Справа № 738/1322/14-к
№ провадження 1-в/738/643/2014
10 червня 2014 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
секретаря: ОСОБА_2
з участю
прокурора: ОСОБА_3
представника установи виконання покарань: ОСОБА_4
засудженого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому виїзному судовому засiданнi в смт. Макошино в Менській ВК № 91 клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році», -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням в якому просить у відповідності до ст. 1 або ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити його повністю або частково від подальшого відбування покарання призначеного вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.10.2011 року відповідно до якого його було засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив, що підпадає під дію ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню відповідно до вимог пункту «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Представник установи виконання покарань зазначив, що так як засуджений ОСОБА_5 вчинив злочин, який включений в перелік ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» то відносно нього не можливо застосувати Закон України «Про амністію у 2014 році».
Заслухавши думку засудженого, прокурора, представника установи виконання покарань, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судом, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України №1185-VII від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році».
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», виконання цього закону покладається на суди, застосування цього Закону щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюється за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
Відповідно до пункту «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується до осіб яких засуджено за грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта, п'ята статті186 КК України в редакції 2001 року).
Як вбачається з копії вироку Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.10.2011 року ОСОБА_5 засуджено за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у приміщення (ч. 3 ст. 186 КК України).
Відповідно до пункту «б» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_5 має судимості: за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 14.01.2002 року за ч. 1 ст. 263КК України; за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2006 року за ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України; за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.02.2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України; за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.10.2011 року за ч. 3 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України злочини визначені ч. 3 ст. 186 та ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а злочин визначений ч. 5 ст. 185 КК України до особливо тяжких злочинів.
Отже, з огляду на вищевикладене, та враховуючи, що ОСОБА_5 засуджено за злочин визначений ч. 3 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у приміщення, а також являється особою, яка має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році».
Керуючись ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році» - відмовити.
На ухвалу прокурором, захисником може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи днів з моменту її проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою в семиденний строк з часу отримання її копії.
Головуючий: ОСОБА_1