Справа № 462/1931/13 Головуючий у 1 інстанції: Ригіна Л.М.
Провадження № 22-ц/783/3744/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія: 34
10 червня 2014 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г. ,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю: представника позивача - Дорош Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2013 року позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Страхова компанія «Універсальна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, як з винної в дорожньо-транспортній пригоді (далі-ДТП) особи, в користь ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» - страховика потерпілої в ДТП особи, майнову шкоду в розмірі 21596 гривень 05 копійок, - шкоду, яка перевищує ліміт відповідальності страховика забезпеченого транспортного засобу, та судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2013 року залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3, просить його скасувати з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні вказаного позову.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Рено», на яку вказує позивач, є необґрунтовано завищеною. Зазначає, що у зв»язку з розглядом справи без його участі, оскільки він не був повідомлений про час і місце розгляду справи з дотриманням вимог ст.ст.74, 76 ЦПК України, він не міг скористатись своїми процесуальними правами і надати докази в обґрунтування своїх заперечень на позов, якими, на його думку, могли б бути показання спеціаліста, який склав звіт про оцінку, допитаного в судовому засіданні, та висновок судової автотоварознавчої експертизи тощо. Апелянт вважає, що звіт спеціаліста, згідно з яким визначено вартість відновлювального ремонту, не можна вважати належним доказом у справі, оскільки спеціаліст, який складав звіт, не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Крім того, зазначає, що судом не встановлено факту відновлення транспортного засобу на момент розгляду справи та розмір фактичних витрат власника, понесених на його ремонт.
В судове засідання відповідач не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.121), клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а причини неявки в судове засідання його представника - ОСОБА_4 у зв»язку із зайнятістю в розгляді іншої справи, колегія суддів визнала неповажними, тому розгляд справи апеляційним судом проведено відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 червня 2012 року на перехресті вулиць Городоцька - пл.Торгова в м.Львові сталась ДТП за участю транспортного засобу марки «Рено» з реєстраційним номером НОМЕР_1, який застрахований в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3015/2219/005336 (а.с.6-9), укладеного 18 травня 2012 року між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» (страховиком) та власником транспортного засобу ПП «Явір-2005» (страхувальником), і транспортного засобу марки «Ауді А6» з реєстраційним номером НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3, якого відповідно до постанови Залізничного районного суду м.Львова від 31 серпня 2012 року визнано винним в ДТП (а.с.21).
Внаслідок ДТП, яке сталось з вини відповідача ОСОБА_3, було пошкоджено транспортний засіб марки «Рено» з реєстраційним номером НОМЕР_1, власником якого є ПП «Явір-2005».
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідно до звіту оцінки №470/12 від 10 липня 2012 року з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 71736 гривень 23 копійок (а.с.22-24).
ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та про виплату страхувальнику на підставі страхового акту №7987/к/п і у відповідності до умов договору страхового відшкодування у розмірі 70596 гривень 05 копійок (а.с.49-51).
Вказану вище суму в повному обсязі було виплачено власнику пошкодженого транспортного засобу ПП «Явір-2005» його страховиком - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», що підтверджується платіжними дорученнями №15491 від 02 серпня 2012 року та №15590 від 03 серпня 2012 року (а.с.52, 53).
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» згідно з полісом №АА/5035195, з лімітом відповідальності страховика - 50000 гривень, франшизою - 1000 гривень (а.с.54).
У відповідності до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи те, що на страховика відповідача ОСОБА_3 покладається обов»язок по відшкодуванню шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом, в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи, - 49000 гривень, то різниця між завданою шкодою і шкодою, яка повинна бути відшкодованою страховиком забезпеченого транспортного засобу, становить 21596 гривень 05 копійок (70596 гривень 05 копійок - 49000 гривень), яка відповідно до вказаної вище норми підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_3, як винною особою.
Статтею 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, вимога позивача до відповідача, як до винної в ДТП особи, про стягнення коштів в межах фактично виплаченого потерпілому його страховиком страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування відповідає зазначеним вище нормам матеріального закону, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної вище суми страхового відшкодування з відповідача.
Посилання відповідача на те, що розмір майнової шкоди є завищеним і підтверджується неналежним доказом, є безпідставними, оскільки, в силу вимог ст.ст.57, 58, 64 ЦПК України, висновок спеціаліста про оцінку пошкодженого транспортного засобу, є належним письмовим доказом, оскільки складений фахівцем і містить відомості про обставини, які мають значення для справи, а саме, про розмір реальних витрат, які повинен понести власник пошкодженого транспортного засобу для його відновлення.
Інших доказів в обґрунтування неправильного визначення розміру завданої шкоди відповідач не надав ні суду апеляційної інстанції, ні суду першої інстанції під час розгляду його заяви про перегляд заочного рішення у даній справі, клопотань про призначення судом експертизи не заявляв і в своїх запереченнях не посилався на порушення оцінювачем чинного законодавства, яке регулює порядок визначення вартості відновлювального ремонту, зокрема, положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, відтак, не виконав свого процесуального обов»язку, встановленого ст.60 ЦПК України, хоча перешкод у його реалізації не було.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: _________________ Бойко С.М.
Судді: _________________ Береза В.І.
_________________ Штефаніца Ю.Г.