Справа № 734/4082/13-ц Провадження № 22-ц/795/936/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Бараненко С.М. Доповідач - Зінченко С. П.
10 червня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіЗінченко С.П.,
суддів:Кузюри Л.В., Вінгаль В.М.,
при секретарі:Шкарупі Ю.В.
за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про усунення від спадкування та визнання права власності на житловий будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/3 частину будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та виконавчого комітету Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання частки ОСОБА_7 в розмірі 1/2 в спадковому майні після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1,
Рішенням Козелецького районного суду від 12 березня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 та зустрічних позовів ОСОБА_6, ОСОБА_7
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оскаржили в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що її вимоги про усунення інших спадкоємців від права на спадкування є законними, оскільки положення ст. 1224 ЦК України поширюються на всіх спадкоємців, в тому числі і на спадкоємців за заповітом. Вказує, що судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надавали допомоги померлій, всіма питаннями догляду, а також і похованням займалась лише ОСОБА_5 Апелянт також наполягає на існування між сторонами спору, який можливо вирішити в судовому порядку, оскільки вона не може надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спадковий будинок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не визнають її прав на спірний будинок, матеріали справи свідчать про існування між спадкоємцями спору та відсутність можливості для оформлення спадкових прав на будинок.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю підтримали апеляційні скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в них доводи.
Представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав та заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість цих апеляційних скарг
Представник Головного управління юстиції в Чернігівській області подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, яка за своє життя 26.05.1994 року склала заповіт, згідно з яким заповіла все своє майно дітям - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.22).
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просила на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України усунути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від права спадкування за заповітом, а також визнати за нею право власності на весь спадковий житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1\3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.88).
ОСОБА_7 також подав до суду зустрічну позовну заяву, та уточнивши в подальшому свої вимоги, просив визнати на підставі ч. 3 ст. 1277 ЦК України його частку спадковому будинку по АДРЕСА_1 в розмірі 1/2.
Розглядаючи вказані позовні вимоги та постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про усунення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від права спадкування на підставі ч.5 ст. 1224 ЦК України, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що положення даної норми закону застосовуються лише при спадкуванні за законом, а в даному випадку є чинний і ніким не скасований заповіт від 26.05.1994 року.
Відповідно до вимог ;ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права спадкування за ;законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до сімейного законодавства не були зобов'язані утримувати спадкодавця, а не до спадкоємців за заповітом.
Доводи ОСОБА_5 про те, що положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України підлягають застосуванню і до спадкоємців за заповітом грунтуються на невірному розумінні апелянтом вимог закону, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, судом при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування не встановлено як факту ухилення ОСОБА_6 так і ОСОБА_7 від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця ОСОБА_9 в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу її в допомозі цих осіб. Обставина, що сторони не спілкувались протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення позивачів від надання допомоги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що нею не надано відмови нотаріуса в оформленні з нею права на спадщину, а відмова одного із спадкоємців надати свідоцтво право власності на спірний житловий будинок не є підставою для визнання права власності в порядку спадкування за рішенням суду.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, зокрема за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_6 не довела належними доказами відсутність у неї можливості одержати дублікат свідоцтва про право власності померлої ОСОБА_9 на спірний житловий будинок.
Відповідно до роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.
В матеріалах справи міститься витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно серії СБЕ № 100001, згідно з яким вбачається, що 14.11.2012 року був виданий дублікат свідоцтва про право власності, тобто факт втрати документа, який засвідчує право власності спадкодавця, не спростований.
Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину,це є підставою для відмови
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції вірно виходив з того, що збільшення частки у спадщини на підставі ст. 1267 ЦК України можливо лише за письмовою угодою між спадкоємцями, посвідченої нотаріусом, проте така згода відсутня.
Рішення суду в цій частині ніким не оскаржується.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не містять законних підстав для його скасування.
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають відхиленню, з наведених вище підстав, а оскаржуване рішення суду від 12 березня 2014 року залишенню без змін як законне та обгрунтоване.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: