Справа № 738/1592/14-к
№ провадження 1-в/738/864/2014
13 червня 2014 року смт. Макошине
Менський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника установи виконання покарань ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макошине Менського району Чернігівської області клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році»,
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотання про застосування відносно нього ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».
В судовому засіданні представник адміністрації Менської виправної колонії №91 заперечував проти задоволення клопотання, прокурор вважає, що клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення засудженого, думку представника адміністрації Менської виправної колонії №91 та прокурора, дослідивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 22 травня 2013 року за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахується з 02 липня 2013 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників, відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Статтею 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено скорочення наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 15 цього Закону. Дія цією статті розповсюджується на засуджених за вчинення злочинів будь-якої тяжкості, в тому числі й тяжких та особливо тяжких (за винятком обмежень, визначених у ст. 8 даного закону та у ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).
Амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії (п «в» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).
Відповідно до пункту «б» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше судимий, а саме:
вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 1995 року за ч.1 ст. 117, ч.1 ст. 118, ст. 42, ст. 43 КК України до 8 років позбавлення волі. Постановою Октябрського районного суду м. Харкова від 07 червня 2002 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць 15 днів;
вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 27 січня 2003 року ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;звільнений 27.02.2006 р. по відбуттю строку покарання;
вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2006 року ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання., що передбачено нормами ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні».
Вислухавши засудженого, який наполягав на задоволенні клопотання, думку прокурора та представника установи виконання покарань, які заперечували проти застосування до засудженого Закону України «Про амністію у 2014 році», мотивуючи тим, що підстави для звільнення від покарання відсутні, дослідивши матеріали особової справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки є обмеження щодо застосування амністії відносно засудженого, які визначені Законом України «Про амністію у 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні» ,так як раніше звільнявся умовно - достроково , призначалось покарання із випробуванням , та має дві і більше непогашені судимості за вчинення тяжких злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 85, 86 КК України, п. «в» ст.8, ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, ст. 1, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1