Справа № 594/406/14-ц
03 червня 2014 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Денисової Т.С.
з участю секретаря Козар Т.І.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третьої особи приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та зобов'язання зняти заборону відчуження нерухомого майна,
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з врахуванням змінених позовних вимог, звернулися до суду з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третьої особи приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, в якому просять визнати недійсним договір про надання кредиту №11156085000 від 17 травня 2007 року, який був укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «УкрСиббанк», та визнати недійсними договори, укладені 17 травня 2007 року в порядку забезпечення умов виконання кредитного договору, а саме, договір поруки № 1, укладений із позивачем ОСОБА_3, та договір іпотеки, укладений із позивачем ОСОБА_2, а також просять зобов'язати приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена 17 травня 2007 року за реєстровим № 1529/45 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що при укладенні та виконанні вказаних договорів про надання кредиту, поруки та іпотеки було порушено норми законів України «Про захист прав споживачів», «Про національний банк України, «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Цивільного кодексу України, Конституції України та інших нормативних актів.
Зокрема, позивачі вказали, що згідно умов кредитного договору позивач ОСОБА_2 отримав в Банку 50000 доларів США і на нього покладено обов»язок повернення щомісяця суми кредиту та процентів за користування кредитом визначеній у іноземній валюті. У забезпечення виконання боргових зобов»язань за кредитним договором був укладений вищезазначений договір іпотеки та договір поруки. Зазначаючи, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу в Україні можливо лише при дотриманні суб»єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, вказав, що такої ліцензії позивач не одержував. Посилаючись на те, що використання банком іноземної валюти - долара США, як предмета кредитування, є такою умовою Кредитного договору, що значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з банком в разі настання певних подій, а тому, через підвищенням курсу іноземної валюти вважає умови договору несправедливими для позичальника.
Також позивачі посилаються на те, що кредитний договір не містить опису усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; положення про інфляційне застереження; права боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізитів ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Держаного реєстру банків, що є порушенням ст..ст.1,2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», і просить з усіх вищеперерахованих підстав визнати кредитний договір та договори іпотеки і поруки недійсними.
Заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач в письмовій заяві вказав на те, що, згідно п.9.13 кредитного договору сторони домовились вважати, що уклавши цей договір, позивач, як позичальник, своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами кредитного договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови договору, та що вісі умови договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Також вказав, що, відповідно до норм діючого законодавства, а саме, ст..99 Конституції України, ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст..5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст..ст.192,1054 ЦК України, уповноважені банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Окрім цього, відповідач зазначив, що саме по собі зменшення прибутків позивача не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза (одна з причин зростання курсу іноземної валюти на території України) є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача необхідності виконувати умови кредитного договору.
Представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві, а також пояснив, що заперечень щодо отримання кредитних коштів та виконання умов договору позивач не має. Так склалися обставини в житті позивача, що в 2010 році він вчинив дорожньо-транспортну пригоду і за заподіяну шкоду останній сплавив чимало коштів. Такий складний майновий стан позивача призвів до прострочення сплати кредиту. Однак, в при цьому, позивач постійно сплачував тіло кредиту, а банк на свій розсуд ці кошти зараховував на сплату послуг банку, відсотків, в результаті чого, з врахування збільшення курсу валюти, позивач, сплативши 45 тис. доларів США, залишається з боргом у сумі 47 тис. доларів США.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, в письмовій заяві, поданій до суду, просить справу розглянути у її відсутності, позов підтримує, просить задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача за довіреністю А.Л.Паскур в судове засідання не прибула, в письмовій заяві, поданій до суду, просить справу розглянути у її відсутності, позов не визнає, просить в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у письмовому запереченні на позов.
Третя особа - приватний нотаріус Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, заяв про відкладення судового розгляду не подала.
Суд ухвалив слухання справи провести у відсутності представника позивача та третьої особи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір №11156085000 про надання кредиту у розмірі 50000 доларів США для особистих потреб позивача зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, та кінцевим терміном повернення 13 липня 2018 року.
Виходячи з умов кредитного договору, виконання зобов'язань по ньому забезпечується умовами договору поруки, укладеного в той же день між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, за яким остання поручилась перед банком за виконання позичальником умов кредитного договору за всім обсягом обов'язків щодо повернення коштів.
Крім того, забезпечення виконання умлов кредитного договору було здійснено шляхом укладення того ж дня між банком та ОСОБА_2. договору іпотеки, за яким останній передав в іпотеку належний йому житловий будинок за адресою АДРЕСА_1
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" з 18 грудня 2009 року є правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", останній, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №423320 зареєстрований з 28 вересня 1991 року.
Кошти були надані позивачу ОСОБА_2 в порядку та обсязі, передбаченому договором, що в судовому засіданні було підтверджено сторонами та ними не оспорювалось.
Згідно ст.203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступне: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що підписи в договорах про надання кредиту, поруки, та іпотеки, зроблені позивачами особисто, тиску або примусу з боку працівників банку під час підписання договору на останніх вчинено не було.
Спірні договори укладені в письмовій формі, їх зміст не суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншому законодавству України, та спрямовані на реальне настання правових наслідків. На момент укладення договорів сторони не були визнані недієздатними або обмежено дієздатними, тощо, з чого вбачається наявність в них необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Протягом розгляду справи судом жодних порушень норм ст.ст. 203, 215 ЦК України, допущених при укладанні спірних договорів судом не виявлено та сторонами не доведено.
Підстави, якими позивачі мотивують свої вимоги визнати недійсним кредитний договір не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, адже аналіз норм законів України «Про захист прав споживачів», «Про національний банк України, «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Цивільного кодексу України, Конституції України, на підставі яких позивачі вважають кредитний договір недійсним, проведено поверхнево, оцінка норм в їх сукупності позбавлена логічної послідовності, норми права вирвані з контексту у вигідному позивачам сенсі.
При цьому, жодних обмежень та заборон щодо укладення кредитних договорів та видачі коштів в кредит у доларах США жодним із наведених законів та Конституцією України не встановлено.
За вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Підсумовуючи викладене, стороною позивача протягом слухання справи заявлені вимоги обґрунтовані та доведені не були, виходячи з чого суд приходить до висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..88 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.203,213,215,526,548,611,1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третьої особи приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та зобов'язання зняти заборону відчуження нерухомого майна, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Борщівського районного суду Денисова Т.С.