Справа № 463/106/13 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Провадження № 22-ц/783/2079/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 6
02 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Ясиновській Я.М.
з участю: представника Личаківської районної адміністрації
Львівської міської ради БойкаЯ.А., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року, -
Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про зобов"язання ОСОБА_3 демонтувати самовільно збудовані гараж, господарську споруду та прибудову до будинку АДРЕСА_1 та привести будинок до попереднього стану, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Інспекції Держархбудконтролю у Львівській області від 18 вересня 2008 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності до ст. 97 КпАП України за самовільне будівництво гаража, сараю, реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1. Оскільки зазначене будівництво було здійснено без відповідного дозволу районної адміністрації, дозволу Інспекції Держархбудконтролю у Львівській області та погодження технічної документації, 06 лютого 2009 року було винесено розпорядження №72 «Про демонтаж самовільно збудованого гаража, господарської споруди і прибудови до будинку АДРЕСА_1 та приведення будинку до попереднього стану». Вказаним розпорядженням відповідача було зобов»язано демонтувати самовільно збудовані гараж, господарську споруду та прибудову до будинку та привести будинок до попереднього стану у місячний термін за власні кошти. Однак актом ЛКП «За замком» Львова від 30.03.2009 року встановлено, що відповідачка вказане розпорядження у добровільному порядку не виконала.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2010 року скасовано. Ухвалено нове, яким позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено, зобов»язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно збудовані гараж, господарську споруду (сарай), прибудову до будинку АДРЕСА_1 та привести зазначений будинок до попереднього стану.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.08.2011 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2010 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року скасовано справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково, зобов"язано ОСОБА_3, проживаючу у АДРЕСА_1 демонтувати самовільно збудовані гараж та господарську споруду до будинку АДРЕСА_1, у вимогах про демонтаж прибудови до будинку АДРЕСА_1 - відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржила Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що самочинне будівництво проводилось без дозволу районної адміністрації, дозволу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на ведення робіт, проектна документація не була узгоджена з Управлінням контролю та аудиту.06.02.2009 року Личаківською РА ЛМР видане розпорядження №72 про демонтаж самовільно збудованих гаража, господарської споруди і прибудови до будинку АДРЕСА_1, яке не скасовувалось, а тому відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позов підлягає до задоволення в повному обсязі. В апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення суду в частині відмови у демонтажі прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 та приведенні будинку до попереднього стану скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов»язання відповідачки демонтувати прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з неможливості проведення демонтажу та перебудови здійсненої прибудови, відповідність такої добудови будівельним нормам і правилам, відсутність скарг з боку третьої особи по справі, ОСОБА_4
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходився у спільній частковій власності ОСОБА_6, якому належало 3/5 частин будинку та ОСОБА_7, якій належало 2/5 частин будинку.
Як встановлено судом першої інстанції, у 1990 роках батько відповідачки, ОСОБА_6, самочинно збудував гараж, господарську споруду (сарай) та прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1, за що постановою №720 від 29 липня 1993 року був притягнутий адміністративною комісією при виконавчому комітеті Личаківської районної ради до адміністративної відповідальності на підставі ст. 97 КпАП.
Після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_3, подала заяву про прийняття спадщини та є єдиним спадкоємцем прав та обов»язків спадкодавця та майна, належного йому на праві власності на день смерті. Судом першої інстанції встановлено, що інші спадкоємці на спадкове майно не претендують.
Статтею 105 ЦК України 1963 року встановлено наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд, а саме, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найм тощо).
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво нерухомого майна за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво виключно у випадках, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво відмовляється від її проведення.
Розпорядженням Личаківської районної адміністрації ЛМР від 6.02.2009 року співвласника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зобов»язано демонтувати самовільно збудовані гараж, господарську споруду та прибудову і привести житловий будинок до попереднього стану в місячний термін з часу прийняття розпорядження.
Заперечуючи щодо позовних вимог відповідачка надала суду висновок будівельно-технічного дослідження, згідно з яким демонтаж (приведення до попереднього стану) житлового будинку АДРЕСА_1 може призвести до пошкодження його основних конструктивних елементів, спричинити шкоду будинку в цілому.
Як вбачається зі звіту при проведенні технічного огляду самовільно здійсненої прибудови до квартири №1 та господарських будівель на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що після проведеної самовільної прибудови квартира №1 відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, знаходиться в доброму стані, не погіршила технічного стану існуючого будинку і може експлуатуватися за призначенням.
Враховуючи висновок будівельно - технічного дослідження суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що задоволення позовних вимог Личаківської районної адміністрації ЛМР про демонтаж може порушити права інших осіб - мешканців житлового будинку, в тому числі інтересів третьої особи ОСОБА_4, оскільки демонтаж прибудови до житлового будинку Лможе призвести до пошкодження його основних конструктивних елементів, спричинити шкоду будинку в цілому.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, враховуючи вищенаведене, відсутність скарг з боку третьої особи по справі, наявність технічного висновку про неможливість проведення демонтажу та перебудови здійсненої прибудови до житлового будинку, відповідність такої будівельним нормам та правилам, прийшов до висновку, що необхідність демонтажу прибудови до будинку, як крайньої міри, відсутня. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
За таких обставин ухвалене судом рішення є законним та обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з»ясованих обставинах справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Зверхановська Л.Д.
Цяцяк Р.П.