Справа № 667/3548/14-а
Іменем України
23 травня 2014 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого cудді: Скрипніка Л.А.,
за участю секретаря: Скакун Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Херсонській області, про поновлення процесуальних строків на звернення до суду за захистом порушених прав, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, зарахування до вислуги років періоду перебування у вимушеному відгулі, -
Позивач звернувся із позовом до УМВС України в Херсонській області про визнання противоправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області № 64 о/с від 17.05.2000, поновлення на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом роти дорожньо-патрульної служби окремого батальйону дорожно-патрульної служби ДАІ м. Херсона УМВС, стягнення з УМВС України в Херсонській області грошові кошти за час вимушеного прогулу, стягнення з УМВС України в Херсонській області соціальні виплати в твердій грошовій сумі, зарахування у вислугу років період перебування у вимушеному прогулі, допустити постанову суду до негайного виконання в частині поновлення на службі в ОВС України.
Ухвалою суду від 23.05.2014 року провадження за вказаним адміністративним позовом в частині стягнення з відповідача грошових коштів за час вимушеного прогулу та соціальних виплат у твердій грошовій сумі, які були передбачені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та зарахувати у вислугу років періоду перебування у вимушеному прогулі.
Свої вимоги мотивував тим, що з 13.06.1994 по 17.05.2000 року він проходив службу в ОВС України. Наказом УМВС України в Херсонській області від 17.05.2000 № 64 о/с позивач був звільнений в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби з посади заступника командира роти по роботі з особовим складом роти дорожньо-патрульної служби окремого батальйону дорожно-патрульної служби ДАІ м. Херсона УМВС. Підставою для його звільнення став рапорт від 28.04.2000 про звільнення за власним бажанням у зв'язку з переїздом на інше місце проживання. Разом з тим, рапорт про звільнення за власним бажанням не відповідав дійсному волевиявленню позивача, написаний під психологічним та моральним тиском з боку безпосереднього керівництва УДАІ УМВС України в Херсонській області, місце проживання не змінював та такого наміру не мав. Крім того, вважає, що його звільнення з ОВС України здійснено з порушенням Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 991 року №114 (далі - Положення).
Позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_6 в судовому засідання із урахуванням зменшення позовних вимог, розглядуваний судом адміністративний позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача УМВС України в Херсонській області за довіреністю Заверюха К.О. у судовому засіданні, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 13.06.1994 по 17.05.2000 року повивач проходив службу в ОВС України.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 17.05.2000 № 64 о/с позивач був звільнений в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби з посади заступника командира роти по роботі з особовим складом роти дорожньо-патрульної служби окремого батальйону дорожно-патрульної служби ДАІ м. Херсона УМВС. Підставою для звільнення позивача став його рапорт від 28.04.2000 про звільнення з ОВС України за власним бажанням у зв'язку з переїздом на інше місце проживання, без зазначення дати з якої просить його звільнити.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів УРСР, від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення).
Відповідно до п. 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перелік підстав для звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу передбачено в п. 64 Положення. Однією з таких підстав є звільнення за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків (п. «ж» п. 64 Положення).
Таким чином, при звільненні особи за власним бажанням, відповідач повинен був дослідити обставини зазначені у вищезгадуваному рапорті, з'ясувати дійсність волевиявлення позивача та встановити конкретні обставини, що могли б послужити причиною для звільнення.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, перед прийняттям наказу УМВС України в Херсонській області від 17.05.2000 № 64 о/с відповідач підстави написання позивачем рапорту про звільнення не досліджував та поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків, не оцінював.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та пояснив, що у 2000 року він випадково став учасником ДТП, за результатами якої було порушено кримінальну справу. Безпосереднє керівництво УДАІ УМВС почало вимагати від нього звільнитись за власним бажанням або його буде звільнено за негативних мотивів. Після відмови позивача це робити відносно нього почастішали службові перевірки, керівництвом УДАІ від безпідставно вимагалося відшкодувати іншій стороні ДТП майнову шкоду. За даних обставин та під психологічним примусом позивачем було прийнято рішення звільнитися з ОВС за власним бажанням, з вказанням надуманої причини «у зв'язку з переїздом на інше місце проживання». В подальшому кримінальну справу за фактом ДТП було закрито, відповідно до постанови про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Окрім показань позивача вказані обставини підтверджуються показанням ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в якості свідків.
