Справа № 22-ц/793/1578/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 42 Фай В. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вишня Н. В.
11 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВишня Н. В.
суддівЮвшин В. І. , Пономаренко В. В.
при секретаріАнкудінові О.І.
з участю: позивачки ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, -
12 березня 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на праві власності має житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
15 січня 2011 року позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_8 Від шлюбу спільних дітей не мають. Під час шлюбу позивачка та ОСОБА_8 проживали у вищевказаному будинку. Відповідач з її згоди був зареєстрований в житловому будинку на правах члена сім'ї. За час спільного проживання відносини між ними зіпсувалися в результаті чого 28 листопада 2013 року рішенням Драбівського районного суду Черкаської області шлюб між сторонами було розірвано.
Позивачка зазначає, що вказаний будинок перебував у її власності ще до одруження, а тому не є їх спільною власністю з відповідачем і жодних прав на будинок він немає. Проте ОСОБА_8 відмовляється виселятися з вказаного домоволодіння.
Тому вона просить суд визнати ОСОБА_8 таким, що втратив право користування житловим будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та виселити його із вказаного житлового будинку.
Заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2014 року в позові ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 вказує, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки суд виходив з того, що підстав, передбачених ст. 116 ЖК України для виселення ОСОБА_8 із житлового будинку немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_6 на підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2002 року має право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 4).
З 15 січня 2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.6). Відповідач зі згоди позивачки ОСОБА_6 був зареєстрований у її житловому будинку на правах члена сімї.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2013 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 7).
Згідно довідки про склад сім'ї, за адресою АДРЕСА_1 проживає та прописаний ОСОБА_8 (а.с. 10).
Позивачка в позовній заяві зазначає, що після розлучення відповідач ОСОБА_8 виселятися та знятися з реєстрації по місцю проживання відмовляється.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщення нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 405 ЦК України, на яку посилається позивачка в заяві, де зокрема зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила , встановлені ст. 162 ЖК України.
Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника прав користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Таке виселення згідно із ч. 1 ст. 116 ЖК може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Оскільки в ході розгляду справи не встановлено підстав, передбачених ст.116 ЖК України, за яких відповідач може бути виселений із спірного будинку, як на це вказувала позивачка, суд першої інстанції також, посилаючись на вказані норми закону, обґрунтовано відмовив в позовних вимогах про виселення ОСОБА_8 з будинковолодіння без надання іншого жилого приміщення.
При зверненні до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення з названих в заяві підстав, позивач не звернув увагу на правильність визначення ним правового способу захисту порушеного права оскільки, згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, в п 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", на що посилається апелянт у скарзі, роз'яснено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР.
У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником житла та попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Проте апелянт, ставлячи такі вимоги до особи, яка не має (не набув) права власності на житло, а лише набув право користування, як член сім'ї, дані роз'яснення трактує на свій розсуд та виходячи з тих вимог, що він ставить.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :