Провадження № 2/742/840/14
Єдиний унікальний № 742/2540/14
13 червня 2014 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,
секретаря - Хотінь Ж.О.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -
05.06.2014 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який був укладений 30.04.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Прилуцького міськвиконкому Чернігівської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 120.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що спільне життя з відповідачем не склалось. Подружжя не знаходить спільної мови, не веде спільного господарства з причин зловживання відповідачем алкогольними напоями, а шлюб носить виключно формальний характер. Спільне проживання подружжя припинено з 15.04.2014 року. Фактично сім'я розпалася та її подальше збереження є абсолютно неможливим. Дані обставини й змусили позивача звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на розірванні шлюбу, укладеного з відповідачем ОСОБА_2, зазначивши про недоцільність надання подружжю строку на примирення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги, заявлені позивачем, категорично не визнав, заперечував проти розірвання шлюбу та в зв'язку з його прагненням на збереження шлюбних відносин, заявив клопотання про надання подружжю строку для примирення, мотивуючи наявністю в сім'ї неповнолітньої дитини.
Суд, вислухавши пояснення позивача, позицію відповідача та заявлене ним клопотання, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що клопотання відповідача щодо надання подружжю строку для примирення підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні на підставі достовірних доказів встановлено, що 30.04.1999 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, відділом реєстрації актів громадянського стану Прилуцького міськвиконкому Чернігівської області був зареєстрований шлюб, про що 30.04.1999 року в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 120, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим 30.04.1999 року /а.с.5/.
Від шлюбу подружжя має дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 07.09.1999 року завідуючим відділу реєстрації актів громадянського стану Прилуцької міської ради Чернігівської області /а.с.6/.
У відповідності до ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Тому, розглядаючи справи про розірвання шлюбу, суд має також керуватися положеннями ст.5 СК України, в якій визначено, що Держава охороняє сім'ю.
Положеннями ч.4 ст.4 СК України передбачено, що кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. При вирішенні справ про розірвання шлюбу, суд має врахувати інтереси обох сторін шлюбних відносин, збалансовано оцінювати питання щодо права на особисту свободу, врахувати становище чоловіка та жінки після розірвання шлюбу, а також інтереси неповнолітніх дітей.
Оцінивши всі наявні докази та всебічно з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та прагнення відповідача зберегти шлюбні стосунки з позивачем, наявність в подружжя неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про можливість поновлення сімейних стосунків між сторонами.
На підставі п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.111 Сімейного Кодексу України, ч.5 ст.191 ЦПК України та згідно п.7 ч.1 ст.201, п.5 ч.1 ст.203 ЦПК України, провадження у справі має бути зупинене до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Керуючись ст.ст.168,201,203 ЦПК України, суд -
Клопотання відповідача ОСОБА_2 щодо надання строку для примирення подружжю - задовольнити в повному обсязі.
Надати подружжю «Романчевим» строк для примирення тривалістю в 2 (два) місяці.
Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - зупинити до 13 серпня 2014 року.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Прилуцького міськрайонного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов