Справа № 1319/1-318/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/224/14 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ст. 263 ч.1 КК України
13 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
З участю прокурора: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 квітня 2013 року,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, засуджений за ч.1 ст.263 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі і звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. За ч.3 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України ОСОБА_7 виправданий.
Запобіжний захід залишено заставу до вступу вироку в законну силу і вирішено питання з речовими доказами.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2013 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 квітня 2013 року залишено без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2014 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2013 року в частині залишення без зміни вироку Сихівського районного суду м. Львова від 15 квітня 2013 року про засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст. 263 КК України скасовано у зв'язку із порушенням права на захист - неповідомленням про перенесення судового засідання і розгляду апеляції без участі засудженого і його захисника, та направлено справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 19.08.2005 року біля 14 год. 50 хв., перебуваючи по вул. Листопадового Чину, що у м. Львові, у куртці, яка знаходилась в автомобілі марки "ДЕУ-Ланос", д.н. НОМЕР_1 , що закріплений за ним як службовий автотранспорт, зберігав без передбаченого законом дозволу, боєприпаси до бойової нарізної зброї - пістолета Макарова, кал. 9 мм, в кількості семи штук, які у зв'язку з виконанням службових обов'язків не отримував.
В апеляції захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до передчасних та помилкових висновків, щодо наявності в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і не було з'ясовано усіх обставин, які мають істотне значення для встановлення істини. ОСОБА_7 чітко вказав, що знайшов згадані патрони, про що написав рапорт у приміщенні Управління МВСУ у Львівській області, однак не зміг такий подати, оскільки в той день проводили щомісячну звірку показників підрозділів внутрішніх справ. Захисник звертає увагу на те, що після виявлення боєприпасів у машині останнього, не було проведено його особистий огляд, що суд покликається на покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що в момент виявлення патронів ОСОБА_7 нічого не заявляв про вказаний рапорт, однак такі є зацікавленими у результатах розслідування та судового розгляду справи. А ОСОБА_10 ще до проведення балістичної експертизи стверджував про те, що виявлені патрони є бойовими, що свідчить про обвинувальні покази останнього. Окрім того, органом досудового слідства та судом не встановлено, чи дійсно 20.08.2005 року керівництво УКР ГУМВСУ приймало участь у звірці показників і чи було це перепоною для ОСОБА_7 у реалізації рапорту, не встановлено особи - власника знайдених патронів. Суд залишив поза увагою той факт, що згадані патрони перебували у володінні його підзахисного нетривалий проміжок часу і, крім того, він є працівником правоохоронного органу. Також потребують додаткового з'ясування час винесення слідчим ОСОБА_13 постанови про призначення експертизи і причини скерування експерту для дослідження об'єктів, що не вилучались у ОСОБА_7 . Просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України скасувати, а справу в цій частині скерувати прокуророві для додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, ОСОБА_7 , які підтримав апеляцію свого захисника, але і подав письмове погодження на застосування до нього ст. 49 КК України, думку прокурора, який просить залишити вирок без змін, але не заперечує проти задоволення клопотання засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними місцевим судом доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України повністю доведена.
В місцевому суді ОСОБА_7 вину не визнав та пояснив, що виявлені у нього патрони він знайшов, мав намір їх здати, проте не встиг через затримання працівниками правоохоронних органів.
Разом з тим, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили, що при затриманні ОСОБА_7 і огляду місця події у його куртці, яка знаходилась на сидінні водія його автомобіля було виявлено та вилучено сім патронів до пістолету марки "ПМ". ОСОБА_7 заявив, що знайшов патрони, а про намір їх здати та написання рапорту з цього приводу нічого не говорив. Свідок ОСОБА_11 , який був запрошений в якості понятого при проведенні огляду місця події ствердив факт виявлення семи патронів.
З перевірених місцевим судом показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вбачається, що при затриманні ОСОБА_7 і огляді місця події у його куртці, яка знаходилась на сидінні водія його автомобіля було виявлено та вилучено сім патронів до пістолету марки "ПМ". При цьому ОСОБА_7 заявив, що знайшов патрони, але де саме не пригадує і про намір їх здати та написання рапорту з цього приводу нічого не говорив. Даний факт підтверджується протоколом огляду місця події від 20.08.2005 року і переглянутим судом відеозаписом (т. 1, а.с. 131-136, 194-197, 203-207, 247- 251, т. 4 а.с. 13-16).
За висновком експерта №2121 від 02.09.2005 року сім патронів, виявлених та вилучених у ОСОБА_7 , являються боєприпасами до бойової нарізної зброї - пістолета "Макарова" калібру 9 мм (т.2 а.с. 74-77).
Судом встановлено, що востаннє табельна зброя та боєприпаси до неї ОСОБА_7 отримувались 18.08.2005 року та були повернуті 19.08.2005 року (т.2,а.с.32). Отже вилучені в нього боєприпаси не отримані ним у зв'язку із виконанням службових обов'язків, а тому їх зберігання здійснювалось без належного на те дозволу. Також підставно звернуто увагу на те, що під час вилучення патронів і дачі перших пояснень ОСОБА_7 про будь-який рапорт на їх здачу не згадував.
Наведене спростовує доводи апеляції захисника засудженого про помилковість висновків суду, щодо наявності в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а яким чином названі свідки та понятий зацікавлені у наслідках розгляду справи в апеляції не зазначено.
Не впливає на правильність висновків суду і невстановлення особи власника виявлених у ОСОБА_7 патронів та часу і порядку призначення експертизи.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який судимостей немає, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також підставно, з урахуванням вимог ст.ст.12,49 КК України, ст. 11-1 КПК України 1960 року прийшов до висновку про закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 263 КК України.
Разом з тим, висновки суду про відсутність згоди підсудного на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності, оскільки останній повністю заперечив свою вину у вчиненні злочину та просив його виправдати, що перешкоджає звільненню його від відповідальності не відповідає матеріалам справи.
Можливість звільнення підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності відповідно до ст. 49 КК України, ст. 11-1 КПК України 1960 року не ставиться Законом в залежність від визнання ним своєї вини у вчиненні злочину, а лише залежить від його заперечення у застосуванні такої можливості (ч.2 і 3 ст. 7-1 КПК України 1960 року).
З матеріалів кримінальної справи і протоколу судового засідання вбачається, що порядок і підстави звільнення ОСОБА_7 ніхто не роз'яснював та згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності ніхто не питав, а в своїх поясненнях, під час виступу, в судових дебатах та в останньому слові він просив винести законний, об'єктивний та справедливий вирок.
Під час розгляду апеляції захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7 її підтримав, не визнає своєї вини у вчиненні злочину з підстав зазначених в апеляції, але погоджується на застосування відносно нього строку давності.
Відповідно з вимогами ст.376 КПК України 1960 року апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені, зокрема, ст.11-1 КПК України 1960 року, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Керуючись ст. ст. 362, 366,376 КПК України 1960 року, колегія суддів
апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволити частково - вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 квітня 2013 року в частині засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України скасувати і в цій частині справу провадженням закрити на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.
Заставу, як запобіжний захід ОСОБА_7 - скасувати.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги упродовж трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: