Справа № 459/1791/13 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/783/2611/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія: 43
10 червня 2014 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Берези В.І., Левика Я.А.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю: представника відповідачів - Музики С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Зміна», закритого акціонерного товариства «Надія», треті особи із самостійними вимогами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про надання житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1,-
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.12.2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про надання житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просять його скасувати з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхній позов.
Свої доводи, які є аналогічними за змістом, апелянти обгрунтовують тим, що спільним рішенням адміністрації та профкому ВАТ «Зміна» їм було надано житлову площу в гуртожитку і видано ордер на вселення, який ніким не скасовувався і не відмінявся, а тому є чинним. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пропрацювали на зоводі близько двадцяти років, ОСОБА_3 перебував на квартирній черзі, іншого житла вони не мають, а тому не можуть бути виселені з гуртожитку без надання їм житла у ньому. Зазначають, що жодних заяв на виселення із займаної кімнати або про звільнення її в добровільному порядку вони не писали, рішення суду про їхнє виселення не ухвалювалось і вони надалі залишаються бути зареєстрованими в даному гуртожитку. Вважають, що суд неправильно застосував норму ст.71 ЖК України, оскільки вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а повинен був застосувати норми Конституції України та спеціальні норми, які містяться в главі 4 ЖК України та в Примірному положенні про гуртожитки.
В судове засідання апелянти повторно не з»явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.75, 76, 188), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а причини неявки в судове засідання представника апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у зв»язку з його хворобою, у відповідності до вимог ст.169 ЦПК України, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки таке клопотання представник заявив повторно і розгляд справи за його клопотанням вже відкладався 13.05.2014 року (а.с.182, 185), а відтак, неявка вказаних осіб не перешкоджає апеляційному суду розглянути справу у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідачів в заперечення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_3, як працівнику ВАТ «Зміна», спільним рішенням адміністрації та профкому підприємства від 10.04.1992 року було виділено кімнату №НОМЕР_1 житловою площею 12,3 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1 та видано ордер на вселення з членами його сім»ї: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.37-38).
У 1997 році позивачі в добровільному порядку звільнили приміщення наданої їм кімнати в гуртожитку і рішенням адміністрації та профкому ВАТ «Зміна» від 09.04.1997 року (а.с.39) цю кімнату було виділено ОСОБА_7 для покращення житлових умов, в якій вона із членами сім»ї проживає й на даний час.
Рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету про переселення позивачів в іншу кімнату гуртожитку з видачею нового ордеру, як того вимагає норма п. 19 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, не було, відтак, та обставина, що вони залишилися бути зареєстрованими в даному гуртожитку, не має правового значення для вирішення спору по суті.
Враховуючи те, що з 1997 року позивачі не проживають у наданій їм підприємством кімнаті гуртожитку, добровільно звільнивши її для заселення у встановленому законом порядку інших осіб, і з питанням в порядку п.19 Примірного положення про гуртожитки про надання їм іншої кімнати, взамін звільненої, з видачею нового ордеру під час перебування у трудових відносинах з підприємством не звертались, а з 2001 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинили трудові відносини з цим підприємством, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правових підстав зобов»язувати відповідачів надати позивачам жилу площу в гуртожитку, який до того ж згідно акту від 06.11.2002 року переданий на баланс ЗАТ «Надія» (а.с.43), немає.
Безпідставними є також доводи апелянтів в обґрунтування заявлених вимог про те, що їх не може бути виселено з гуртожитку без надання іншої жилої площі у ньому, оскільки вони добровільно звільнили надану їм кімнату, а тому питання про їх виселення в судовому порядку відповідачами не ініціювалось.
Не має правового значення й посилання апелянтів на неправильне застосування судом першої інстанції норми ст.71 ЖК України, оскільки спеціальними нормами, зокрема, нормами Примірного положення про гуртожитки взагалі не передбачено збереження жилої площі в гуртожитку за тимчасово відсутніми його мешканцями, окрім як, за особами, які вибули з гуртожитку у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також за офіцерами, які вибули з гуртожитку у зв'язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років, і лише за умови, що після проходження військової служби вони повернулися на те ж підприємство, в установу, організацію (п.13 Примірного положення).
Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: _________________ Бойко С.М.
Судді: _________________ Береза В.І.
_________________ Левик Я.А.