Справа № 1308/582/2012 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/783/1871/14 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 2
05 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Приколоти Т.І.
суддів Тропак О.В., Федоришина А.В.
з участю секретаря Іванової О.О.
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Рава-Руської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, скасування та визнання недійсним рішення аукціону про продаж житлового будинку АДРЕСА_1; позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Рава-Руської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_9, КП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», служби у справах дітей Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, про скасування та визнання недійсними рішень, договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання права власності,-
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до Рава-Руської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області з господарськими надвірними спорудами за набувальною давністю, скасування та визнання недійсним рішення аукціону про продаж вказаного житлового будинку; відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до Рава-Руської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_9, КП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», служби у справах дітей Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, про скасування та визнання недійсним рішення аукціону про продаж вказаного житлового будинку, розпорядження міського голови № 13 від 28 лютого 2012 року «Про затвердження переможця аукціону, рішення сесії Рава-Руської міської ради про затвердження вказаного розпорядження міського голови, договору купівлі-продажу спірного будинковолодіння, визнання за ОСОБА_6 та членами її сім'ї права власності за набувальною давністю на спірний будинок з господарськими спорудами.
Рішення оскаржили ОСОБА_6 і ОСОБА_7, посилаючись на його незаконність, невідповідність рішення дійсним обставинам справи і вимогам закону, порушення норм матеріального і процесуального права. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Посилаються на те, що ОСОБА_6 разом із членами своєї сім'ї тривалий час відкрито і безперешкодно користуються спірним будинком та набули право власності на такий за набувальною давністю. Вважають незаконними дії і рішення Рава-Руської міської ради внаслідок яких спірний будинок відчужений в користь ОСОБА_9
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
На підставі ст.ст.3,4 ЦПК та ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист у встановлений законом спосіб свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що згідно з рішеннями виконавчого комітету Рава-Руської міської ради Нестерівського (тепер-Жовківського) району Львівської області № 60 від 12 травня 1983 року та № 123 від 13 квітня 1989 року будинок АДРЕСА_1 продано ОСОБА_10 (т.1 а.с.16,17). 17 серпня 1989 року між Рава-Руською міською радою і ОСОБА_10 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного будинку, який складається з 2 кімнат, 2 кухонь і 2 веранд (т.1 а.с.18). 28 вересня 1989 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації будинок і надвірні будівлі зареєстровані за покупцем із виготовленням технічного паспорта (т.1 а.с.19-27).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10 померла (т.1 а.с.14,101). ОСОБА_7 3 березня 1998 року подав заяву про відмову від спадщини після смерті його матері ОСОБА_10 в користь ОСОБА_6 (т.1 а.с.15,76,102).
Спірне будинковолодіння взято на облік Червоноградським МБТІ як безгосподарне 11 квітня 2008 року (т.1 а.с.144). У газеті «Відродження» від 12 квітня 2008 року про це поміщено оголошення (т.1 а.с.148). Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 2 червня 2011 року спірний будинок як безхозна річ, переданий у власність територіальній громаді м.Рава-Руська в особі Рава-Руської міської ради (т.1 а.с.141,149). 1 серпня 2011 року право власності на спірний будинок зареєстровано за територіальною громадою (т.1 а.с.149).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 9 серпня 2013 року скасовано рішення Жовківського районного суду Львівської області від 2 червня 2011 року, заяву залишено без розгляду (т.2 а.с.48).
Листом Рава-Руської міської ради № 103/02-17 від 25 січня 2012 року стверджується, що міська рада неодноразово повідомляла мешканців спірного будинку про продаж такого з аукціону (т.1 а.с.28). На цю пропозицію вони не відреагували.
ОСОБА_6 забезпечувалася житлом, зареєстрована АДРЕСА_2, який приватизований членами її сім'ї ( т.1 а.с.13, т.2 а.с.158). На квартирному обліку для покращення житлових умов вона не перебуває (т.1 а.с.139).
Розпорядженням Рава-Руського міського голови від 28 лютого 2012 року затверджено переможця аукціону з продажу спірного будинку ОСОБА_9 відповідно до протоколу аукціону (т.1 а.с.117,143).
3 березня 2012 року спірний будинок продано ОСОБА_9, що стверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (т.1 а. с.137-138).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що покупець спірного майна за цим договором є його добросовісним набувачем.
Відповідно до ст. 553 ЦК Української РСР, який був чинний нас час смерті ОСОБА_10, спадкоємець за законом або заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття. При цьому він може заявити,що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій.
ОСОБА_7 не надав доказів того, що він є спадкоємцем померлої ОСОБА_10, у його свідоцтві про народження зазначено матір ОСОБА_10.(т.2 а.а.159). Окрім того, у встановлений законом строк він відмовився від спадщини. Оскільки ОСОБА_6 не є спадкоємцем ОСОБА_10, то відмова спадкоємця від спадщини в її користь неможлива. Відтак, ОСОБА_7 не довів, що продажем Рава-Руською міської радою спірного будинковолодіння порушені його права, які підлягають судовому захисту.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 344 цього Кодексу визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на таке майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (частина 4 ст. 344 цього Кодексу).
Тобто, згідно з частинами 1, 4 статті 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Правила зазначеної статті поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.
Позивач стверджує, що вона почала володіти спірним будинк оволодінням за згодою власника (покійної ОСОБА_10.), що виникнення у неї права володіння спірним майном характеризується двостороннім волевиявленням учасників цих правовідносин. За своїм характером та змістом набуття позивачем права володіння спірним майном визначається конкретною спрямованістю на правові наслідки. Виходячи з цього, характер обставин щодо набуття спірного майна позивачем, не відповідає диспозиції норми ст. 344 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка претендує на власність за набувальною давністю, вважається такою, зокрема за умови, що вона «добросовісно заволоділа», тобто є володільцем чужого майна за відсутності будь-якого титулу. У випадку набуття позивачем спірного майна шляхом його передачі власником слід прирівнювати до титульного у формі володіння та користування, що виключає застосування до цих правовідносин положень норми ст. 344 ЦК України.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчитися визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років. Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Таким чином, давнісний володілець повинен довести факт добросовісності, відкритості, безперервності, тривалості свого володіння. Позивач, як незаконний володілець, протягом усього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, він отримав майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Доказів на підтвердження зазначеного, ОСОБА_6 не надала. Наявними в матеріалах справи доказами стверджується зворотнє.
На час звернення ОСОБА_6 до суду із позовом про визнання права власності на спірний будинок такий був проданий Рава-Руською міською радою ОСОБА_9, який не був залучений як відповідач у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Такий позов може бути заявлений і спадкоємцями власника.
Спадкування після смерті ОСОБА_10 не здійснено за законом, спадкодавець не залишила заповіту.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При переході майна у володіння третіх осіб за договором про його відчуження право власника, який не є стороною цього договору, за змістом ст.216, 388 ЦК України може бути захищено лише шляхом пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного набувача.
Згідно з вимогами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. На час укладення договору купівлі-продажу Рава - Руська міська рада була власником спірного будинковолодіння, що стверджується відомостями про державну реєстрацію такого права власності (т.1 а.с.149), а ОСОБА_9, як покупець, діяв добросовісно, відповідно до вимог закону, відтак, відсутні підстави для визнання договору недійсним та задоволення цієї позовної вимоги, а також вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень, що стосуються проведення аукціону з продажу спірного будинковолодіння, оскільки позивачі не є власниками спірного майна.
При встановленні фактів та обставин справи судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Оскаржуване рішення слід залишити без змін, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та встановив дійсні обставини справи.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: