Справа № 1323/6546/2012 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/222/14 Доповідач: ОСОБА_2
30 травня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2014р.
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головецько Сколівського району, українця, громадянина України, із середньо-технічною освітою, офіційно непрацюючого, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом 2 років.
Запобіжний захід, у виді підписки про невиїзд, засудженому ОСОБА_7 постановлено залишити без змін до вступу вироку у законну силу.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ЛНДІСЕ витрат за проведення експертиз у сумі 15 302 грн. 70 коп.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 40 000 грн. моральної шкоди із врахуванням отриманих нею 60 000 грн. часткової компенсації морального відшкодування 10.01.2014р., та на користь ОСОБА_12 20 000 грн., із врахуванням отримання 10.01.2014р. 20 000 грн., спричиненої моральної шкоди та 5 600 грн. витрат на правову допомогу, а всього 25 600 грн.
У решті, заявлені у справі позовні вимоги залишено без розгляду для вирішення таких у порядку цивільного судочинства.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог закону.
За вироком суду ОСОБА_7 27.04.2012р. о 15 год. 30 хв., керуючи власним технічно справним автомобілем марки «Татра-815», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп, рухаючись в напрямку м. Київ на ділянці дороги 636 км + 250 м поблизу с. Любинці Стрийського району Львівської області, в порушення пунктів 1.5, 1.10, 2.3 (б), 11.2, 11.3, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не був уважний та не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну під час руху, не вів транспортний засіб якнайближче до правого краю проїжджої дороги, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно ним керувати при виникненні небезпеки руху, а також не вжив заходів до зменшення швидкості руху, без явної для цього потреби виїхав на смугу зустрічного руху, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, що рухалися йому на зустріч, здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес-Бенц 316 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався у зустрічному напрямку в бік м. Чопа.
Внаслідок чого водій автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент їх заподіяння, а пасажир цього автомобіля ОСОБА_13 помер від отриманих тяжких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду апеляції подали засуджений ОСОБА_7 та в його інтересах захисник ОСОБА_6 .
В апеляції засуджений ОСОБА_7 , не оспорюючи вірність кваліфікації своїх дій, просить змінити вирок та застосувати до нього положення ст. 75 КК України, у решті вирок залишити без змін. Свої вимоги мотивує тим, що вирок є суворим, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого. Врахувавши особу потерпілого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд не повністю врахував такі пом'якшуючі покарання обставини, як вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин, посткримінальної поведінки підсудного, який взяв на себе всі витрати пов'язані із лікуванням потерпілого ОСОБА_12 , думки потерпілого ОСОБА_12 щодо можливості застосування до підсудного ст. 75 КК України, а також необережну форму вини.
В апеляції захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у суд 1 інстанції. В обґрунтування покликається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, у мотивувальній частині вироку не наведено підстав, з яких суд не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 про те, що маневр виїзду на зустрічну смугу руху його вимусив зробити водій автомобіля Фіат Дукато, який рухався попереду нього та застосував гальмування, проте у нього не загорілись вогні стоп сигналів, та даних, що містяться у висновку судової автотехнічної експертизи № 3181 про те, що в умовах аварійної ситуації дії водія ОСОБА_7 не суперечили вимогам ПДР України.
Окрім цього, всупереч вимогам ч. 3 ст. 87 КПК України, під час судового засідання 25.01.2013р. не застосовувалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 вказує на те, що рішення суду про залишення без розгляду цивільних позовів у частині відшкодування майнової шкоди є необґрунтованим, з огляду на положення п.4 ст. 64, ст.ст. 291, 328 КПК України. Покликається на те, що для вирішення питання про застосування до ОСОБА_7 Закону України «Про амністію у 2014р.» необхідно було встановити і перевірити розмір завданої шкоди. Проте, у судовому засіданні розмір майнової шкоди не перевірявся і встановлений не був. Так, у кримінальній справі відсутні будь-які докази на підтвердження про пошкодження наявного в автомобілі ОСОБА_12 товару, і якщо так, то на яку суму. Не перевірявся у судовому засіданні і розмір майнової шкоди завданої ОСОБА_8 . Не розмежовано яку суму повинен сплатити ОСОБА_7 , а яку страхова компанія.
До початку розгляду справи по суті захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 подали заяви, у яких вони відмовляються від поданих апеляцій та відкликають такі відповідно до положень ст. 355 КПК України (1960р.).
Також, до початку розгляду справи по суті засуджений ОСОБА_7 подав клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014р.».
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 , які підтримали подані заяви про відмову від своїх апеляційних вимог, та просили застосувати до ОСОБА_7 . Закон України «Про амністію у 2014р.», прокурора, яка не заперечила, щодо застосування до засудженого Закону України «Про амністію у 2014р.», думку потерпілої та її представника, які заперечили проти застосування до ОСОБА_7 . Закону України «Про амністію у 2014р.», розглянувши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає закриттю, а засудженого ОСОБА_7 слід звільнити від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014р.» від 08.04.2014р.
Враховуючи те, що засуджений ОСОБА_7 та в його інтересах захисник ОСОБА_6 відмовились від своїх апеляційних вимог, а апеляції інших учасників судового розгляд відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі, відповідно до вимог ст. 364 КПК України (1960р.), підлягає закриттю.
Разом з тим, відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014р.» від 08.04.2014р. підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, особи, які не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей - інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2014р. ОСОБА_7 засуджено на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом 2 років за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності.
Як вбачається з представлених апеляційному суду документів, а саме: свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 17.06.1999р., свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.05.2009р., інформаційної довідки виконавчого комітету Стрийської міської ради № 3.18/722 від 07.05.2014р. та повідомлення Стрийського міськрайонного суду Львівської області № 6692 від 28.05.2014р. засуджений ОСОБА_7 , не будучи позбавлений батьківських прав, має двох неповнолітніх дітей, а саме: синів ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що до засудженого ОСОБА_7 слід застосувати Закон України «Про амністію у 2014р.» від 08.04.2014р., у відповідності до якого звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2014р.
Керуючись ст.ст. 356, 364 КПК України (1960р.), п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014р.» від 08.04.2014р., колегія суддів
ухвалила:
Апеляційне провадження у справі за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2014р. відносно ОСОБА_7 закрити.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014р.» від 08.04.2014р. звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2014р.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3