Суд приходить до висновку, що доводи позивача про застосування до нього психологічного тиску з боку безпосереднього керівництва УДАІ УМВС Україна в Херсонській області є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, а тому звільнення позивача з ОВС України за власним бажанням не відповідає його дійсному волевиявленню, а тому є незаконним.
Крім того, із дослідженого судом паспорту позивача вбачається, що місце постійного проживання позивача в спірний період було зареєстровано у м. Херсоні. Місце проживання на іншій територіальній одиниці крім міста Херсона не реєструвалося.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказана у рапорті від 28.04.2000 причина звільнення, як переїзд на інше місце проживання є не поважною та не відповідає дійсному волевиявленню позивача та обставинам справи, оскільки, після звільнення з УМВС України в Херсонській області місце постійного проживання позивач не змінював, що свідчить про відсутність дійсного наміру звільнятись з ОВС України з метою переїзду на інше місце проживання.
Крім того, судом встановлено, що при звільненні позивача з ОВС України допущенні і інші порушення діючого законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
У постанові від 29.05.2012 року по справі №21-122а12 Верховний Суд України зазначив про те, що за змістом пункту 68 Положення до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи (рядового і начальницького складу) мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Із системного та цільового тлумачення вищенаведених норм вбачається, що звільнення особи рядового і начальницького складу зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням можливе не раніше, як за три місяці з дати подання рапорту безпосередньому керівнику.
Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що зазначена вимога при звільненні позивача зі служби відповідачем не була дотримана, так як рапорт про звільнення за власним бажанням позивач подав 28.04.2000, а наказом УМВС України в Херсонської області від 17.05.2000 його звільнено з ОВС, тобто через 19 днів після подання рапорту.
Крім того, судом встановлено, що у своєму рапорті позивачем не конкретизовано дату, з якої він бажає звільнитися. Отже, наведені обставини свідчать про те, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто домовленості про звільнення позивача до закінчення тримісячного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідача, в порушення норм чинного законодавства, звільнив позивача з ОВС України до закінчення трьохмісячного строку, чим позбавив позивача права на відкликання поданого рапорту.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представником відповідача, в обґрунтування правової позиції щодо невизнання позовних вимог, не надано доказів правомірності дій по виданню наказу УМВС України в Херсонської області від 17.05.2000№ 64 о/с.
Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному наказу УМВС України в Херсонської області від 17.05.2000 № 64 о/с в частині звільнення позивача з ОВС України, суд виходить із визначених ст. 2 КАС України критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, та вважає, що наказ прийнятий з порушенням встановлених законодавством підстав для його прийняття, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, передчасно та упереджено.
Також, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо зарахування у вислугу років період перебування у вимушеному прогулі з 17.05.2000 року по час поновлення на роботі є обґрунтованою, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем щодо проходження публічної служби протиправно були припинені суб'єктом владних повноважень - УМВС України в Херсонській області 17.05.2000. Таким чином, позивачу необхідно зарахувати у вислугу років для призначення пенсії період служби з 17.05.2000 року по час поновлення на роботі.
Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в судовому зсіданні доказами, а саме показами позивача, допитаного в якості свідка, показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, копією рапорту позивача від 28.04.2000, копією паспорту позивача.
Відповідно до п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2,71,100,158-163,167,256 КАС України, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Херсонській області, про поновлення процесуальних строків на звернення до суду за захистом порушених прав, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, зарахування до вислуги років періоду перебування у вимушеному відгулі.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Херсонській області, про поновлення процесуальних строків на звернення до суду за захистом порушених прав, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, зарахування до вислуги років періоду перебування у вимушеному відгулі, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області № 64 о/с від 17.05.2000 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1
Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника командира роти по роботі із особовим складом роти дорожньо-патрульної служби окремого батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ м. Херсона УМВС.
Зарахувати до вислуги років період перебування ОСОБА_1 у вимушеному прогулі, а саме у період з 17.05.2000 року по 22 травня 2014 року включно.
Постанова в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання її копії.
Суддя:Л. А. Скрипнік