, має непогашені в установленому порядку судимості, повторно вчинив тяжкі злочини, будучи в стані сп'яніння, шкода потерпілим ним не відшкодовувалась, а тому вважає безпідставним застосуванням до нього ст. 69 КК України.
На апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_7 подав заперечення, в якому просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу вважає такою, що позбавлена підстав.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, прохання обвинуваченого та його захисника про залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,
18 грудня 2013 року, близько 19 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_11 в приміщенні буд. АДРЕСА_2 , маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, та доводячи свої злочинні наміри до кінця, таємно з кімнати будинку повторно викрав гроші в сумі 5 700 грн., що належать ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину з викраденими грошима зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_11 було заподіяно матеріальної шкоди на суму 5 700 грн.
На початку січня 2014 року ОСОБА_7 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_12 , де разом з останнім вживали спиртні напої.
Знаходячись в стані алкогольного сп”яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, доводячи свої злочинні наміри до кінця, ОСОБА_7 , вважаючи, що його дії є непомітними, усвідомивши, що ОСОБА_12 знаходиться у безпорадному стані, шляхом пошкодження навісного замка, проник до однієї з кімнат квартири даного будинку, що виключала сторонній доступ осіб, в якій на той час проживав ОСОБА_13 , звідки повторно таємно викрав ноутбук марки Asus CORE І53210М 2.5 GHZ/RAM6144MB/HDD750GB/DVD RW, вартістю 3 900 грн., після чого з місця скоєння злочину зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_13 , було заподіяно матеріальної шкоди на суму 3 900 грн.
20 січня 2014 року, близько 11 год., ОСОБА_7 маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, доводячи свої злочинні наміри до кінця, прибув на територію подвір”я АДРЕСА_4 , де шляхом пошкодження віконного скла, проник до приміщення будинку, звідки повторно таємно викрав бензопилу марки BAUMASTER GC-99376X, вартістю 754 грн. 81 коп., зварювальний апарат марки “EDON DLACK- 200/250/300”, вартістю 985 грн. 44 коп. та інші речі, які для потерпілої матеріальної цінності не являють, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1 740 грн. 25 коп.
21 січня 2014 року, близько 13 год., ОСОБА_7 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого злочинного діяння, передбачаючи настання наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, доводячи свої наміри до кінця з корисливого мотиву проник до буд. АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_10 , де в подальшому реалізовуючи свій злочинний умисел, відкрито для оточуючих, а саме ОСОБА_10 , повторно викрав належну їй жіночу сумочку, в якій знаходився гаманець з грошима в сумі 150 грн.
Усвідомлюючи, що його дії по викраденню жіночої сумочки є відомими і помітними, злочин не припинив, а утримуючи при собі викрадене з місця вчинення злочину зник.
Злочинними діями ОСОБА_7 ОСОБА_10 було заподіяно матеріальної шкоди на суму 150 грн.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами.
Сам обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції свою вину визнав повністю та докладно розповідав про обставини вчинення кримінальних правопорушень.
Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі обвинуваченим не оспорювались і згідно ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувались.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій кримінального правопорушення правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляційній скарзі. Тобто дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_11 , вчиненого повторно; по ч. 3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_13 , вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло; таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_10 , вчиненого повторно поєднаного з проникненням у житло; ч. 3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, що належить ОСОБА_10 .
Щодо призначеного ОСОБА_7 покарання, то воно, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Так, судом враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим, наявність обставин, що обтяжують покарання - рецидив злочинів та скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, і суд визнав за можливе призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням ст. 69 КК України, призначивши більш м”яке покарання, ніж передбачене законом.
Проте, судом не у достатній мірі враховано, що скоєний злочин відноситься до категорії тяжких. А сама поведінка обвинуваченого під час злочину свідчить про нехтування ним загальноприйнятими правилами поведінки, відсутністю поваги до людської особистості і чужого майна.
Разом з тим, колегія суддів знаходить слушними посилання прокурора про те, що вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , із застосуванням ст. 69 КК України, не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КК України, суд не в повній мірі врахував тяжкість вчинених правопорушень та особу обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).
Відповідно до ст. 69 КК України та п. п. 5,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами від 10 грудня 2004 року за № 18 - за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті).
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, так і в ході судового розгляду посилання суду у своєму рішенні про добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим свого підтвердження не знайшли, а тому законних підстав для застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки декількох підстав, що пом'якшують покарання встановлено не було, і тому призначене ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі є недостатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і не вбачає підстав для пом'якшення останньому покарання.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_14 , суд всупереч вимогам ст. 65 КК України, призначив його без врахування характеру і ступеню суспільної небезпеки злочинів та даних про особу обвинуваченого, оскільки останній вчинив злочини проти власності, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів та до злочинів середньої тяжкості, на час розгляду справи взагалі не було відшкодовано заподіяні збитки потерпілим, вчинив велику кількість епізодів злочинної діяльності, а саме 4, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Крім того, недостатньо враховано особу обвинуваченого, зокрема те, що він ніде не працює, раніше вже судимий за тяжкі злочини, має не зняті та не погашені судимості в установленому порядку (т. 1 а.с. 53-56), повторно вчинив тяжкі злочини, а злочини вчиняв перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та на шлях виправлення не став.
За таких обставин, на думку колегії суддів, вимога прокурора про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
За наведених обставин слід визнати, що призначене судом покарання не забезпечить виправлення і перевиховання обвинуваченого, і є явно несправедливим внаслідок м'якості, а тому вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури задовольнити.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання - скасувати.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання - за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В решті вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2014 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, які тримаються під вартою, в той самий строк з дня вручення копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4